"Це історична подія": відверте інтерв'ю Криволапа про FP-7, ракету Meteor і нові повітряні загрози від Росії

Росія продовжує шукати нові способи атакувати Україну, водночас українська оборонна промисловість готує власні технологічні рішення. На тлі дефіциту ракет для Patriot особливу увагу привертають нові російські розробки та можливості української балістики. 

Про це авіаційний експерт Костянтин Криволап розповів в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу. Він пояснив, чим небезпечний ракетодрон "Герань-5", оцінив перспективи створення Космічних сил України та заявив, що українська ракета FP-7 вже літає і здатна знищувати російські комплекси "Іскандер" і "Панцир".

Чи є альтернатива ракетам Patriot і як збивати російську балістику

Ракети для систем Patriot будуть орієнтовно через рік. Це те, що Україні готові надати партнери. Тим часом Росія нарощує свою балістику. Є у нас якась альтернатива в захисті нашого неба зараз, коли зима і нам в принципі дуже потрібні ті ж PAC-3?

Ви сказали, що вони будуть через рік. Але звідки вони візьмуться? Ракети PAC-3, які американці мають передати нам за контрактом, надійдуть не раніше 2028 року, а можливо, і пізніше. 

До того ж наші партнери вже вичерпали можливості передавати Україні ці ракети. Про це говорив і міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, наголосивши, що подальші поставки загрожуватимуть національній безпеці країни. 

Тому я не думаю, що ми зможемо отримати їх у необхідній кількості. Можливо, вдасться домовитися про певні поставки з Близького Сходу. Також є шанс, що після зміни складу Конгресу та Палати представників США вдасться переглянути наявні домовленості й обмінятися ракетами з іншими країнами, щоб Україна отримала їх раніше. 

Однак навіть у такому разі кількості ракет не вистачить, щоб перехопити всі балістичні цілі, які запускає Росія. 

Якщо говорити про російські запаси балістичних ракет, то противник може мати близько 50 – 55 ракет, готових до запуску. Це найкращий для нас сценарій. Якщо помножити цю кількість на 12, отримаємо приблизно 600 ракет. 

Крім того, Росія виробляє близько 400 "Іскандерів" і має орієнтовно 350 – 400 ракет 48Н6. Також є північнокорейські KN-23 – приблизно 100 одиниць. 

Зверніть увагу: Росія продовжує використовувати балістичні ракети KN-23, які отримує від Північної Кореї. Зокрема, 7 листопада 2026 року російські війська, ймовірно, застосували їх для удару по одному з ключових енергетичних об'єктів України. Про це повідомив президент Володимир Зеленський. Росія використала північнокорейські ракети KN-23.
У серпні 2026 року ГУР також повідомляло про передавання Росії нової партії з 40 ракет KN-23 та KN-24. Загалом Москва планувала отримати до 120 північнокорейських балістичних ракет і шість пускових установок.

Тобто навіть якщо завод Lockheed Martin працюватиме виключно на потреби України, його потужностей не вистачить, щоб забезпечити нас навіть половиною необхідної кількості ракет. 

Тому розраховувати варто не лише на перехоплення ракет у повітрі, а й на знищення загрози ще до запуску. Йдеться про удари по виробництву ракет і підприємствах, які виготовляють комплектуючі до них, а також полювання на оперативно-тактичні ракетні комплекси "Іскандер" під час їхнього висування на пускові позиції. 

Окремий напрямок – знищення пускових установок комплексів С-300 і С-400, з яких запускають ракети 48Н6. Інших дієвих способів протидіяти цій загрозі я, чесно кажучи, не бачу.

Повна розмова з авіаекспертом: дивитись відео

Як працює "Паляниця" і що відомо про українську балістику FP-7

Водночас ми зараз бачимо, що і українські крилаті ракети "Паляниця" успішно працюють по російських військових підприємствах. Тобто яка там ситуація взагалі? Їхнє ППО не здатне збити, виходить, крилату ракету? Що вам відомо?

