Чоловік народився 12 травня 1900 року на хуторі Загора на Золочівщині, проте, останнім часом мешкав у старшої доньки на Тернопільщині. Дідусь пережив обидві війни, деякий час служив у Китаї, звідти самотужки добирався до України місяць i шість днів. У молодості працював у колгоспі трактористом й ланковим, переніс дві операції на сечовому міхурі у 80 та 90 років.
До речі, його нащадки розповіли, що він ніколи не курив, не пив, багато працював і молився. Пам’ятав усіх онуків й правнуків. І хоч в останні два роки почував себе гірше, допомагав удома: чистив буряки і кукурудзу.
Дідусь ще й в п'ятницю священика покликав – висповідався. Сказав нам – "Діти, все буде добре". Чекав смерті, але й не нарікав на свій вік. А вже в суботу погано себе почував. Спав увесь день, уві сні хрипів. В неділю зранку помер, – розповіла наймолодша онука Лизана Надія Галушка.
Поховали Петра Павловича на місцевому кладовищі поряд з могилою дружини Анни. Вона померла 21 рік тому.
Раніше йшла мова, що 112-річному дідусеві та його родині ніхто офіційно не повідомив, що він найстаріший чоловік в Україні.