Про примітивну стратегію окупантів щодо масованих ракетних ударів по Україні, два "козирі" загарбників на війні, якими будуть наслідки падіння ракети в Польщі, чому не можна зараз говорити з Росією та просування ЗСУ – розповів радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу.

Важливо Буданов, Ходжес чи Петреус: хто робить найвлучніші прогнози щодо війни

– Між минулими обстрілами була у нас перерва, здається, 10 днів. Цей час їм, кажуть, був потрібен, щоб привести нові боєприпаси, скласти новий план. Експерти сходилися на думці, що від 15 листопада теж мине десь тиждень, поки вони будуть здатні на новий обстріл. Але минула лише доба. І бачимо наслідки. Наразі кажуть про 14 – 15 людей, які потрапили до лікарні в Дніпрі.

По-перше, дуже бажано не слухати експертів, які "все знають". А слухати офіційні рекомендації того, коли й що може обстрілювати Росія. Це про якість експертного середовища, яке дуже полюбляє коментувати тему війни, сидячи в себе десь вдома.

По-друге, щодо того, чому Росія це робить. В них є головний центр в Петербурзі, який якраз обраховує, куди і як завдавати удари. І саме він за це відповідає. Вони на військово-контрактній службі, але це цивільні громадяни Росії, які безумовно будуть сидіти потім на лаві спеціального трибуналу.

Тому що вони свідомо планують удари саме по енергетичній інфраструктурі. Сьогодні були завдані удари по газових компресорних станціях. Це для того, щоб в нас з вами не було ні газу, ні електрики, ні водопостачання. Ми це все розуміємо.

Росіяни дуже передбачувані. Тільки перший сніг пішов, тільки температура за нуль пішла вниз. І вони хочуть заморозити Україну, щоб швидше… Ви ж бачите все, що Росія робить. Це істерична спроба посадити нас за стіл переговорів, щоб там зафіксувати тимчасове припинення вогню.

Щоб вони собі могли отримати час на закріплення на тих територіях, які ще перебувають під їх ефективним контролем. Для того, щоб можна було якось апдейтити свою армію і почати переговори з позиції сили. Як вони це починали, можу про це точно говорити, в лютому.

І все. Це достатньо примітивна стратегія примусу до переговорного процесу. Скоріше до виконання ультимативних вимог Росії. Що мені видається дивним. Я поясню. Тому що 9 місяців війни практично точно показали спроможність України абсолютно стійко реагувати на будь-які такі геноцидні прояви з боку Росії.

Михайло Подоляк

Радник голови Офісу Президента

Трохи дивно, що Росія після 9 місяців дуже вдалої "триденної" війни проти України ще не зрозуміла, що війна ця закінчиться вкрай негативно саме для Росії. Було б бажано все-таки знайти якихось інтелектуальних людей і запросити їх в оточення пана Путіна. Не лише Пригожина потрібно тримати в оточенні пана Путіна.

А треба тримати людей, які готові були б все ж інформаційно підготувати Путіна до того, що чим далі він веде таку геноцидну війну проти України, тим глибші структурні зміни будуть в самій Росії, а не в Україні.

Дивіться повне інтервʼю з Михайлом Подоляком на ютубі 24 каналу

– Читала коментарі в тих ж телеграм-каналах Скабєєвої чи Симоньян. Після 15 листопада вона написала, мовляв, дивіться, ми помстилися. Ви думали, що в нас немає ракет, а вони є. Я почитала коментарі. Попри те, що там почали тішитися та кричати "ура, так і треба, треба було раніше" і все інше, там були й коментарі на кшталт "що це змінить на фронті", "а загалом, що це нам взагалі дає"? В мене питання залишається, що це їм взагалі дає? Якщо раніше вони розраховували на те, що ми будемо тиснути на президента, і так він сяде за стіл перемовин. То зараз вони ІПСО запустили, що ми нібито перебуваємо перед черговим Майданом. Вони так пишуть зараз в себе, що українці готові збунтуватися, коли не побачили від нас конкретних дій. В цей момент в мене відчуття, що вони просто намагаються знову-таки тупо нас виселити або депортувати. Тому що вони думають, якщо українці будуть сидіти без світла і без газу, то вони будуть виїжджати в сусідні країни.

По-перше, Катя, дуже вам вдячні, що у вас вистачає терпіння читати телеграм-канали Скабєєвої чи Симоньян. Не всі це можуть робити. Наприклад, я не дуже люблю це робити. Хоча по роботі повинен. По-друге, вони так і не зрозуміли, що таке Україна. Не виселять вони нас. Не покинемо ми свою країну. Не буде того, що вони думають, що ми такі як росіяни. Що ми будемо тікати, будемо благати, просити щось. Ні. В нас це питання вже вирішене на початку війни. Стоїмо, поки не виграємо.

Може дехто не розумів це на початку війни. Була певна кількість українців. В тому числі людей, які мали певні впливи в цій країні, які поїхали собі за кордон, щоб пересидіти війну. Але в цілому Україна вирішила в перший день війни, що вона буде до кінця. Це не зрозуміло досі росіянам. Тому вони програють саме в найбільш негативному плані програшу.

Третє, що вони хочуть. Ми маємо зрозуміти всі, що для Росії вже немає цілі змінити уряд в Україні, забрати певні території. Вони розуміють, що вони програють і відійдуть з наших територій. Але вони хочуть знищити максимально наших людей, інфраструктуру.

Тобто завдати нам набагато більше збитків, ніж можна було б просто під час війни це зробити. Вони настільки нас ненавидять, що хочуть просто руйнувати все підряд. В цьому немає цілі військової. Немає цілі переговорної, майбутньої для підсилення своїх позицій.

