Віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина назвала ініціативу "несвоєчасною" та "недоречною".

Раніше Рада збереться на позачергове засідання, щоб просити статус головного партнера США

Це недалекоглядна політична диверсія, – Стефанішина

З точки зору іміджу країни така ініціатива, за лічені дні після зустрічі двох лідерів, виглядає як свідома і недалекоглядна політична диверсія,
– написала Стефанішина.

Політикиня наголосила, що нещодавно президенти США та України у спільній заяві вже визначили формат взаємодії. Мовиться про:

  • підтримку євроатлантичних прагнень України;
  • співробітництво у рамках двосторонньої Угоди про стратегічні основи оборонного співробітництва;
  • співробітництво у рамках Партнерства з розширеними можливостями у рамках НАТО.

Звернення не було обговорене з американською стороною

Стефанішина наголосила, що звернення, за яке збирається голосувати Рада, не було обговорене на рівні глав держав. Віцепрем'єрка вважає, що наразі Україна має значно більше можливостей, аніж їй дає цей гіпотетичний статус. У Києва вже є статус партнера НАТО з розширеними можливостями та оборонна угода з Вашингтоном.

У 2017 році Парламент вже голосував подібне звернення, яке залишилося лише політичною декларацією. Відтоді Україна пройшла важливий шлях. Давайте не будемо повертатися у минуле, а рухатися уперед,
– наголосила Стефанішина.

Політикиня зауважила, що жодних гарантій статус основного союзника поза НАТО не дає. Ба більше це питання може використати російська пропаганда – як "приклад нових хитань України".

До теми Ми дотягуємо без політичного оформлення, – аналітик про Україну як союзницю США поза НАТО

"Слуга народу" не голосуватиме за звернення до Конгресу

Раніше представники монобільшості вже заявили, що за звернення до США не голосуватимуть. За словами нардепа Олександра Качури, у фракції просто не підтримують цю ідею.

Частина тексту публікації Ольги Стефанішиної:

Сьогодні громадянське суспільство, експерти, журналісти та багато свідомих громадян відсунули усі протиріччя у сторону і, як тоді, під час Революції Гідності, недвозначно дали зрозуміти, що вибір українського народу ніколи не можна ставити під сумнів.
Абсолютно очевидно, що наведені нижче позиції щодо недоречності та несвоєчасності цієї ініціативи не є просто "позицією влади", вони відображають очевидну реальність та є і мають бути основою будь-яких домовленостей, як на найвищому політичному рівні, так і на рівні "окремих зовнішньополітичних ініціатив".
Тепер по порядку.
З точки зору іміджу країни така ініціатива, за лічені дні після зустрічі двох лідерів, виглядає як свідома і недалекоглядна політична диверсія.
Ось чому:
Лідери двох держав вже визначили формат взаємодії з питань не лише національної, але і регіональної безпеки у чорноморському регіоні (дивіться уважно Спільну заяву):
– підтримка євроатлантичних прагнень України;
– співробітництво у рамках двосторонньої Угоди про стратегічні основи оборонного співробітництва;
– співробітництво у рамках Партнерства з розширеними можливостями у рамках НАТО.
Важливо розуміти, що завтра пропонується до розгляду у ВРУ звернення щодо рішення, яке:
– не проговорювалося на рівні лідерів держав;
– ні на крок не наближає нас до конституційно закріпленого курсу на євроатлантичну інтеграцію та членство в НАТО;
– не має для нас практичної доданої вартості, адже ми вже маємо набагато більше можливостей, ніж міг би дати цей статус.