Для того, щоб збити крилату ракету, потрібні відповідні засоби ППО. Росіяни зараз перехоплюють "Паляницю" за допомогою літаків дальнього радіолокаційного виявлення А-50У. У них залишилося три-чотири такі машини, не більше. 

Вони виявляють ракету на значній відстані, адже "Паляниця" досить велика. Після цього підіймаються винищувачі Су-35С, а зазвичай – МіГ-31БМ. Це літаки, перероблені з МіГ-31К, які раніше використовували для запуску "Кинджалів". 

Так росіяни намагаються збивати "Паляниці". Значну кількість ракет їм вдається перехопити, але частина все ж проривається. "Паляниця" розрахована на дальність до 3 тисяч кілометрів і має бойову частину масою 150 кілограмів. 

Росіяни буквально полюють на цю ракету, адже дуже її бояться. Наш Генштаб повідомляє про результати ударів лише тоді, коли є серйозні влучання. 

Водночас не всі атаки завершуються успіхом. Наприклад, у Росії є ракета Х-101 – сучасна, ефективна, стійка до засобів радіоелектронної боротьби та створена із застосуванням стелс-технологій. Вона значно складніша ціль, ніж може здаватися. Те, що ми збиваємо 90 – 95 відсотків таких ракет, не означає, що вони погані. Як я вже казав, це результат того, що ми навчилися їх перехоплювати. 

Тому "Паляниця" існує і літає. Постійно триває боротьба за можливість керувати цією ракетою та бачити результати її роботи. Росіяни намагаються цьому перешкоджати різними способами. Ця боротьба постійно змінюється. 

Зараз у коментарях часто запитують, що відбувається з українською балістикою і коли вона полетить. Обіцяли, що це станеться восени, але поки ми не чули про серйозні ураження саме балістичними ракетами. Чи вже літає українська балістика, чи цю інформацію поки не розголошують публічно? 

Українська балістична ракета FP-7 вже літає. Вона знищує установки "Іскандер" і комплекси "Панцир", виконує свої завдання. Генштаб офіційно майже не повідомляє про це, але така інформація є. 

Експонат ракети FP-7, представлений на Міжнародній виставці оборонної промисловості MSPO 2026, 8 вересня 2026 року / Krzysztof Popławski

Щодо FP-9, то вона ще розробляється та проходить перші випробування. Схоже, що їх встигнуть розпочати ще у грудні цього року.

Що стосується ракети FP-7.X, то це фактично балістична ракета, створена на основі зенітної. Росіяни пішли схожим шляхом. Загалом зенітну ракету можна переробити на балістичну, як і навпаки. Це два напрямки розвитку ракетного озброєння. 

Росіяни об'єднали можливості ракет для комплексів С-300 і С-400 та створили ракету 48Н6. Вона фактично має балістичну траєкторію польоту. Ракета підіймається приблизно на 70 кілометрів, а потім падає вниз. Її бойова частина масою понад 200 кілограмів разом із масою самої ракети створює значну кінетичну енергію. 

Саме шість таких ракет атакували Північний міст у Києві. Чотири з них влучили в ціль. Масштаб руйнувань, які вони спричинили, демонструє потужність цієї зброї. 

Нагадаємо, що 7 листопада 2026 року під час російської атаки на Київ було пошкоджено Північний міст. Зокрема, постраждали дорожнє покриття, контактна тролейбусна мережа та лінія електропередач. Через пошкодження рух транспорту мостом тимчасово перекрили в обох напрямках.

Водночас росіяни намагаються вдосконалити систему наведення "Іскандерів", щоб підвищити точність ураження. Така загроза справді існує. Вони встановлюють камери, які мають допомогти отримувати зображення під час наближення ракети до землі. Поки важко сказати, чи спрацює це рішення, але над підвищенням точності "Іскандерів" росіяни серйозно працюють.