Обстріл Дніпра, який окупанти здійснили 17 листопада / Фото Кирило Тимошенко

Обстріл Дніпра 17 листопада / Фото Кирило Тимошенко

В цьому є така класична ненависть невдах до людей, які вміють жити. Це про росіян, які дуже заздрять Україні, що вона вміє жити. А вони виглядають як нікчеми, які нікому у світі не потрібні. Чому? Бо вони думали, що їх всі бояться, вони дуже потужна нація, імперія велика, всі перед ними на коліна відразу. Навіть попри те, що вони в туалет ходять невідомо де.

Між тим вони сьогодні й будуть продовжувати цей тип війни. Ви праві абсолютно. Це четверте. З точки зору військової тактики і стратегії їм нічого не виходить, крім від'ємного маневрування. Тобто переходу на інші позиції. Аж до міжнародно визнаних кордонів України. А з точки зору атаки на нашу інфраструктуру це єдиний аргумент, який в них залишився, щоб спробувати все ж таки сказати, що Росія – це велика і потужна держава, яка вміє воювати з цивільним населенням. Давайте так і ставитися до цього з вами.

– Про зиму згадали, про перемовини. Міністр оборони США Ллойд Остін на зустрічі "Рамштайн-7" сказав, що взимку значна перевага на фронті буде в українців. Каже: "Ми надали Україні величезну кількість зимового спорядження. Росії буде складно завезти те спорядження, яке їм потрібне для активної війни взимку". Це першопричина, чому вони намагаються поставити все на паузу. Чи в них не лише взимку, а в принципі зараз проблема з доставкою і з тими, хто готовий йти помирати?

В них є тільки один ресурс з точки зору війни. Навіть два. Це – мобілізовані, які не є підготовлені, але їх дуже багато. Це ж табір. В таборі ти не питаєш в людини, чи хоче вона воювати, вмирати чи ні. Ти її відправляєш на фронт, вона гине. Після цього є можливість не витрачати кошти на цю людину далі.

Другий ресурс, який в них є – це держава під назвою Іран. Бо військово-промислового комплексу Росії не існує. Але Іран теж розуміє, що робити ставку на країну, яка абсолютно чітко йде на дно. Це дуже невигідно для своєї майбутньої стратегії.

Для Ірану невигідно. Він бачить, що Росія програє. Тобто не міняється нічого стосовно Росії. Росія не може перехопити навіть ситуативно ініціативу на полі бою. Росія не може перехопити інформаційну ініціативу глобально.

Безумовно, є певні країни, які займають нейтральну позицію, але вони її займають не через те, що вони підтримують Росію ідеологічно. А Росія сьогодні – це демпінгові ціни на енергоносії з одного боку, а з іншого – Росія має певні агентурні впливи на деякі регіони. Вони там створювались 10 – 20 – 30 років, чи навіть ще за радянських часів. Тому Росія поступово йде до фундаментального поняття, як справжній історичний ізгой. Тому вкладатись в цю країну навіть для Ірану стратегічно не вигідно.

Тому що Іран після програшу Росії буде змушений шукати партнерів. А хто буде мати партнерські зв'язки, якщо Іран буде під набагато більш потужним санкційним, юридичним тиском і перейде в розряд країн північнокорейського типу. Це Ірану не вигідно, він хоче мати набагато більш потужний вплив на свій регіон, де є у нього конфлікти не лише з Ізраїлем, але й з іншими ісламськими державами.

До теми США ввели санкції проти причетних до поставок іранських дронів у Росію

Між тим, на сьогодні Росія абсолютно точно знаходиться у патовій ситуації. Закінчити війну на своїх умовах вони не зможуть. Ми з вами цього не зможемо зробити, навіть враховуючи кількість загиблих наших і пам'ять про них. Мертві вміють плакати, якщо за них не помстились живі. Я не хочу, щоб ми чули впродовж наступних років плач наших мертвих. Це дуже важливо. І ми маємо виграти цю війну.

Росія не може програти, як вона думає, тому що тоді, якщо Росія програє, у ній розпочинаються незворотні процеси в політичному оточенні Путіна і практично у всій силовій та політичній вертикалях і вони це розуміють. Тобто ми з вами уже поставили Росію у патову ситуацію. І звідси атаки на енергетичну інфраструктуру, бо все, що у них залишилось – це залишки ракет, яких не так багато, але вони ще є. І вони сьогодні в перші дні мінусової температури вони хочуть прискорити рішення України до переговорів.

Вони думають, що ми станемо на коліна і будемо казати, що ми все зробимо, як вони хочуть. Що це нібито буде сталий мир і після цього будуть виконувати умови якихось домовленостей тощо. Ми все розуміємо, що цього не зробимо, і вони це підсвідомо розуміють. Вони розуміють, що все буде йти, як хоче Україна, а це дуже дратує. Тому що вони всім розповідали, що України не існує як держави, як нації, що це якісь малороси й новороси.

Михайло Подоляк

Радник голови Офісу Президента

Коли ти недооцінюєш опонента, а переоцінюєш себе, то ти маєш заплатити втричі більше фінальну ціну. Це буде з Росією.

– Ви знаєте, я продовжую дивуватися тому, як вони по факту знівелювали свою судову владу, тому що реально Пригожин приїздить за тими мобілізованими, набирає їх з тюрем і ті, хто їх засуджував і ловив, доводив, що вони в чомусь винні й садив їх за ґрати – тепер приїздить Пригожин і каже, щоб вони йшли з ним. Все списується, все нормально. Якщо не загинуть – будуть жити, все добре...

Це дуже добре, що ви на це звертаєте увагу, тому що це говорить про те, що держава в Росії починає зникати. Держава, як правила, як інституції, як якісь регламентації й це дуже красномовний приклад того, що відбувається. Тому справді є там тяжкі статті та є певні правоохоронні інституції, які сьогодні не мають ніякого впливу на ситуацію.

