Пожежа в Житомирській області триває з 16 квітня. За цей час у Житомирській області горіло більше 4 тисяч гектарів лісу. Вогонь знищив та пошкодив 39 жилих та 43 нежилих будинків місцевих жителів.
Більш детально тут Пожежа в Житомирській області: що відомо станом на зараз – карта, фото і відео
26 квітня пожежники ліквідували найбільший осередок пожежі в Овруцькому районі (Виступовичі – Жолудівка), продовжуються роботи на трьох локалізованих осередках (Острови, Можари, Першотравневе).
27 квітня ліквідовали пожежу лісової підстилки поблизу села Нагоряни на території Нагорнянського лісництва. В Олевському районі здійснюються заходи з ліквідації чотирьох локалізованих осередків (Замисловичі, Перга, Озеряни, Пояски). Зараз ДСНС допомагає працівникам Білокоровицького та Олевського лісового господарств.
Про те, що було найважчим у гасінні пожежі на Житомирщині та в яких умовах доводиться працювати пожежникам сайту 24 каналу розповів начальник чергової зміни аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління ДСНС у Житомирській області Олег Павлюк.
Олег Павлюк / Фото з архіву Павлюка
Питання, яке мене давно цікавить: чому люди працюють пожежниками? Це – складна і небезпечна робота. Засоби захисту у вас мінімальні, зарплатня не завжди відповідає ризикам, але все одно люди роками продовжують виходити на роботу, аби боротись із вогнем, часто ризикуючи власним життям. Чому?
Можу лише за себе тут казати. Мене спонукає любов до того, що я роблю. Я не люблю, коли горить і у людей горе. Але я люблю, коли приїхав, людям допоміг, не дав згоріти будівлі, залишив людину із дахом над головою.
Дуже мотивує мій особовий склад. Наш караул завжди бачу із задоволенням і впевнений у кожному з них. Знаю, що якщо моя людина позаду, ніяких несподіванок не буде. У нас теплі стосунки. Ми жартуємо один над одним, поки чергуємо. Звичайно, що якщо причина є, то можем один одному і матюків нагнуть, і посваритись. Але це ніяк не позначається на роботі. Бо один за одного ми стоїмо стіною.
Якою має бути людина, аби вона лишилась працювати у ДСНС?
Вона має любити цю роботу. Якщо ти її не будеш любити, якщо не будеш любити людей, задля яких ти працюєш – просто нічого не вийде. Тебе тягатимуть за собою, як ганчірку, але виконувати свою роботу у тому обсязі, у якому потрібно, просто не вийде. У найкращому випадку – перейдеш на паперову роботу у кабінети, але займатись бойовою роботою не зможеш.
Колись один полковник, якого я дуже поважаю, мені сказав: "Розумієш, Олег, у кожної людини у житті є своя ніша. Коли людина у цю свою нішу потрапить – вона не захоче щось змінювати. Їй не потрібні будуть ані звання, ані посади. Вона просто буде працювати на своєму місці все життя та ходитиме на роботу із задоволенням". А коли людина іде на роботу, як на каторгу, то як на мене, не варто навіть і йти.
Коли Ви зрозуміли, що потрапили у свою нішу?
Та, певно, від початку. Я люблю те, що роблю. Я вмію це робити. Коли відпрацюєш десь на пожежі, і виходиш мокрий, брудний, а до тебе підходять люди і дякують – це багато чого варто.
Люди не заважають їх любити?
Бувають такі люди, які негативні слова у наш бік кажуть. Але люди це не зі злоби душевної, а по незнанню коять. Є люди, які починають пояснювати нам, як працювати. Але я вже навчився на таких людей спокійно реагувати – розумію, що у них стрес, що вони втрачають своє майно, їм важко.
Бувають веселі випадки. Нас якось викликали у багатоповерхівку – з балкону на десятому поверсі ішов дим. Ми довго не могли під’їхати до тої багатоповерхівки, бо машини заважали. Поки під’їжджали, поки встановлювали драбину до 10-го поверху – хлопці намагались достукатись в двері, але ніхто не відкривав. Уже видзвонили власницю квартири, бо там жили квартировинаймачі. І як раз ми встановили драбину і хазяйка квартири прибігла із ключами від квартири. Заходимо – там лежать два хлопця, відпочивають, а на балконі стоїть мангал із шашликом і димить, поки вони сплять. Власниця квартири тим хлопцям такий скандал закотила, що нам навіть посміхатись було якось незручно. Ми тихенько мангал піском засипали і нишком вийшли, лишили її з ними розбиратись.
Олег Павлюк / Фото з архіву Павлюка
Які виклики у вас бувають найчастіше?
Залежить від сезону. Взимку – найчастіше бувають виклики, пов’язані із порушенням безпеки пічного опалення та використанням якихось саморобних обігрівачів. Весна – підпали трави, сухостою, пожеж в екосистемі. Влітку – порушення норм безпеки при палінні вогнищ. Восени знову випалюють траву. Кожний сезон відрізняються своїми причинами пожежі.
Для Вас особисто найцікавіші виклики – це які?
