Зброя масового ураження – радіокеровані росіяни

Бєлгородська область переїжджає. Причому – у повному складі. Чудовий результат виборів, просто блискучий.

Читайте також Макрон позбавив Путіна його найбільшої переваги у війні

Доповнює картину, наче вишенька на торті, той факт, що на побутовому рівні вся Росія зараз говорить саме про це. Не про те, який Владімір Путін великий, не про успіхи "спецоперації", не про "велике передвиборче досягнення" Путіна у вигляді "звільнення" Авдіївки, а про те, що повномасштабна війна тепер прийшла в Росію. Відбувається вона у двох областях, але найбільше – в Бєлгородській.

Росіяни обговорюють це настільки активно, що Путін вимушений майже на кожному виступі виправдовуватись. Для нього легше переселити кілька десятків мільйонів бєлгородців і влаштувати їм нове життя, аніж усунути першопричину їхніх негараздів. Тобто – повномасштабну війну проти України, яку з використанням Бєлгородської області оголосив і веде Путін.

За правління Путіна імперія деградувала настільки, що в значної кількості людей – найчастіше саме у виборців Путіна – не працює ані інстинкт самозбереження, ані критичне мислення. Вони готові погодитись абсолютно з усім, якщо їх нагодувати та вдягнути. Саме цього і прагнув Путін, і саме до цього він свої маси успішно довів.

Та є одне але. Як показали "перевибори" Путіна, радіокеровані росіяни віднині стають зброєю масового ураження не лише в його руках, але і в руках тих, кого Путін зробив своїми ворогами. Вперше в історії іноземна розвідка здійснила таку кількість диверсій в Росії за один тиждень.

Впродовж псевдоголосування з дільниць по всій Росії надходили повідомлення про підпали скриньок, кабінок, використання "коктейлів Молотова", петард та феєрверків, обливання скриньок фарбами та зеленкою. Десятки, а, можливо, і сотні людей приходили на дільниці й, не приховуючи власних облич, влаштовували там безлад в усіх на очах так, що в перші секунди ніхто навіть не рипався, бо не міг повірити, що таке можливо в путінській Росії.

Уявіть, який ефект ці кадри справляють, наприклад, у Китаї, де досі вважалось, що Путін більш-менш контролює ситуацію в Росії. Або з іншого боку – як на ці кадри дивились у Європі, яка була впевнена, що Путін чудово контролює ситуацію там і досі його побоювалась.

Рекомендуємо "То є мої гори, і я тут ґазда", або що таке ідентичність і як її змінити

Ну, і, звісно, уявіть, з яким виразом обличчя за цими кадрами спостерігали в Головному управлінні розвідки Міноборони України – чи де там вигадали цю геніальну акцію. Уявіть собі, наскільки вдалим є цей досвід і наскільки він буде розширюватись. Тільки палатимуть вже не виборчі дільниці, а важливі об'єкти військового або економічного значення. Радіокеровані далекобійні дрони – це добре, але радіокеровані далекобійні росіяни – це теж дуже непогана зброя в умілих руках.

Остання акція російської "ліберальної" опозиції

Крім цього, на так званих виборах себе проявила інша категорія росіян – набагато більш свідома, але значно менш рішуча. Це ті, хто виступає проти Путіна. Найчастіше вони нічого не роблять, щоб він перестав ними керувати, обкрадати їх та кидати на війну. Цього разу більшість із них зброю в руки не взяли, але одну важливу річ вони все ж зробили. Попри погрози влади, вони реально прийшли на дільниці о 12 годині й у такий спосіб продемонстрували всьому західному світові, що їх дуже багато – а значить, зробили Путіна менш легітимних в очах Заходу.

Підкреслюю – для Заходу така акція має значення. З іншого боку, вони показали одне одному, що їх – чимало. Я не казатиму, що всі вони зараз об'єднаються і будуть розвалювати режим Путіна, але хто його знає. Можливо, частина з них, вперше за 2 роки побачивши одне одного, таки стануть більш рішучими і натхненними на дієву боротьбу з режимом.

Але для цього вони мають сконтактувати з відомими організаціями зі штаб-квартирами у Києві. Бо ж ті, хто скликав росіян на цю акцію, або вже померли, або сидять по Європах і навіть там примудряються отримувати від режиму Путіна на горіхи.

Важливо Кринки та інші "сірі зони": як там справи в окупантів

"Полдєнь протів Путіна" – остання акція російської "ліберальної" опозиції в історії. Ліберальна опозиція закінчилась в "полдєнь протів Путіна". Тому, якщо у вас є знайомі в Росії, і у вас досі є сили з ними спілкуватися, познайомте їх з РДК. Хлопці розширюються, і їм потрібні вмотивовані люди в різних регіонах. Навіть без зброї в руках важливої та корисної роботи в них буде чимало.

Хто тепер Путін для Росії?