Що таке "Герань-5" і чим небезпечний новий ракетодрон Росії

Водночас Росія зараз дуже активно продовжує застосовувати свої реактивні безпілотники і, зокрема, запускає новий ракетодрон, як його називають. Це "Герань-5", К5-К. Він здатен розганятися до тисячі кілометрів на годину. Це фактично така мінікрилата ракета. От давайте трішки більше про характеристики цього, не знаю, безпілотником можна це назвати чи ні? Чим це небезпечно для нас? Наскільки у нас є потужності це збивати? І чи поставила Росія вже це на серійне виробництво?

Чим К5-К відрізняється від просто п'ятірки? Довжина змінилася з шести з половиною метрів до чотирьох метрів, а розмах крила став не три і два метри, а три метри. Лобовий опір став меншим, тому вона може літати з більшою швидкістю.

Кажуть, що вона може літати на тисячу кілометрів. Схоже на те, що такі можливості є, але це буде в якомусь економному режимі. А оця швидкість тисячу кілометрів – це те, що двохсоткілограмовий двигун, який збирають в Алабузі з китайських комплектувальних компанії Telefly, здатен розганяти цю ракету короткий час до тисячі кілометрів. Але це буквально якісь окремі відрізки часу, тому що довго він в такому режимі працювати не може.

Далі цікаво, що в цій ракеті поставили систему орієнтації за картою, за місцевістю. Це так звана система "Сусанін". Її спочатку ставили на "Герань-4", а зараз почали ставити і на "Герань-5". І це про збільшення точності для самої ракети.

А зараз оці всі межі між дроном, дроном-ракетою і ракетою настільки змінилися, що можна все це відносити до категорії або ракет, або дронів, або літальних апаратів, тому що це тоді буде коректне пояснення того, що літає.

А точно сказати, чи то дрон, чи то ракета, дуже важко, тому що компоненти майже що в "Герані-4", що в "Герані-5" одні й ті ж самі. Що в якійсь малій крилатій ракеті, що в якомусь більш-менш середньому дроні – однакові системи на борту.

Чому Су-57 залишається радше "літаком престижу"

Україна продовжує завдавати ударів по російській території. Водночас Росія зазнала найбільших від початку повномасштабного вторгнення втрат літаків Су-57. Чому це відбувається і наскільки цей літак важливий для росіян з погляду ведення бойових дій? 

Я б сказав, що це літак престижу. Його позиціонують як винищувач п'ятого покоління, хоча насправді він не має характеристик, які б це підтверджували. Ми про це говорили неодноразово. 

Загалом поділ на третє, четверте, четверте плюс і п'яте покоління досить умовний. Авіаційні експерти та розробники домовилися про певні критерії, за якими визначають належність літака до того чи іншого покоління. 

По-перше, усе озброєння має розміщуватися у внутрішніх відсіках. Для Су-57 їх спеціально розробляли, зокрема переробили ракету Х-59 на Х-69, щоб вона могла поміститися всередині літака. Однак виникла проблема: під час виходу з відсіку ракета не завжди проходить належним чином. Її може зачепити повітряний потік, що впливає на подальший політ. 

Після кількох випробувань росіяни вирішили розміщувати ракети на зовнішніх підвісках. Якщо прискіпливо розглядати питання зовнішнього озброєння, то варто згадати, що у F-35 також є зовнішні підвіски, на яких розміщують ракети AIM-9. Це ракета ближнього повітряного бою з дальністю приблизно 25 – 40 кілометрів. Її можна порівняти зі складаним ножем, який завжди маєш під рукою на випадок швидкої загрози. 

Однак я не зовсім уявляю, як F-35 може вести ближній повітряний бій. До того ж зараз цей літак проходить випробування з ракетами Meteor. 

Отже, Су-57 потрібен Росії передусім для демонстрації того, що вона нібито здатна виробляти винищувачі п'ятого покоління. Але фактично це не так. Два такі літаки передали Алжиру, проте досі не зовсім зрозуміло, чи країна повністю розрахувалася за них. Алжир давно має тісні, зокрема корупційні, зв'язки з Росією та традиційно закуповує російське озброєння. 

