Полковник, старший офіцер Сектору взаємодії зі ЗМІ Західного управління ДПСУ Станіслав Керод пробув у російській неволі 200 днів. Він розповів 24 Каналу про жахи, які досі переживають українські воїни у ворожих катівнях.

Дивіться також Мати вперше обійняла сина після полону: на Львівщині зустріли бійця якого вважали загиблим

"Я б не вийшов із заводу, якби знав, що буде далі"

Військовий наголошує, що Маріупольський гарнізон виконав наказ військово-політичного керівництва щодо збереження життя та здоров'я бійців, які в той момент залишались на "Азовсталі". У відсотковому відношенні 80% бійців були важко поранені: з ампутаціями, травмами, каліцтвом.

Продовжувати бойові дії у Маріуполі було неможливо. Ключові причини – відсутність їжі, зброї та велика кількість поранених. З огляду на це командування ухвалило рішення про вихід гарнізону у полон.

Ми виходили з заводу, але не з піднятими руками, ніхто з Маріупольського гарнізону не здався. Ми виконали наказ з певними гарантіями, але вкотре пересвідчилися, що росіянам не можна довіряти,
– наголосив Станіслав Керод.

У травні 2022 року військовим обіцяли збереження життя, здоров'я, медичну допомогу та поводження відповідно до всіх міжнародних норм. Також були визначені терміни утримання і час, коли бійців мали відпустити. Нічого з цього росіяни не дотрималися.

"Якби ми знали, що з нами буде далі, думаю, багато хто ухвалив би інше рішення і не вийшов із заводу. Принаймні я точно кажу за себе, якби знав, що чекатиме попереду", – додав колишній полонений.

"У камері на 60 людей нас було 600"

Військових з Маріуполя помістили у стару колонію в Оленівці, що на Донеччині. Вона давно не функціонувала, тож ніяких умов для утримання військовополонених там не було.

Якщо барак передбачав розміщення 60 – 70 людей, то на початку росіяни розміщували там 600 – 700 чоловіків. Це люди, які стоять, сидять, сплять на підлозі, просто в кутках, де тільки можуть їх знайти,
– пригадав полковник ДПСУ.

В Оленівці воїни зіткнулися з відсутністю їжі, питної води, будь-яких засобів гігієни. Так звану "питну воду" привозили пожежним автомобілем з Докучаєвська. Самі пожежники дивувалися, коли полонені її пили, казали, що вона з озера, з брудом і землею. Але її наливали у бочки, звідки української воїни були змушені її пити.

Мені "пощастило" перебувати у цьому лише 200 діб. Хоча, коли я виходив, то думав, що це багато. Як виявилося, це мінімальний термін, бо багато хлопців у полоні вже 4 рік,
– наголосив Станіслав Керод.

Саме тому дуже важливо боротися за повернення усіх захисників Маріуполя та кожного українського полоненого. Є дуже влучна фраза про те, що оборона Маріуполя не завершиться доти, доки в Україну не повернуться всі наші оборонці.

Яким було повернення додому?

За словами військового, це був найкращий день у його житті після народження доньки. Під час перебування у неволі росіяни намагалися переконати українців, що про них нібито забули. Російська пропаганда була присутня скрізь, упродовж кожного дня в полоні.

З першого дня вони вбивають в голову всім нашим військовополоненим, що нас не повертатимуть, що Польща вже захопила Львів, західна Україна під Європою, а в Києві капітулювали,
– пригадав офіцер.

До того ж у камерах постійно включали російську музику, чинили психологічний тиск. З усім цим досі стикаються наші хлопці у полоні, але вони зберігають віру у звільнення.

"Росіяни вмикали нам свої пропагандистські новини, у яких вони "перемагають". Але одного разу у новинах сказали, що вони відходять на інший бік Дніпра. Ми знали, що це насправді наші війська атакують і женуть їх назад у бік Москви", – наголосив Станіслав Керод.

Він додав, що був дуже розчулений, коли після повернення додому, бачив "коридори" з людей, прапори, плакати. Люди стояли у сильний мороз, сніг, дощ, щоб зустріти своїх захисників. Згодом, коли Станіслав зміг сам бачити на обмінах своїх побратимів, обнімати їх – це було та залишається для нього найбільшим щастям.

Що відомо про крайні обміни військовополоненими?

  • У Координаційному штабі повідомили, що за 4 роки з полону Росії вдалося повернути понад 8 тисяч українців. Мовиться про військових і цивільних. Попри це тисячі бійців досі у неволі. Крайні обміни відбулися 5 – 6 березня. Тоді вдалося повернути 500 військових.

  • Тема обміну полоненими була однією з ключових під час зустрічі української та американської делегацій 22 березня у США. Як розповів секретар РНБО, на гуманітарному треку є просування, зокрема вони стосуються обмінів, Уже є узгоджені позиції.

  • Володимир Зеленський заявив, що до України надходять сигнали про продовження обмінів. Президент назвав це хорошою новиною і висловив сподівання, що дипломатія все-таки спрацює і ми побачимо результат.