І всі розуміють, якщо, наприклад, вони хочуть ввести дуже потужне покарання для так званих "іноагентів", тобто вони можуть без суду і слідства отримати довічне ув'язнення. І таким чином, ви абсолютно праві, зникають будь-які інституції, які мають показати, що ця країна має відношення до сучасної цивілізації.

Я не кажу про демократію і свободу слова – цього в Росії з 2000-х років вже не існує і поступово зникало. Але ми сьогодні говоримо про ключові елементи держави як такої. Тобто закон і правоохоронні органи. І ви бачите, що Росія поступово йде до такого "воєннократії", чи навіть "зекократії". Це буде не Російська Федерація, а "уркська федерація" – мені видається, що вона виглядатиме саме так. Тому що діятимуть лише "вовчі" закони – закони, які прийняті в колоніях, тюрмах тощо.

– Ви сказали про те, що у них два ресурси. Це – мобілізовані. Їх намагаються чогось навчити чи удати, що вони чомусь їх вчать, тому що самі мобілізовані записують відео, що їх якось показово ганяють по плацу і дають якісь дивні завдання, які не мають жодного відношення до війни. Принаймні, вони мали б вчити їх як вижити, але чомусь не вчать цього. І Іран, який допомагає. Або ж хоче допомагати й робити це дуже тихо, надавати їм зброю. Вчора ще один їхній ресурс – там щось сталося, якесь "бавовнятко" завітало. Зокрема, ходять чутки, що на аеродромі в Джанкої "нічого не сталося" з великою кількістю техніки й там кажуть, що знову працювало ППО. Ми знаємо, як воно працює, але після цього в Джанкої зникло світло…

Це ж, безумовно, наслідки війни. Я розумію, що кількість ексцесів з втрати керованості процесом, зокрема енергетичних, в Росії теж буде наростати, тому що є питання і є відповідь. Тобто вони нам ставлять питання, як ми зможемо прожити в холодну пору без опалення або без електрики, то ми ставимо відповідь: а подивімось, хто проживе, а хто справді панікуватиме.

Як ми бачимо з вами, панікує не лише Джанкой, а й інші області Росії, де чомусь поступово наростає кількість "дивних ексцесів". І це не лише прикордонні території, але й навіть в глибині Росії. Тому що це дуже важлива ідея. Безумовно, це не питання завтрашнього чи післязавтрашнього дня, це питання розпаду державної Росії, бо вона трималась на аксіомі з царем з дивним прізвищем "Путін". Тому що в історії Росії це прізвище в іншій інтерпретації вже було і воно мало дотичність до того, що імперія загинула.

До теми "Проснемося завтра чи ні": у Джанкої бідкаються через вибухи й зникнення світла

Але, між тим, є цар, який взяв на себе певні гарантії для населення. Сьогодні царя не існує. Є абсолютно слабка з точки зору аналізу того, що він робить і оцінки наслідків його дій публічна персона на прізвище Путін, є абсолютно недієве оточення пана Путіна. Є абсолютно розбалансована силова вертикаль, яка, як з'ясувалося, вміє воювати абсолютно і в себе, і за кордоном лише з цивільним населенням. І є абсолютна логіка історичного процесу. Такі держави, як Росія, є неконкурентними: як для внутрішнього вжитку, так і для зовнішнього конкурентного середовища. Тому Росія має загинути.

Я маю на увазі не Росія, як територія, а як інституція держави. І тому ми все це будемо бачити в набагато більшому масштабі.

– Але ж ми розуміємо, що надвечір нас спитають, що це вам значить було "за Джанкой", "за Крим"...

Це трохи інфантильний підхід, який притаманний Росії. Немає нічого "за Крим", "за Джанкой". Є війна, яка йде виключно на території України, зокрема на території України, яка називається півострів Крим. Ми звільняємо свою територію, і росіяни не можуть нас кармічно за щось там покарати. Це ми можемо покарати й ми маємо на це як міжнародний мандат, так і моральне право, так і сили й засоби у вигляді ЗСУ.

Росія – це минуле, яка ще не зрозуміла, що чим раніше вони вийдуть з війни на умовах України, тим більше шансів все ж таки втримати певну державність. Так, вона буде переформатована, буде інша еліта, але, безумовно, такі як Патрушев чи Пригожин, чи інші суб'єкти, які дуже фанатично говорили про те, що вони мають знищити Україну, такі як Наришкін, до прикладу.

Там є ціла когорта людей. Особливо виділяється така дивна особистість як пан Кірієнко – людина 1998 року з бекграундом "кіндер-сюрприза". Так ось ці люди зникнуть з точки зору політичних впливів, Росія пройде через певну трансформацію.

Між тим чим швидше вони зрозуміють, що є переговорні умови, дійсно переговорні умови України, які чітко змальовують майбутнє і для України, і для Росії, то чим швидше вони погодяться на це – звільнять території і приймуть формулу переговорного процесу, запропоновану президентом Зеленським, тим швидше вони зможуть перейти до внутрішньої трансформації і зберегти набагато більший обсяг своєї державності, ніж це буде, наприклад, через пів року і так далі.

Це ж об'єктивний історичний процес. Імперії, навіть якщо вони недоімперії, все одно дуже і дуже потужно падають. Ми просто будемо бачити обсяг падіння російської неонацистської імперії.