Коли приїжджаєш, дивишся і передаєш на пункт зв’язку частини: "Виклик хибний". Коли не доводиться працювати, коли не доводиться дивитись у сумні очі людей.
Найважче – втрачати людей на пожежі. Не завжди вдається врятувати людей. У цього може бути багато причин – і пізнє повідомлення про пожежу, і велика відстань до місця пожежі, і час, який витрачаєш на потрапляння до помешкання, і велике задимлення.
Через все це втрачаєш дорогоцінний час і можеш втратити людину. Хоча ти людину не знаєш, але на душі від того все одно важко дуже. Взагалі важко, якщо втрачаєш своїх, але про це я навіть думати не хочу.
Ви часто отримуєте травми під час роботи?
Буває. Я по собі знаю, що коли іду, повзу – завжди намагаюсь себе тримати в рамках безпеки, щоби повернутись додому живим та неушкодженим. Але бувають різні випадки. Поки стоїш, нічого не підозрюючи – може цеглина впасти. Коли ідеш у темряві чи в диму, не знаючи розташування меблів та конструкції будинку – можеш, наприклад, у погреб провалитись.
Ви можете оцінити складність виклику до того, як прибудете на місце?
За попередньою інформацією це зробити дуже важко. Якщо знаєш свій район виклику та об’єкти, які там є, якщо вже трошки попрацював, то приблизно можеш уявити, що може бути. Якщо по наближенню до об’єкта бачиш густий дим, то розумієш, чи потрібно викликати допомогу. А так, передбачуваних викликів не буває. Пожеж, які можна спланувати, не буває. Кожна пожежа – велика несподіванка із вірогідністю неприємних сюрпризів на місці пожежі.
Що Ви відчуваєте, коли їдете на виклик?
Намагаюсь прораховувати свої дії. Якщо знаю цей об’єкт і орієнтуюсь, що там може бути – розповідаю, що там приблизно можна зробити і на що звернути увагу. Плануємо, якщо можливо, як організувати знеструмлення. Часто буває, що ми приїхали на пожежу, вже стоїмо із рукавами в руках, готові до подачі води, але нічого не робимо і чекаємо, поки знеструмлять будівлю. Це, у першу чергу, питання безпеки, тому ми не можем дати воду одразу.
Нагадую людям про безпеку праці. Дивлюсь на дорогу, бо для нас важливий час, а багато випадків є, коли важко добратись до місця виклику. Бо там десь по дорозі таксі не пропускає, десь – маршрутка крутиться, десь – пішохід у навушниках не чує. Іноді навіть втомлюєшся за всім цим спостерігати. Люди не розуміють, що коли їде пожежна машина – це вантажний автомобіль із повною цистерною води, який важко розігнати і ще важче зупинити. Йому потрібно давати дорогу. Бо рахунок часу іде на хвилини – якщо ми вчасно приїдемо, то врятуємо чиюсь оселю чи життя.
Просто йдучи по місту часто помічаєте порушення пожежної безпеки?
Постійно. Оце наше "авось", на яке покладається більшість людей, це дуже шкідлива звичка. Більшість покладається на те, що "авось, все буде добре". Не буде. Завжди є ефект несподіванки.
От ми в Овручі працювали на лісових пожежах: начебто все добре, все зловили, а вітер змінив напрямок – і почалась нова робота. Тому завжди треба бути впевненим у своїх діях і бути впевненим у тому, що твої дії не зашкодять іншим людям.
Пожежі у лісових масивах Овруцького району / Фото: пресслужба ДСНС
От до слова про Овруцькі пожежі. Що в них найважче?
У лісових пожежах найважче, коли вогонь підходить до населеного пункту, а у тебе не вистачає сил та засобів, аби втримати цю велику площу пожежі. Або коли пожежа іде верхом і ти не можеш на цьому моменті із цим нічого зробити. Багато важких моментів було – і зміна вітру, і нестача води. Зима була без снігу, весна – без дощу. Водойми і канали пусті. Заправлятись водою – велика проблема. Через це втрачались час і можливості.
Коли пожежі вже трошки вщухли, я мав можливість проїхати лісом, де пройшовся вогонь – плакати хочеться. Просто хочеться плакати від того масштабу шкоди, який завдав вогонь – все чорне.
В якому режимі вам доводилось працювати?
Я був там п’ять діб і ми працювали у режимі нон-стоп. Кожен отримав свою ділянку і поїхали працювати. Якщо впорались зі своєю ділянкою, загасили на ній вогонь, ніхто в частину не повертається – бере іншу ділянку. І так до вечора, з перервою на перекус сухпайком.
Коли на початку року були пожежі в Австралії, дуже популярними були фото австралійських пожежників, які рятували з вогню коал та допомагали обпалених кенгуру. Ваші хлопці з лісових пожеж тваринок, певно, врятували не менше за австралійських колег?
Звісно, якщо була така можливість – рятували. Але, мені здається, у нас тварини більше сахаються від людей. Оце нам лис дорогу перебігав, весь чорний. Побачив нас – розвернувся і побіг в інший бік. Інший бік у нього був нормальний, рудий, тільки одна сторона обгоріла. Як ти його врятуєш, якщо лис буде бігти, від тебе з усіх сил, допоки не вмре?