Су-57 / Міноборони Росії

Щодо застосування Су-57 у бойових діях, то фактично зафіксовано один такий випадок. Під час масштабної ракетно-дронової атаки на Київ, Київську область і, зокрема, Трипільську ТЕС російські літаки змогли підійти на невеликій висоті, залишившись майже непомітними для радарів Patriot. 

Комплекси перебували неподалік, але були зорієнтовані на виявлення балістичних цілей і дивилися вгору. Тоді з літаків Су-57 запустили ракети Х-69, якими фактично знищили нашу Трипільську ТЕС. Це сталося у 2024 році. 

Чогось масштабнішого цей літак, на мою думку, продемонструвати не зміг. Індія також брала участь у цьому проєкті та тривалий час його фінансувала. Однак згодом відмовилася від співпраці, оскільки розробка літака тривала вже понад 15 років, а надійного двигуна так і не з'явилося. 

Росіяни обіцяють встановити двигун АЛ-51Ф, але поки Су-57 літає з АЛ-41Ф. До речі, його розробив український авіаконструктор, який ще за радянських часів переїхав до Москви. 

Я не бачу великих перспектив у Су-57. Не думаю, що Росія зможе ефективно використовувати його проти нашої системи ППО. Літак не може непомітно наблизитися до лінії бойового зіткнення або кордону й завдати удару. По-перше, ми його побачимо, а по-друге, маємо засоби, щоб його перехопити.

Нові НРК і створення Космічних сил

Зараз багато говорять про дрон, який евакуює поранених військових із лінії бойового зіткнення. Його продовжують показувати, адже це нова розробка, аналогів якій, як стверджують, немає у світі. Наскільки перспективною є ця технологія, особливо якщо її вдасться запустити в серійне виробництво? 

Безпілотні технології та дистанційне керування зараз дають змогу замінити людину в багатьох ситуаціях. Використання наземних роботизованих комплексів (НРК) стало однією з наших переваг. Можна сказати, що ми були першими, хто почав активно розвивати цей напрямок. 

Буквально кілька днів тому я бачив повідомлення про те, що на одній з виставок озброєння показали сучасний танк Challenger, який фактично працює як НРК, тобто повністю роботизований. Але в мене виникає питання: невже незрозуміло, що такий Challenger, щойно виїде на поле бою, все одно можуть знищити? І не має значення, чи є всередині екіпаж, чи танк керується дистанційно. 

До речі, Challenger 2  основний бойовий танк Великої Британії, який також передали Україні для протидії російській агресії. Він оснащений 120-міліметровою нарізною гарматою, має багатошарову броню та вважається одним із найкраще захищених танків у світі. Британська техніка використовує сучасні системи прицілювання, які дають змогу вражати цілі на значній відстані.

З появою великої кількості FPV-дронів ситуація із застосуванням бронетехніки кардинально змінилася. Вони бачать практично все, адже розвідка працює цілодобово. Погода може дещо заважати, але не критично. Тому, щоб танк зміг непомітно наблизитися на ефективну відстань, потрібно дуже ретельно підготувати операцію. Це вже фактично окрема спецоперація. 

Ще за радянських часів існувала концепція танкових ударів на випадок Третьої світової війни. Передбачалося два основні напрямки прориву: один – у бік Ла-Маншу, інший – через південний напрямок до Індійського океану. За розрахунками 1970 – 1980-х років, очікувана тривалість життя танка в таких бойових діях становила лише 30 – 35 хвилин. Після цього він, найімовірніше, вже не міг би продовжувати виконувати завдання. 

Зараз навіть великі броньовані машини намагаються перетворити на безпілотні платформи. Але для цього потрібен зовсім інший клас техніки. Наявні в Україні наземні роботизовані комплекси досить універсальні. Наприклад, на них можна встановити бойову турель. Третій армійський корпус уже проводить значну кількість бойових операцій із використанням таких НРК. 