– Ну а поки той впав, і я відчуваю, що десь в бункері на підлозі соває ніжками. Ті, хто зберігають йому обличчя на екранах, вони продовжують намагатися якісь там тези висувати. Знову-таки не хочу, але мушу. Читаючи Скабєєву, яка вчора написала, що Зеленський спихнув "польськую віну" на Залужного, сказавши, що "я не сумніваюся в докладах від командувача ВПС" і, що "це була не наша ракета, не наш ракетний удар. В мене нема причин їм не довіряти, я з ними війну пройшов". По-перше, Скабєєва сказала, що нібито в нас війна вже закінчилася. Ми її виграли ще 24 лютого, якщо Скабєєва не в курсі, просто нам залишилося довести їм це ще на полі бою. По-друге, що значить "спіхнул віну на Залужного". Я, як людина, яка була на конференції в президента, точно чула слова не "спіхнул віну". Він сказав, що "я безумовно їм довіряю, тому я 100-відсотково впевнений, що то була не наша ракета". Але тим не менше, сьогодні знову спитали у президента Байдена з приводу того, чия то ракета. Кажуть, дивіться, Зеленський сказав, що то не їх ракета. Він каже, що це не доведено. Чи є в нас нові новини з приводу того, чи візьмуть нас в групу розслідування, як воно просувається, чи воно завершене. Чи що буде далі з тією ракетою, яка приземлилася на території Польщі?

Дуже гарно ви сформулювали питання. Воно дозволяє чітко по пунктах розкласти історію.

  • По-перше, нас взяли в групу розслідування. Україна офіційно звернулася. Україні запропонували і офіційно, і навіть письмово направили запит, щоб ми долучилися до роботи групи розслідування цього інциденту, як називають на Заході цю подію.
  • По-друге, президент Зеленський дуже чітко сказав: "Ми маємо свої дані, ви маєте свої дані. Але до кінця розслідування давайте не будемо говорити про це як про вже встановлений факт. Бо для цього і є розслідування. Але ми хочемо, щоб воно було прозоре, щоб там була сторона Україна, і так ми вийдемо на певну документальну фіналізацію того, що відбулося. Це дуже важливо.
  • По-третє. Безумовно президент довіряє своїм військовим, які вкрай ефективно працюють. В тому числі по захисту українського неба. Бо дивіться – 100 крилатих ракет в цей самий день. І практично 70 з них, навіть більше, включно з дронами, 80 було збито Україною.

Тобто наші ППО працюють вкрай ефективно. Вкрай ефективно працюють і всі інші наші військові включно з головнокомандувачем. Тому безумовно президент країни, верховний головнокомандувач спирається насамперед на дані наших військових та нашої розвідки. Це абсолютно об'єктивна картина. Так і має бути в нормальній демократичній країні.

  • По-четверте. Дуже важливо, про що всі наші партнери і ми говоримо однозначно. Не було б жодних інцидентів, як то в Молдові чи Польщі, якби не було масованого каскадного ракетного удару від Росії.

Тому немає різниці, що вони говорять. Так, є подія, яку треба розслідувати. Ми наполягаємо, щоб було прозоро. Тому що в залежності від розслідування будемо робити ті чи інші глобальні висновки. І партнери будуть також робити глобальні висновки.

Це дуже важливо. Знаєте, для чого це важливо. Для того, щоб все-таки, і президент Зеленський на цьому завжди наполягає, глобальна політика стала більш свідомою того, що вона робить. Щоб не було багато кулуарщини. Бо подекуди саме через кулуарщину десь хтось з кимось в рамках якихось інтересів не зовсім зрозумілих про щось домовляється і маскують реальну картинку того, що відбулося.

Президент просто говорить. Давайте так, щоб не було оцієї непрозорості. Робимо разом розслідування. Ми даємо всі свої дані, всіх експертів. Мається на увазі військових, які опікуються системами ППО. І зробимо всі висновки і таким чином отримаємо можливість ефективно відпрацювати інформаційну складову, щоб Росія, наприклад, сьогодні не говорила, що, дивіться, ми можемо щось робити, не робити, але на це не буде реакції.

Це вкрай негативна ситуація, коли Росія, яка 100 ракет запустила по Україні, дозволяє собі хіхікати, як робить російська пропаганда. Але ніхто не говорить про те, що Росія запустила 100 ракет. Це ж неправильно. Не поводилася б Росія в агресивному стилі, не було б сьогодні інцидентів такого типу. Безумовно. І не було б сьогодні масових руйнувань інфраструктури в Україні.

Тому президент Зеленський чітко поставив акценти:

  • Перше – давайте говорити про агресію Росії в тому числі проти цивільного населення, в тому числі в прикордонних районах чи областях. Окупанти генерують небезпеку для країни, які знаходяться поряд з Львівською областю. Це логічно.
  • Друге, давайте говорити про необхідність максимально збільшити протиповітряні можливості України. Тому що таким чином ми будемо захищати в тому числі європейське небо. Це ми вже відверто і критично часто говоримо.
  • Третє, давайте ще раз перейдемо до формулювання ключового – Росія є державою терористом, яка вийшла з норм міжнародного права, не відповідає міжнародному праву. І абсолютно чітко веде саме війну і не опікується тим, чи впаде ще десь, на якесь цивільне населення іншої країни, уламки ракети чи ракета російського виробництва.
  • І нарешті четверте, про що ми постійно говоримо. Щоб закінчити війну, порахуймо, що нам потрібно для оборони і що нам необхідно для контрнаступу. Чим швидше ми порахуємо математику, тим швидше ми вийдемо на правильну фіналізацію війни. Це дуже просто, дуже логічно і дуже аргументовано.

– З нашого боку так. А з боку наших партнерів? Що вони говорять на цю саму математику, наскільки вони швидко готові за неї сісти і почати рахувати? Бо в цей самий момент той таки Володін виходить і закликає США та Європи припинити постачати зброю до України, бо Росія армія трохи ганьбиться і не вивозить тієї кількості техніки.

