Як розповів 24 Каналу азовець Дмитро "Расті" Канупєр, навіть сон у полоні став певним випробуванням. Боєць схуд на 55 кілограмів і не міг терпіти холод, йому було холодно буквально від усього.

Читайте також Я зрозумів, що не можу витримати, – азовець "Расті" пригадав перший допит росіян у полоні

Через постійний голод і холод ніхто не міг спати

Щоночі Дмитро прокидався по 10 разів, бо постійно хотілося в туалет. Нирки не витримували холоду, обмеженого харчування, поганої води. Кожну ніч від 5 до 15 разів були судоми.

Через холод в мене опухли коліна, були проблеми з рухливістю суглобів. Ми навіть жартували, що повмираємо від холоду. Взимку я не міг через нього спати, влітку було трохи простіше, але була задуха, в камері не було чим дихати,
– пригадав колишній полонений.

Google Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Крім того, в камері постійно світив прожектор. Його не вимикали протягом року. Повернувшись до стіни, ти ще міг заснути, а коли вночі перевертався на інший бік, прокидався від світла.

До уваги! "Расті" також згадав, як проходила "прийомка" – побиття на самому початку. Під час цього деяких військових били до смерті. Мішки з тілами бачили інші полонені. Така "прийомка" тривала приблизно 16 годин.

Як минав день у російському полоні?

В полоні один день закінчувався, починався інший, але нічого не змінювалось. Захисник Маріуполя щоразу чув російський гімн о 6 ранку й все починалося спочатку. З 7 до 8 години був сніданок, з 8 уже приходили опери й слідчі, щоб почати допити й катування.

О 9 ранку в тебе перевірка, на яку ти вибігаєш зігнутий головою вниз із закритими очима. Якщо вони бачать, що в тебе розплющені очі, вони тебе за це б’ють. І загалом на цій перевірці тебе б’ють,
– додав азовець.

Після перевірки когось могли викликати на допит. Найстрашнішим був не сам допит, а його очікування. Полонені чули, як їхні побратими кричали й розуміли, що вони можуть бути наступними. Коли все-таки забирали на допит – ставало байдуже.

Говорити з іншими полоненими можна було лише російською і лише пошепки. Коли Дмитро виїхав з Таганрогу, то ще тиждень не міг говорити, бо цього не могли дозволити голосові зв'язки.

Після обіду була перевірка. На ній нас знову били, змушували співати гімн Росії або кричати щось погане про Володимира Зеленського, "Редіса" чи Андрія Білецького,
– пригадав військовий.

Він зізнається, що раз на 3 – 4 місяці людей забирали або на обмін, або на етапи в різні колонії. Вони б усі також раділи навіть тому, якби їх забрали з Таганрогу в будь-яке інше місце, навіть на Сибір, лиш би не бути у цій колонії.

Що згадують інші полонені про російську неволю?

Росіяни щодня знущалися з українських полонених. Військовий Михайло Янголенко пригадав, що "перерва" була лише на сон, увесь інший час – побиття, тортури, голод. На стінах у камерах росли гриби, лазили черв'яки. Люди починали хворіти на туберкульоз.

Також військових змушували постійно співати російський гімн, а як покарання – стояти на ногах 1 – 2 тижні з "перервою" на сон. Був період, коли поворухнутися не дозволяли навіть у ліжку.

Станіслав Керод пригадав, що коли гарнізон виходив з Маріуполя, то 80% бійців були поранені, з ампутаціями, важким каліцтвом. У полоні їх розмістили в бараках, але в приміщення на 60 людей росіяни помістили 600. Люди спали на підлозі, у кутках – всюди, де могли знайти місце.