Хлопці частіше рятують тих тварин, які втекти не можуть, їжаків, наприклад. Зайчиків знаходили, але, як правило, вже було занадто пізно для допомоги. Якщо знаходять живих – звісно, намагаються допомогти. Пантенолом бризкають, якщо є можливість, намагаються до живої трави підвести, щоб він собі там оклигав. Але багатьох тварин знаходили вже загиблими і там надавати допомогу було пізно.
Пожежі у лісових масивах Овруцького району / Фото: пресслужба ДСНС
Що можуть зробити українці, щоби у вас було менше роботи?
Почати ставитись до інших людей і до природи – як до себе. Ніхто ж не буде палити собі руку чи своєю рукою, наприклад, піднімати гарячу кришку з каструлі – буде ж боляче, правда? От потрібно ставитись до всього, що робиш, думаючи про те, чи не завдасть це шкоди. Не потрібно бути байдужим. На Овручі люди вийшли і намагались стримувати вогонь, поки ми не приїхали. Відношення людей "моя хата з краю" – воно ніколи на користь не йде.
Ми якось пожежу лісову гасили і я в одного діда питав: "Так же не палили раніше. Як так сталось, що стільки трави палять?". Він почав пояснювати, що трава завжди росла по пояс, і після нього ростиме по пояс, не залежно від того, чи палять її, чи не палять. А як вона ростиме, якщо у вогні гине живність, гинуть всі ті жучки і черв’ячки, які в землі живуть, все гине? Краще від цього трава рости не буде.
А бувало так, щоби траплялись випадки самозаймання?
Бувало. Один раз я був здивований. Ми з хлопцями працювали на одній площі пожежі, аж я бачу – на відстані з трави починає іти впевнений димок. Пішов подивитись, що там. Виявилось, що в траві лежала скляна пляшка з водою. Сонце світило і ця пляшка спрацювала як лінза, і з під пляшки почала розпалюватись трава. Але всі ці випадки трапляються не на таких площах, які ми маємо зараз, і не по десять осередків на день.
Люди, які палять сміття на своїх подвір’ях. Наскільки це безпечна історія?
Якщо людина все робить із розумом – викладає сміття, обкопує його до землі, щоб вогонь не розповсюдився, ставить поруч відро води (навіть не кажу за вогнегасники – їх ніколи ні у кого нема) і стоїть дивиться, як воно горить – от всякі гілляки і сміття з городу так можна спалювати.
Якщо людина ще туди у вогонь починає зносити з хати всякі пляшки, банки, склянки та лахміття, то це вже ненормально. Бо поруч є люди, які починають дихати шкідливим газом – то це вже ненормально. Але таким людям важко щось пояснювати.
Є сенс викликати поліцію у таких випадках?
Поліція, як правило, не знає що у таких випадках робити. У нас немає алгоритму дій у таких випадках і люди необізнані кому про них повідомляти у першу чергу і що робити.
Карантин якось вплинув на вашу роботу?
Ні, в нашій роботі нічого не змінилось. Навіть дивуєшся: ніби і карантин, люди мають вдома сидіти. Звідки тоді стільки пожеж в екосистемах?
Дивіться також відео про гасіння пожеж в екосистемах Житомирської області:
Це нам здається, що пожеж стало забагато, бо їх стали білше висвітлювати, чи дійсно їх цього року багато?
Дійсно, багато. Всі кажуть, що таких пожеж, як цього року, ще не було. Яскравий приклад – пожежі в Овруцьких лісах. Останній раз я в Овруцькому районі був у 2003 році, там були лісові пожежі, а потім горіли торфи. Але торфи горять завжди, там місцеві часто самі справляються. Але такого, щоби до нас працювати приїжджали люди не лише з інших районів, а і з інших областей – я такого не пам’ятаю за всі роки роботи.
А чому так? Суто суха погода і людський фактор? Бо вже ж почали з’являтись думки, про те, що це могла бути якась диверсія…
Особисто я не став би відкидати варіант диверсій. Можливо все. Зараз навіть підпалити ліс і забрати увагу волонтерів та держави на лісові пожежі – це теж може бути. Можливо, що люди до цього ненавмисно теж доклали руку. Але щоби воно горіло у таких масштабах та на такій площі – я дивуюсь.
Думаю, поліція та СБУ може десь складуть цей ребус і ми отримаємо відповіді на питання щодо причин цих пожеж.
Також важливо Пожежа у Чорнобильській зоні: досі залишаються два осередки тління
У разі пожежі що самі люди можуть зробити, аби покращити ситуацію?
Почнемо з найменшого – купіть вогнегасник. У мене вдома є вуглецевий вогнегасник, бо від порошкового забагато бруду і пилу після використання. Хай той вогнегасник у Вас стоїть, він їсти не просить. Але у випадку пожежі – краще ним два рази пшикнути, аніж викликати бригаду ДСНС, яка може бути десь далеко і фізично не встигне до вас доїхати.