Суб'єкт на прізвище Володін, який там вважається спікером неіснуючого парламенту, не є суб'єктом інформаційного впливу на будь-які суспільні думки в інших країнах. Це суб'єкт винятково внутрішнього вживання. Може в Росії хтось його слухає. Але там так само він має дуже обмежений вплив. Я б не радив його слухати і взагалі звертати увагу на заяви подібних суб'єктів в Росії.

Друге, дуже тяжке і правильне питання. Ви розумієте, що сьогодні міняється концепція не тільки глобальної безпеки як такої, але й глобальної політики як політики публічної відповідальності в цілому.

І третє – міняється світогляд багатьох суспільств, якщо можна так сказати, масовий світогляд. Зокрема й політичних еліт. На мій погляд, в Європі вже є абсолютно стале і свідоме розуміння, що Росія в такому вигляді не те що виграти не може, що Росія в такому вигляді існувати не може. Бо це дійсно велика небезпека для європейського континенту в цілому.

Не тільки тому, що сьогодні гаряча війна в Україні. А тому що Росія – це концепція експансії будь-якого шантажного типу. Продовольча, енергетична, ядерна, міграційна тощо.

Я бачу абсолютну зміну риторики європейських політичних лідерів. Вони взагалі інакше сприймають, ніж на початку війни те, що відбувається в Україні. І вони свідомі того, що Україні треба допомагати. Так, є окремі політики, є окремі традиційні наративи, на кшталт, дипломатичного врегулювання, мирний процес тощо. Вони вважають, що можна прийти, порушити міжнародне право, забрати частку територій. А мирне врегулювання – це коли ти маєш військову ініціативу, звільняєш територію, але можеш прийняти капітуляцію. Трохи дивно.

Є 2 фактори, які мають враховуватись, коли ми говоримо про переговорний процес, як такий. Перше, це, якщо є стагнація по лінію фронту. Тобто, жодна сторона не має суттєвої переваги. Сьогодні є таке? Стагнація є? Коли там просто невеликі обстріли, як це було в 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роках на Донбасі. Такого немає, стагнації немає. Іде інтенсивна війна, і до чого тут переговорний процес.

І нарешті друге. Якщо одна сторона має перевагу, володіє тактичною і навіть стратегічною ініціативою (я про Україну зараз), то чому саме за рахунок України ви пропонуєте нам дипломатичне врегулювання? Це буде унікальний досвід, який вони хочуть, я так розумію, потім вписати в підручники дипломатії. Це буде унікальний досвід, коли країна, яка атакує, звільняє і контрнаступає має капітулювати. Ось що таке дипломатичне врегулювання.

Однак для того, щоб передавати нам ще більше необхідного озброєння, ці еліти мають пройти через внутрішню трансформацію. Вони проходять, але не можуть ще позбутись ось цього комплексу, коли ми десь там в кулуарах щось між собою, якісь конспірології, "сдєлкі", щось розміняєм. Як це було звично для глобальної політики дуже і дуже довгий час. Україна показує інше. Ми прозорі, ми чітко заявили свою позицію, з точки зору того, коли ми готові дійсно вести переговори.

Це абсолютна правда. Ми поїхали на перші тури в лютому. Коли ми починали вести переговори, то пропонували, аби поки ми тут розмовляємо, перший, другий, третій тур – щоб було тимчасове припинення вогню. Тобто, ви припинете йти по території України, бо для переговорного процесу це дійсно позиція.

Але тоді Росія виходила і казала: "Та что мы там с вами будем разговаривать, мы сейчас капитуляцию у вас возьмем. Мы будем стрелять, будем вас убивать, в это время вы будете сидеть за этим столом и подписывать нам капитуляцию".

Тобто, тоді ці понтові хлопці не хотіли припинення вогню й сидіти за столом переговорів. А зараз вони хочуть за стіл переговорів, тільки обов’язково з припиненням вогню. Однак ні, друзі мої, це буде виглядати так – ми припинили вогонь, ви прийшли зі своїми Лавровими на переговори, починаєте тягнути масті, як це вміють росіяни, тобто брехати. Ви в цей час починаєте інформаційно працювати на ринках інших країн, мовляв, ми за столом переговорів уже, війни немає, не допомагайте їм, не треба, вже все, ми не будемо їх атакувати.

У цей час ви будуєте фортифікації на наших територіях, підтягуєте туди мобілізованих, тренуєте, десь ще знаходите зброю. І потім ультимативно нам говорите: "Віддайте нам назад Херсон, ми ж його вже ввели в себе в конституцію. Віддайте нам усю Запорізьку область, віддайте нам Донецьку й Луганську області".

Ми кажемо ні, а ви кажете, що ми не хочемо дипломатичного врегулювання. І все, й тоді починається війна. І вони будуть казати всім, ми ж запропонували мир, ми вже домовились, ми не стріляємо, вже крилаті ракети не літають, навіть не перелетять в іншу країну, навіть уламки. А Україна хоче воювати, тому не давайте їй зброю. Росія хоче мир, це мирна країна. Кать, ви хочете на це все погодитись? Це ж очевидно, що це нонсенс?

– Я вже квиток купила в Крим від Укрзалізниці, тому я просто не можу на це погодитися. Там поки дати немає, але я вже купила.

Якщо є квитки в Крим, то точно будемо звільняти. Бо це ж треба виконувати обіцянки держави перед суспільством.

– Я вже купила. Я вже показала всім, хто мене чекає в Криму, що зустріч буде абсолютно скоро. Чому я запитала про західних лідерів і про математику? Тому що тут знову ж таки в телеграм-каналах “60 минут” вітають лідера республіканців у Нижній палаті Кевіна Маккарті з отриманням більшості. Тобто, вони вважають, якщо там республіканці взяли на 8 людей, здається, більшість, то значить у них усе на Росії зміниться швиденько.

