Ще в п'ятницю вранці весь Вашингтон намагався вгадати, хто вийде переможцем з конфлікту, який виник між новим, щойно призначеним прес-секретарем Білого дому Ентоні Скарамуччі та офіційною третьою людиною в ієрархії президента – шефом штабу Трампа Райнсом Прібусом. Скарамуччі, який нещодавно обійняв не таку вже значущу посаду, з перших днів раптом накинувся, як скажений, на Прібуса, звинувачуючи його в тому, що він буцімто "навмисно розпатякує журналістам президентські таємниці".
Читайте також: Глава Держдепу готується йти у відставку
Ввечері це питання виявилося остаточно вирішеним: президент Дональд Трамп, як вже повелося, через Twitter повідомив, що Прібус має "зняти капелюха". На його місце було призначено тепер вже колишнього міністра внутрішньої безпеки, генерала Джона Келлі. Одразу, аби розуміти: Джон Келлі є класичним "яструбом", справжньою "військовою кісткою". Кар'єру свою він будував не де-небудь, а в морській піхоті США, у 2003 році командував особливим загоном Task Force Tripoli, який захопив та втримував північно-іракське місто Тікріт аж до падіння режиму Саддама Хусейна, був командиром Північного штабу морської піхоти, а потім – командувачем військами Південного командування США. Його син Роберт, перший лейтенант морської піхоти, загинув в Афганістані, підірвавшись на міні під час патрулювання у 2010 році. Всі ці дані наводяться лише заради чіткого розуміння напрямку, в якому змінюється адміністрація Білого дому.
Більше не одна команда: Трамп звільнив Райнса Прібуса з поста глави апарату Білого дому
Виклик власній партії?
У своєму першому інтерв'ю після звільнення, що його Райнс Прібус дав телеканалові CNN, він стверджував, що у відставку подав сам, а президент, мовляв, лише погодився її прийняти. Може, формально так воно й сталося, проте сам Прібус не залишив жодного сумніву в тому, що ініціатива виходила все ж таки саме від президента: "Він інтуїтивно дійшов висновку, що мені на часі зайнятись чимось іншим", – так змалював екс-шеф адміністрації Білого дому перебіг подій. Коротше кажучи – його викинули.
Це звільнення знову стало рекордним: так само, як свого часу рекорд встановив екс-радник Трампа з питань безпеки Майкл Флінн, вилетівши зі своєї посади вже через три тижні після початку роботи (нагадаємо – через нелегальні контакти з Кремлем), так і тепер, Райнс Прібус пробув шефом президентського штабу найкоротший в історії США термін – точніше, найкоротший з президентом, якого не звільнили з посади передчасно. Після того, як президентську команду покинув він та прес-секретар Шон Спайсер, у трамповому "довкіллі" майже не залишилося людей, які б походили, так би мовити, "зсередини" Республіканської партії, і майже нікого, хто був би професійним політиком, обізнаним з політичною "рутиною". Залишилися майже самі бізнесмени, військові та родичі президента.
Читайте також: Білий дім стає повністю паралізованим російським питанням, – американські чиновники
Саме тому багато хто вбачає у відставці Прібуса виклик Трампа в напрямку його власної, але надто вже непокірливої Республіканської партії. Американські ЗМІ розповідають, що Дональд Трамп дуже важко переживає свою поразку у справі скасування медичної реформи Obamacare та звинувачує в ній саме Прібуса, а також спікера Конгресу США Пола Раяна – можливо, наступного кандидата "на виліт", хоча конгресменами президент формально й не командує. Пол Райан і справді є другом та соратником Прібуса, і не приховує наразі свого обурення тим, що того виставили з Білого дому.
Райнс робив все можливе й неможливе для нашої партії та для нашої країни. Я пишаюся тим, що можу називати його своїм близьким другом,
– заявив Пол Раян.
Ці теплі слова не можуть приховати обурення, яке розповсюджується нині серед верхівки республіканців – обурення тим, що вона, ця верхівка, втрачає зв'язок з адміністрацією Трампа. Дехто подейкує навіть, що президент намагається просто "відставити" партію, яка привела його до перемоги, від влади в країні.
