У Путіна є лише один союзник, на якого він дійсно покладається

Дані в стилі "Київ за 3 дні"

Американські розвідники вважають, що війна в Україні триватиме до 2024 року. Навіть, якщо Україна поверне значні території і завдасть непосильних втрат російським силам – американська розвідка вважає це малоймовірним, – це не призведе до мирних переговорів. Переговори щодо припинення конфлікту малоймовірні впродовж усього 2023 року і за всіх можливих сценаріїв.

Читайте також Як замазані кров'ю росіяни тягнуть один одного у прірву

Ця оцінка базується на ретельному вивченні американськими розвідниками чисельності військ, озброєння та обладнання кожної зі сторін. У документі мовиться також, що впродовж року обидві сторони досягнуть лише незначних територіальних успіхів через недостатню кількість військ та матеріалів для ефективних операцій.

Мовляв, у такій ситуації Україна буде змушена провести повну мобілізацію громадян і відправити якомога більше людей на фронт. Росіяни також будуть змушені залучити резерви, які, на думку американських розвідників, і так деградують. Також будуть прискорені процеси з інтеграції окупованих Росією українських територій. 

У Києві вже висловили досить серйозне незадоволення щодо таких заяв американської розвідки. Українська сторона наголосила, що навряд чи їх можна вважати компетентними.

Джерело, яке називається виданням Politico, таким, що постійно контактує з високопоставленими чиновниками у Києві, досить зневажливо відгукнулося про американську розвідку. Мовляв, йдеться про тих самих людей, які переконували, що Київ може впасти за 3 дні. Тепер у цьому "зливі документів" говорять про те, що наступ, який критично важливий для всього вільного світу, може закінчитися не тими результатами, на які розраховують у Києві.

Цікаво Ракети Х-50 – темна конячка: чи вплинуть вони на війну

Україні потрібне політичне рішення

Головний акцент вже ж роблять на переговорах України та Росії. У цьому випадку ми говорили про політичне вирішення конфлікту. Щодо того, яким може бути підсумок контрнаступу ЗСУ на російські позиції можуть висловлюватися різні експертні оцінки, як і різними можуть бути експертні оцінки можливих нових наступів окупантів на ЗСУ.

При цьому треба пам'ятати, що контрнаступ ЗСУ може відбуватися на одних напрямках, а наступ ворога – на інших. Тобто коли вся сила української армії буде зосереджена на Сході і Півдні нашої країни, армія Росії може спробувати напасти з Півночі. Адже відомо, що головною метою Владіміра Путіна є удар по Києву.

Однак все це дискусії воєнних експертів. Дискусії політичних експертів мають бути пов'язані з темою можливих переговорів. Адже без політичного вирішення війни ми не зможемо констатувати самого факту закінчення цієї війни й у 2023 році, і у 2025 році.

Війна між Україною і Росією тоді буде такою, що її всі у світі будуть вважати нескінченою. А це означає, що, навіть якщо не буде інтенсивних бойових дій, про європейську та євроатлантичну інтеграцію України, інвестиції та розвиток держави доведеться забути на довгі роки.

Актуально Чому міжнародні відносини це не казка з хеппі-ендом

Тут найголовнішим є питання про пошук політичного рішення. Воно не обов'язково мусить бути пов'язаним з успіхами чи неуспіхами ЗСУ під час контрнаступу. Справа наших військових – звільнювати території від ворога, справа політиків – знаходити політичне рішення у ситуації, яка перебуває у глухому куті аж до того моменту, поки Путін не позбудеться ідеї про необхідність приєднання всієї України до Росії.

Чому Путін так покладається на час

Путін впевнений, що головним його союзником у боротьбі з Україною та іншими колишніми радянськими республіками є час.

• Саме час дозволяє Путіну сподіватися, що у нього є більше мобілізаційних ресурсів, аніж в України.
• Саме час дозволяє Путіну сподіватися, що у 2024 році вибори у США змусять американських політиків сісти з ним за стіл переговорів і вирішити долю України без України.
• Час дозволяє Путіну сподіватися, що він досягне деградації України і репрезентує її майбутнє колишнім радянським республікам, як майбутнє території, яка насмілилася боротися з Росією і зазнала краху. З таким прикладом інші колишні радянські республіки буде набагато легше приєднати до Росії. 

Отож виникає ситуація, коли лише політичне вирішення проблеми України може обіцяти вільному світу, що війни на пострадянському просторі закінчаться хоча б в осяжному майбутньому, а не будуть частиною європейської небезпеки впродовж 20 – 30-х років 21 століття. Це зробить війну жахливою реальністю життя цілих генерацій. 

Думати потрібно не тільки про те, як закінчиться контрнаступ ЗСУ, а й про те, чи існує політичне рішення, яке дозволить Україні зберегти свій суверенітет і перспективи до розвитку без огляду на те, що про це думають у Кремлі. Це головне завдання українських та західних політиків.

Потрібно усвідомити, що війна може закінчитися не за столом перемовин, яких у Росії можуть і не захотіти, а за столом гарантій безпеки для України. Без них ми маємо налаштовуватися на довгу та виснажливу війну, яка буде справжнім задоволенням для Путіна.