Це знову ж таки свідчення сукупного російського інтелекту. По-перше, ми маємо абсолютно чітку виважену двопартійну підтримку. Тому що це питання цінностей, які є основою для американської цивілізації як такої. Це свобода, демократія, конкуренція тощо. Друге, структура влади в США трохи по-іншому виглядає. Там всі фінансові рішення про підтримку чи не підтримку приймає виконавча влада. Тобто, президентська вертикаль.

Так, безумовно в Конгресі будуть іти дискусії, і це дуже важливі дискусії, які дозволяють оптимізувати, з точки зору ефективності чи збільшення навіть, допомогу. Це важливо, це дискусія в демократичному суспільстві.

Михайло Подоляк

Радник голови Офісу Президента

І нарешті, я думаю дуже і дуже будуть розчаровані російські суб’єкти, які капелюхи в повітря підкидають, тому що вони побачать збільшення й інформаційної, і пропагандистської, й військової, й фінансової підтримки України з боку лідерської держави демократичної частини світу США. І це треба розуміти.

І це буде дуже і дуже фатально для росіян, бо коли вони говорять, що в Конгресі зміняться позиції, це означає, що вони шукають будь-які способи виправдання себе в безглуздому програванні війни, в якому вони все глибше і глибше навіть не на дно, а я б сказав навіть у болотну масу, падають. Це Росія, і вона не може падати на піщане дно, це дуже добре. А вони десь у болотну масу провалюються.

Тому вони хочуть знайти хоч щось, якусь соломинку, за що затриматись, за яку вони будуть триматись, аби казати: "Ще трохи почекаймо, зараз уже точно Україні не будуть передавати зброю, зараз уже точно в Україні все впаде з енергетичної інфраструктури, тому люди будуть виходити і примушувати свій уряд піти на переговори. Зараз уже точно Україна замерзне в повному обсязі, й усі будуть умирати в будівлях, будинках тощо".

Усього цього не буде, але хай вони собі пишуть це все, хай вони собі дають надію. Для чого? Для того, щоб набагато глибше бути розчарованими в кінці цієї війни. Вони мають бути у шоковому стані після війни.

– Це ще одна наша перемога, і наш здобуток, бо Олександр Кубраков пише про те, що зернову угоду продовжили ще на 120 днів. Як би сильно Росія не грюкала дверима і казала, то я йду, то я повертаюсь, то давайте мені якесь підтвердження, то добре, не треба мені ніяких підтверджень, тому що згадали, що є підписані угоди з Туреччиною і ООН. Не знаю, що там відбувалось у тих самих головах, але я так розумію, зернова угода продовжує працювати далі?

Абсолютно з ранку 17 листопада вона працює на 120 днів знову ж таки. Ефективна робота пана Кубракова з нашого боку, ефективна робота, до речі, модерацією займався пан Єрмак особисто. Тому що там було багато треків, які потребували модерації не тільки через Мінінфраструктури, але й набагато ширше коло міністерств, що брали в цьому участь.

До речі, додалася ще гуманітарна ініціатива президента Зеленського з точки зору підтримки африканських країн у продовольчій безпеці. Тобто, ми гуманітарно будемо відпрацьовувати цей трек додатково, тому що Росія постійно говорить, що вона забезпечує продовольче рішення у країнах, які потерпають від голоду. Особливо на африканському континенті. Таким чином ми сьогодні навіть цю ініціативу перехоплюємо.

Між тим, ефективно відпрацювали переговорні команди пана Ердогана, турецька команда. Украй ефективно відпрацювала, це для мене було особисто дивно, команда пана Гутерреша, ООН, які дуже багато суперечливих моментів брали на себе й вирішували. І сьогодні ми маємо ефективний зерновий коридор, який буде працювати далі й допоможе нам трохи вирішити питання вивозу зерна з території. Щоб працювало сьогодні і сільське господарство наше далі. Так, воно сьогодні трохи знищене, з точки зору, що Херсонська, Миколаївська, частково Полтавська, Запорізька область трохи під ударом. Але між тим ми ефективно сьогодні і врожай маємо тощо.

– Про їхні переговорні позиції, про те, на чому вони можуть з нами спробувати домовитися, щоб ми знов віддали Херсон та Запоріжжя. Я так розумію, все йдеться в адмінкордонах, тому що в них в Конституції не написано в яких кордонах, там просто якось дуже розмито написано, що наче їхнє. І на скільки те все можна вважати конституцією, тому що всі ці моменти із законами і судовою владою – все там якось нівелюються у Росії. Якщо говорити про наші фунти наразі. Читаю, що на Запоріжжі росіяни нібито намагаються йти у наступ, сили зібрали з Херсонщини чи нові підтягнули туди. І що стосується Луганщини. Зараз Сергій Гайдай говорить про те, що вони вже чують наближення Збройних Сил України. Я пам'ятаю, як за декілька місяців до звільнення я говорила з Херсоном, і вони говорили: "Ми чуємо, ми відчуваємо, ми знаємо що ЗСУ вже тут". Але потім знадобилося ще кілька місяців для того, щоб звільнити потім Херсон.

Давайте тут теж розставимо крапки над "і". По-перше, я все ж таки рекомендую дослухатися до позиції військових, які коментують війну як таку, а не до позиції представників місцевих органів влади, губернаторів, депутатів, мерів. Ви розумієте – війна є війна. Все, що стосується соціальних виплат, відновлення життя на деокупованих територіях чи територіях, прилеглих до зони ведення бойових дій – можна дослухатися до представників місцевих органів влади.

Все, що стосується війни – тільки головнокомандувач, тільки Генеральний штаб і тільки Міністерство оборони. Це дуже важливо. Пам’ятаєте, як після звільнення Херсона деякі місцеві депутати почали казати, що ми вже Голу Пристань забираємо, Олешки штурмуємо, Скадовськ беремо і біля Генічеська вже українські танки. Це виглядає трошки дивно й інфантильно – так, як люблять робити росіяни. Давайте не будемо схожими на росіян.

Тепер щодо пересування військ. Так, вони відвели з Херсона певну низку боєздатних частин. Взагалі в Росії не дуже багато боєздатних частин, але у Херсоні зосереджувалися саме такі. Частина цього групування перекидається на інші напрямки, зокрема на Донецький, де сьогодні відбувається найбільш потужні бої – Бахмут, Соледар, Авдіївка.

Частково вони перекидаються в Запорізьку область, щоб підсилити угрупування там, оскільки Енергодар, Запорізька АЕС Мелітополь, Мелітополь, Маріуполь – для них це принципові позиції. Для них це символічно. Вони ж Маріуполь брали 4 місяці, там загинула дика кількість росіян. Як вони кажуть: "Ми тут 4 місяці село якесь беремо, а потім за 1 день здаємо Херсон".

Я б не сказав, що відбуваються активні наступальні дії. Ідуть традиційні наступальні дії на Донецькому напрямку. Я просто хочу, щоб ми тут не "алармили" – коли буде підтвердження Генштабу, що ми або вони кудись йдуть, тоді так.

Сьогодні відбуваються стабілізаційні заходи по всій лінії фронту, щоб підвезти туди забезпечення, снаряди, бронетехніку й таке інше. Ми маємо підготуватися до наступних етапів просування вперед – для нас не існує кліматичних факторів, ще раз підкреслюю. Для нас не існує зими як такої, тому що ми розуміємо, що будь-яка пауза, навіть невелика, додасть Росії спроможності обладнати оборонні рубежі.

Нам це точно не потрібно, Тому що це буде збільшувати ризики при наступальних операціях. Тому ми трошки зараз підтягуємо свою тилове забезпечення, додаткову амуніцію, розхідники і будемо просуватися – особливо в Луганську, на Запоріжжі, на півдні.

На півдні найбільш тяжко, тому що там є природна перешкода – Дніпро, яке вкрай важко форсувати, адже ворог має ствольну, реактивну артилерію у великій кількості й таке інше. Але ще раз підкреслюю головне: військово-тактично ініціатива винятково в України. Росія сьогодні переходить до оборонного типу війни, за винятком єдиного напрямку – Бахмутського.

Вони вміють оборонятися саме так, як продемонстрували це у Херсоні. Але для того, щоб вони постійно це демонстрували, і ми говоримо про це нашим партнерам, потрібна необхідна кількість пострілів – далекобійних ракет. Якщо хочете, щоб не було ексцесів, ще раз повторю цю думку, то нам потрібні далекобійні ракети, щоб суттєво пришвидшити темп нашого контрнаступу.

Ракети ATACMS

Ракети ATACMS для HIMARS дальністю в 300 кілометрів / Колаж 24 каналу

– Я сподівалася, що після того, як ракети приземлилися на території Польщі, нам таки дадуть якусь далекобійну зброю і скажуть: "А тепер ви можете бити по тих руках, які відправляють ракети – зокрема і на територію країн НАТО". Але поки таких заяв не почули. Хіба що воно робиться дуже тихо, не на повен голос, щоб в Росії про те ніхто не чув.

Це питання переговорів, це питання діалогу, який веде і президент Зеленський, і його команда. Це питання часу. Це питання зміни свідомості. Це питання більш рішучої відповідальної політики. Це питання розуміння того, що війна не може закінчитися десь посеред ні. Це питання того, що безпека буде знищена якщо Росія не програє. Це питання переформатування взагалі Європейського континенту з точки зору, що Росія має його залишити. Це дуже велике коло питань.

Це питання інших країн, зокрема потужних, які так чи інакше дивляться на цю війну з позиції: "Давайте не дозволимо Росії взагалі програти. Нехай вони трошки програють, але не взагалі". Це питання дуже великих конфігурацій, де йдуть ці діалоги.

Важливо "Рамштайн-7": у Пентагоні сказали, яку допомогу отримає Україна

Я все ж таки вважаю, що демократична частина світу визначила чітку позицію – Україна має виграти. Це було ключове питання. Пам’ятаєте, як на початку війни вони говорили про максимум "3, 5, 7 днів"? Це не було навіть пропагандистськи з боку Росії, це було помилково з боку аналітиків наших країн-партнерів. Вони ж теж казали, що ми зможемо протистояти такій потужній армії й такій потужній воєнній економіці як Росія. З'ясувалося, що не те, що можемо, а можемо бути вкрай ефективним, маючи набагато менші обсяги ресурсів. І це дуже і дуже потужний сигнал.

Ми ж сьогодні ламаємо принципи глобальної політики як такої. Ми сьогодні ініціюємо інші процеси, які є незвичними для класичних європейських та американських країн. Ми сьогодні пропонуємо взагалі забути про таке поняття: "Росія не може програти, тому що ми певний час вважали, що вони дуже потужні, і це буде виглядати дивно – чому ми тоді з ними раніше не розібралися?".

Але ми говоримо: "Немає різниці". Тому що саме обнуління Росії приведе світ до іншого типу каркасної безпеки як такої. Але усе це – переговорний процес – дуже масштабний, на багатьох майданчиках, не завжди публічно. Щирі переговори з партнерами – це 10 відсотків публічності, а 90% непублічної складової. Але вони призводять і до зміни світогляду, і до зміни математики, і до зміни кількості зброї, яку Україна так чи інакше отримає, чи вже отримала.

– Відчуття, наче це був перелом, який неправильно зрісся, і нам тепер треба зламати цю кістку, щоб вона зрослася правильно. Зрозуміло, що процес іде важко, тяжко і дуже "болєзнєно". Якщо повернутися до цих ранкових обстрілів, бачите, коли були обстріли енергооб’єктів, я питала що буде далі. Всі казали, що все продовжиться так само. Тепер газові об'єкти. Далі каналізація? Я не знаю, що вони зроблять наступного разу. Як цьому запобігти? Що ми робитимемо у цьому випадку?

А ми робимо, усе робимо. Держава робить/ Ми їх аналізуємо, ми їх аналізували раніше. Ми все робимо повірте мені. Це ж не питання того, що влучило у трансформатор, і ти його за 2 години полагодив і все прийшло до ладу. Ні. Але ми відпрацьовуємо.

Дивіться, захист фізичний – багато захисту є. І ці атаки – і сьогоднішні, і позавчорашні, вони не привели до того, що все повністю знищено. Так, ремонтні роботи потрібні, позаяк низка об'єктів потерпали від цього всього, але це не є так, що все знищили в край і не можна це все поремонтувати. Ні. Тобто фізичний захист працює і ми його збільшуємо, зокрема і на газові об'єкти.

Друге – дуже добре відпрацьовані системи аварійного ремонту. Багато бригад, багато запасних частин, багато допомоги від партнерів – вони нам віддають все, що нам потрібно, для того, щоб полагодити ці ж трансформатори, якщо ми говоримо про електрику. Якщо ми говоримо про газові компресорні станції – то побачимо, що знову отримаємо допомогу.

Ми переформатували систему ПРО і сьогодні "шахіди" не є таким ризиком, який він був, наприклад 10 жовтня. Вже інакше наші військові "відпрацьовують" по цих дронах, які тоді здавалось, що вони вкрай велика проблема для нас. Сьогодні це вже процес контрольований нашими ВПС – це дуже потужно. А що ми з вами робити? Я в таких як і ви умовах: у мене періодично пропадає світло, я не можу періодично виходити в ефіри.

До речі, перепрошую перед всіма журналістами, з якими спочатку погоджую інтерв'ю, а потім фізично не можу того зробити. Ми точно так само повинні економити, ми маємо аварійні відключення, ми маємо менше тепла. Це так вся країна в одному і тому ж стані.

Я хочу, щоб між собою ми були відвертими. Ми з вами прийняли консенсус, що незалежно від того, що робить Росія, ми не станемо на коліна. Навіть якщо нам б'ють по газових компресорних станціях, чи по енергооб'єктах, ми все одно робитимемо все, щоб все якомога швидше поремонтувати. Але ми ж не приймемо інше рішення і погодимось на ультимативні умови Росії.

Якщо я не правий – то суспільство має сказати, що воно готове здатись і розглянути якісь ультимативні пропозиції Росії. Але я не готовий. Президент також говорить чітку позицію України: ми прийняли для себе рішення, нам важко, зима тяжка. Про це говорили й про це говоримо. Будуть перебої з електрикою, будуть удари по трансформаторах, будемо пробувати якось захиститись і знайти додаткові обсяги електрики та десь закупитись, будемо шукати додаткові обсяги газу, хоча все нормально тощо.

Якщо так – то у нас є консенсус, а переговорна позиція сформульована. Тримаємось, маємо пережити цей важкий період, а в цей час ЗСУ деокупують наші території і йдемо до кордонів України. Це ж такий у нас соціальний договір, то давайте якось з ним жити.

– По-перше, в темряві дуже добре видно "світлих" людей, а по-друге, як сказав один із наших місцевих депутатів, що ми стаємо на коліна лише у двох випадках: коли ми молимося і коли ми збираємо картоплю. В іншому випадку ви нас на ті колінця не поставите, навіть не сумніваюсь в тому. Пане Михайле, я на останок залишила дуже важке для мене запитання, але я розумію, що воно мені болить, тому я маю про нього спитати. В Росії зараз посилено рекламують насильницьке всиновлення українських дітей в російські сім'ї...

Так, вони сьогодні рекламують. Вони сказали, що вивезли 150 тисяч дітей лише з Донбасу (я не знаю, де вони таку кількість дітей набрали). Це є, по суті, конкретним злочином проти людяності, це геноцидний тип злочину, який достатньо легко буде доводити і будемо над цим працювати. Знову ж таки, у нас є робоча група, створена в Офісі Президента, яка якраз опікується саме проблемами дітей, які є примусово евакуйованими з територій, де йдуть бойові дії, чи тимчасово окупованих територій.

Ми розуміємо й обсяг проблеми, ми говоримо про це з нашими партнерами. Знову ж таки, це одна з підстав для того, щоб абсолютно чітко ігнорувати будь-які ультимативні вимоги Росії. Тому що ми розуміємо, що якщо ми приймемо будь-яку вимогу, тоді ми не зможемо відпрацьовувати, щоб далі забрати наших людей і щоб притягнути до відповідальності злочинців, які цим займаються тощо.

Це дуже і дуже болюче питання, яким ми займаємося в тому числі з міжнародними партнерськими організаціями. В тому числі з Комісаріатом з прав людини, по правах дітей, я маю на увазі при ООН тощо. Ми даємо статистику і конкретні факти. Я думаю, що це буде одним із фундаментальних кейсів з ефектом, що наростає і фундаментальною претензією до Росії в геноцидному типі ведення війни.

Щодо темряви й "світлих" людей – я вам скажу так, що в темряві сучасного конкурентного світу є світла країна.