Пол Раян, спікер Конгресу США, політична фігура, що надто вже "муляє око" Дональду Трампу
Щодо Трампа, то він вже кілька місяців поспіль висловлював своє невдоволення роботою Прібуса та звинувачував його в хаосі, який панує в уряді. Насправді, саме Райнс Прібус, який довгі роки обіймав посаду генерального секретаря Республіканської партії, був одним із головних творців трампової перемоги на виборах. Проте, йому так і не вдалося ствердити свій авторитет у Білому домі, контролювати, як це належить главі адміністрації, "підходи" до президента. Трамп просто не дав йому такого права. Президентський Овальний кабінет наразі нагадує якийсь прохідний двір: чи то трампів головний радник Стів Беннон, а чи то члени сім'ї Трампа або інші друзі президента – всі вони отримали право привілейованого "доступу до тіла". Райнс Прібус виявився "третім зайвим", гірше за те – "хлопчиком для биття". Наприкінці його звільнення стали вимагати трампові родичі: дочка Іванка зі своїм чоловіком Джаредом Кушнером та дружина Меланія.
Читайте також: Зять Трампа спростував чутки про свою змову з росіянами у заяві для Сенату
"Солдат питань не ставить"
Тепер генерал Келлі має принести військовий порядок у хаос, який нині називається Білим домом. Він став першим генералом на цій посаді після Олександра Хейга, який займав її в останні місяці президентства Річарда Ніксона – він, нагадаємо, був змушений подати у відставку, аби уникнути ганебного імпічменту. Шанси в нього принаймні трохи ліпші, ніж були у Райнса Прібуса: Трамп, схоже, поважає генералітет так само, як поважає мільярдерів-підприємців у своєму штабі.
Келлі вважається людиною, яка суворо дотримується розпорядку, ненавидить "середняків" та презирливо ставиться до політиків. З іншого боку, щоправда, він плекає вельми теплі стосунки зі своїми підлеглими та вміє приязно обходитися з журналістами. Він, за словами самого Трампа, "має світлу голову", є вельми інтелігентною людиною, водночас – не лізе в перші ряди і вміє добре дослухатися співбесідників.
Всі ці риси характеру, звичайно, є дуже добрими, особливо – для шефа президентської адміністрації. З іншого боку, Келлі є не вельми досвідченим саме в політичній справі і має слабкий зв'язок з Республіканською партією. Тому вважається, що зв'язки з Конгресом відтепер візьме на себе віце-президент Майк Пенс.
Трамп покладає на генерала Джона Келлі великі надії
Проте, сам Трамп наразі не поскупився на добрі слова: в одній із промов він вже встиг назвати генерала Келлі "справжньою зіркою" свого уряду, людиною, якій вдалося закрити кордони на клямку та на 70% знизити нелегальну міграцію до США. Але найбільше, певно, Трампові подобається в Келлі той факт, що генерал не прагне бути "самостійним діячем": він виконує те, що йому наказують, не переслідуючи при цьому власних цілей. Ідеальний виконавець?
"Хто в лавці полишився?"
У будь-якому разі, Джон Келлі ідеально підходить до вашингтонських "яструбів": він плекає чудові стосунки з міністром оборони Джеймсом Меттісом (вони разом служили в Іраку), він підтримує войовничі настрої головного президентського радника Стіва Беннона – з цим він подружився на тій підставі, що діти обидвох служать в армії (дочка Беннона закінчила військову академію Вест Пойнт, а молодший син Келлі так само, як і загиблий старший, несе службу в морській піхоті).
Проте, з "вилітом" Прібуса перелік тих, хто або вже був звільненим, або сам, за власним бажанням, покинув президентську команду, ще більш розширився. Трамп відчуває страшенну нестачу персоналу: в його уряді – найбільша за всю післявоєнну історію США кількість незайнятих посад – і це вкрай збільшує навантаження на інших членів уряду. Навантаження не лише робоче, а й психологічне: що не дивно, при тій кількості криз, які всього за півроку просто завалили президентську команду.
І ця обставина теж має ускладнити життя Джонові Келлі. За словами працівників Білого дому, він кілька разів відмовлявся від пропозиції зайняти місце Райнса Прібуса – аж допоки вся команда Трампа не почала нагадувати потопаючий корабель. І тоді почуття обов'язку взяло гору. Проте, цілком можливо, що цим призначенням Дональд Трамп просто повторює останні місяці президентства Ніксона, якого генерал в ролі глави адміністрації теж не врятував від ганебної відставки.
Читайте також: Зашморг на шиї стягується: як найлютіший ворог Трампа невблаганно тягне його на дно