Це прекрасна новина. Але ще прекрасніша новина – це те, що після так званих виборів Путін вже остаточно перестав бути президентом Росії. Жодна цивілізована держава у світі та жодна міжнародна організація не визнали результатів цих виборів. Хтось посилається на безпрецедентну кількість порушень та фальсифікацій, когось дивує відсутність конкуренції, хтось вказує на те, що псевдовибори, бачте, відбувалися за відсутності свободи слова в Росії, а хтось навіть не забуває, що голосування під дулами автоматів Путін проводив і на тимчасово окупованих територіях.

Усе це очевидно для нас із вами, але хтось тільки зараз визнав Путіна диктатором. Що ж, краще так, ніж ще пізніше. Факт залишається фактом – в очах вільного світу він втратив легітимність, або принаймні значну її частину.

Уявіть собі, навіть у вічно толерантній до Путіна Німеччині відмовляються називати його президентом. А новопризначена голова Міжнародного кримінального суду Томоко Акане одразу ж після "перевиборів" Путіна, коментуючи його подальшу долю, згадала китайську приказку: "Помста небес – повільна, але певна". До речі, саме вона видала ордер на арешт Путіна.

Яким же насправді є рівень підтримки Путіна в Росії? Зазвичай це підрахувати неможливо, бо в диктаторських режимах, де більшість населення або зазомбоване, або перелякане, соціологічні опитування не діють. Але ж Путін на те і Путін, щоб постійно стріляти собі в ногу. Саме це він і зробив цього разу, намагаючись пограти в якусь подобу демократії й організувавши псевдоголосування. Він дав змогу всьому світові підрахувати, скільки голосів були сфальсифіковані. Виявилось, що це дійсно найбрехливіші вибори в історії Росії.

Як ти не крути, президентом його вже точно називати не виходить. Він втрачає свою посаду. Весь цивілізований світ більше не вважає його легітимним. Та і навряд сама посада "президент Росії" продовжить своє існування. Путін втрачає свій старий статус щодо Росії, але проблема в тому, що світ поки ніяк не може визначитись, який в нього новий статус.

Так, він військовий злочинець, так, він терорист і автор геноциду українського та чеченського народу. Але хто він щодо Росії? На наших очах у світовому інформаційному просторі утворюється такий собі вакуум. Ніхто не може сказати, в якому саме статусі Путін представляє Росію.

Підсумки останніх тижнів для Росії

  • Велике свято "переобрання Путіна" з тріском провалося. Агресора підтримує ніяк не більша частина мешканців його великої держави.
  • Якісь виховані люди з російським громадянством перетворюють Бєлгородську та Курську області на пустелю. Російські заводи та інші стратегічні об'єкти вибухають вже вглиб на 1000 кілометрів. Росія перебуває на порозі страшних проблем з перероблюванням нафти та, відповідно, з паливом.
  • Путінські виборці перетворюються на "бойових зомбі" вже не лише на фронті, але й всередині Росії. За обіцянку списати кредит ці люди готові застосовувати зброю проти кого завгодно і де завгодно.
  • Франція продовжує кошмарити Путіна заявами про те, що готова ввести в Україну війська. Еммануель Макрон добиває агресора заявами про готовність навіть до ядерної війни з Росією.

Чи означає це, що все супер і війна завтра закінчиться? На жаль, ні, все це – точно цього не означає. Путін залишається кровожерливим маніяком, який вже почав відповідати – він відновив бомбардування української енергетики всіма засобами, які тільки можливі. Ба більше, він вийшов на новий рівень ескалації, вдаривши по ДніпроГЕС.

Цікаво Щоб зберегти Харків, потрібне політичне рішення союзників

Але все це означає що? Правильно, що Заходу тепер буде набагато легше передати Україні ще більше ППО. Одним ударом Путін вибив для України ще 2 – 3 батареї Patriot. Браво великому геостратегу!

До того ж тепер дедалі менше аргументів залишається у тих, хто блокує передачу Україні тактичних ракет. Ну, і що важливо: застосувавши такий інструмент, Путін позбавив себе ще одного козиря в рукаві. Бо ж вся зброя Путіна дієва передусім у вигляді засобу залякування. А коли він вже все зробив, то і боятись вже нічого, а відповідно, шантажувати Україну чи Захід теж нічим.

Україна ні за що не має відмовлятися від ударів по російських нафтопереробних заводах, адже це – удар і політичний, і економічний, і в перспективі військовий. Це і є асиметричний захід у відповідь на путінські "м'ясні штурми". Навіщо проливати ріки крові, якщо досягти мети можна, проливши ріки нафти?

Більшість союзників нарешті почали все робити правильно – вони зрозуміли, що, якщо програє Україна, їхні держави припинять своє існування за лічені місяці. Але європейська бюрократія та психологічна розкачка відбуваються повільно. Потрібно потроїти зусилля і станом на початок 2025 року замінити одне одному та Україні – Сполучені Штати. З урахуванням того, скільки грошей сконцентровано в державах Євросоюзу, це цілком можливо. Потрібен лише темп.

Дивіться повний відеоблог Арсена Цимбалюка: