З 14 років син хотів служити в полку захисників Маріуполя. Він навіть перевівся на іншу спеціальність, щоб швидше закінчити коледж, і у 18 років туди вже поїхати. Ми про це дізналися раптово – він запросив нас із чоловіком на випускний. Однак я вмовила його потерпіти ще рік.
Читайте також Маріуполь – серце України і якщо воно зупиниться, настане страшна пітьма, – дружина "Редіса"
У 19 років він привіз пачку паперів і сказав: "Вже точно йду". За виразом обличчя сина стало зрозуміло, що відговорити його не вдасться. Так він і служив у полку останні 3 роки. Під час останнього зв'язку мій син, як і зазвичай, не сказав нічого поганого: "Все добре. Всі чікі-пікі, мам. Б'єм окупантів".
Я завжди питаю: "Скільки у вас там їжі залишилося?". На що він відповідає: "На три роки точно вистачить".
Артем, захисник Маріуполя / Фото з особистого архіву "Вайса"
У перші дні повномасштабної війни він більше за нас із чоловіком переживав. Ми ж живемо у Броварському районі – поряд із Великою Димеркою. Тут були дуже важкі бої.
24 лютого син нам зателефонував і закликав батька взяти паспорт та йти у військкомат. Він наголосив: "Або ми їх усіх, або вони всіх нас". Мій чоловік Ставр досі служить у теробороні.
Тетяна та Ставр Вишняки з сином Артемом / Фото надане редакції
Ми любили ввечері гуляти у парку біля будівлі Драмтеатру, коли приїжджали до Маріуполя. Там такі фонтани та клумби з квітами!
Я питаю сина: "Навіщо їм тепер місто? Його вже немає. Залишилися одні руїни". Син сказав: "Грозний пам'ятаєте? Так тут ще гірше".
Наші родичі в Росії намагалися розповісти, що війну в країні розпочала Америка з Україною, а ми просто нічого не розуміємо. Але мене вони не чіпають, бо знають, де перебуває моя дитина.
Син вибачився, що не зміг набрати та привітати з Днем матері. Запевняє, що в нього все чудово. Він голодуватиме, але віддасть свій шматок хліба іншому. Я його завжди прошу мене не заспокоювати.
Він тільки іноді питає: "Ну, як там? Чути щось про нас?". Що йому відповісти?
Тому я звертаюсь до нашої влади та до усього світу: поверніть мені, будь-ласка, сина. Йому лише 21 рік. У пеклі він вже побував, дайте йому змогу повернутися на землю й побачити сонце! Він довів, що гідний цього!
Єдине бажання, щоб він мене обійняв!
Батько захисника Ставр Вишняк підтримує дружину й також наголошує, що влада та лідери всього світу повинні вплинути на ситуацію та повернути додому їх сина й інших бійців.
Закликаю евакуювати всіх захисників із заблокованої "Азовсталі", цивільних, поранених і військових, провести процедуру "extraction". Кожень день там – це чиєсь життя!
Артем у полку бійців Маріуполя / Фото надане редакції