Усе це суттєво змінює підходи до застосування безпілотних технологій і ведення тактичних бойових дій. Відповідно, змінюється і розуміння того, яке оснащення потрібне армії, а без чого вона вже може обійтися. Це впливає навіть на весь ринок озброєнь. 

Сьогодні було підписано розпорядження про створення Космічних сил у складі Збройних Сил України. Поясніть детальніше, що це за підрозділи та чим вони займатимуться? 

Як на мене, це доволі цікава історія. На ухвалення такого рішення вплинули останні події, пов'язані зі Starlink. 

Ще з минулого року Ілон Маск неодноразово обмежував нам доступ до зв'язку, пояснюючи, де Starlink працюватиме, а де ні. А нещодавно взагалі з'явилися заяви, що це не він, а Starshield. Але це вже схоже на виправдання. 

Ми зрозуміли, наскільки залежні від зовнішніх джерел, коли протягом двох тижнів перестали отримувати розвідувальні дані в тому обсязі, до якого звикли. 

Нові проблеми з доступом до розвідінформації лише підтверджують: у цьому питанні Україна має бути повністю незалежною. Тому постає питання створення власних супутникових угруповань. 

Вони потрібні насамперед для розвідки, щоб розуміти, що відбувається на території Росії, а також для забезпечення зв'язку та перехоплення цілей. Наскільки мені відомо, нещодавно також провели випробування, пов'язані з перехопленням цілей у позаатмосферному просторі. 

Це може бути частиною роботи над захистом від ракетних атак, зокрема із застосуванням "Орєшніка". Які саме технології використовували, що конкретно випробовували, хто проводив ці роботи та коли, сказати не можу.

Чому інтеграцію ракети Meteor у F-35 називають історичною

Наостанок хотілося б поговорити про те, що винищувач F-35 скинув ракету великої дальності Meteor із внутрішнього відсіку. Що вам відомо про цю подію і чому її назвали історичною? 

Я називаю це історичною подією, адже це справді серйозне досягнення. Виведення ракети з внутрішнього відсіку сучасного винищувача п'ятого покоління – доволі складна технічна проблема. 

Уявіть: ви відкриваєте відсік, і в цей момент суттєво змінюється аеродинаміка літака. Як правильно вивести ракету? Відстрілювати її вперед чи назад? Як зробити це безпечно? 

Це перше, суто технічне питання. Друге – це один із перших випадків інтеграції європейської ракети на американський літак. Фактично це визнання того, що американці не мають повноцінної заміни такій ракеті, як Meteor. 

Ця ракета унікальна. Більшість ракет класу "повітря – повітря" працюють за іншими принципами, тоді як Meteor оснащена прямоточним повітряно-реактивним двигуном. Завдяки цьому вона може долати відстань приблизно 250 кілометрів, а за деякими оцінками – до 300 кілометрів. 

При цьому ракета здатна зберігати швидкість близько чотирьох чисел Маха навіть на кінцевій ділянці польоту. На такій швидкості літаку надзвичайно складно ухилитися від ракети за допомогою маневрів. 

Якщо Meteor захопила ціль і наближається до неї, шанси уникнути ураження дуже низькі. Це надзвичайно небезпечна зброя. Тепер таку ракету інтегрують на американський F-35. 

Поки що відбувся лише скид макета, який імітує ракету. Попереду – випробування з реальними пусками. Перші спроби інтеграції були не зовсім вдалими, тому довелося переробляти і сам внутрішній відсік літака, і його стулки. 

Це непросте технічне завдання. Мене дивує інше: перші випадки бойового застосування таких ракет очікуються не раніше 2028 року. Якби йшлося про український оборонно-промисловий комплекс і нам потрібно було інтегрувати Meteor на інший літак, думаю, ми впоралися б за три-чотири місяці. Працювали б цілодобово, але зробили б. 

А європейці й американці так не поспішають. Їм потрібно все передбачити, провести повний цикл випробувань і перевірити кожну деталь. Такий у них підхід.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.