Незважаючи на свою масованість, обстріл виявився малоефективним: за даними Армії Оборони Ізраїлю, близько 400 ракет (дві третини від загального числа випущених) розірвалися на відкритих майданчиках, не заподіявши особливої шкоди, а з інших двохсот 86% були збиті ізраїльської протиракетної системою "Залізний купол". Також стало відомо, що терористи намагалися атакувати ізраїльський бойовий літак, але зазнали невдачі.
Читайте також: Теракти на Шрі-Ланці: влада провадить масову депортацію іноземців
Проте, сам факт цього обстрілу в черговий раз підвищив напруженість в Ізраїлі й змусив гадати: чому ж терористи настільки знахабніли? Як вийшло, що вони раптом відчули цілковиту і абсолютну безкарність? Адже в черговий раз вони не отримали, по суті, ніякої відповіді на свій напад. Армійські представники заявляють, щоправда, що готові до нищівної "відповіді", танки та літаки висунулися на позиції і стоять напоготові, тож, якщо буде наказ... Але суть в тому, що наказу немає. І навряд чи буде.
"Гради" замість дощу
Обстріл був малоефективний, але без жертв не обійшлося / Фото AFP
Чому? "Хамас" і справді протягом останніх днів проводить атаку за атакою, ракети сягають вже центру країни, а ватажки терористів похваляються, що можуть, якщо захочуть, накрити вогнем ізраїльські аеропорти, але при цьому ніхто з експертів і коментаторів не розраховує, що Ізраїль найближчим часом відповість на це все гідно, як в минулі часи. Єрусалим, схоже, готовий платити за примарний спокій будь-яку або майже будь-яку ціну. І все це – через подію, що очікувалася в Ізраїлі десятиліттями – фестивалю Євробачення (European Song Contest). Це, звичайно, не прихід Машиаха, але все ж таки – вельми реальний шанс для піару. Лишень – скільки ж він "заважить", цей шанс?
...Ізраїльтянин Моше Агаді, схоже, просто хотів посмалити цигарку. На півдні Ізраїлю протягом всієї суботи завивали сирени протиповітряної оборони, чулися глухі розриви палестинських ракет і далека канонада ізраїльської "відповіді" в секторі Газа – так що в мирному, портовому Ашдоді в будинках тремтіли шибки у вікнах. Моше так само, як і сотні тисяч ізраїльтян, був змушений через це все стирчати в цей весняний день в своїй невеличкій квартирці. Опів на третю ночі, після чергової тривоги, він не витримав і ненадовго вийшов за двері – мабуть, був упевнений, що небезпеки немає: остання ракета щойно розірвалася.
На жаль, у "Хамаса" ця ракета виявилася не останньою. Ще одна впала прямо поруч з будинком Агаді і батько чотирьох дітей був убитий осколком, що потрапили йому в груди. Моше Агаді помер по дорозі до шпиталю і став першим ізраїльським цивільним з 2014 року, загиблим від ракетного обстрілу. Замість весняного дощу, в суботу і неділя Ізраїль пережив ракетний град. Замість канікул діти отримали "ракетне" звільнення від шкільних занять.
Війна – війною, а піар – піаром?
Ізраїльська армія може, але влада поки не хоче / Фото Baltnews
Ізраїль відреагував на напад авіанальотами, знищив, за даними армійського радіо, понад 220 військових цілей в Газі, серед них – кілька багатоповерхових будинків, що використовувалися в якості командних центрів, зброярні, секретні тунелі терористів. Вісім бойовиків були знищені, десятки дістали поранень. В південному напрямку була висунута ціла танкова дивізія, як підкреслили військові: "Не для оборони, а для того, щоб дати уряду можливість віддати наказ про атаку". У свою чергу, ватажки "Хамаса" заявляють, що це, мовляв, тільки початок. У них, мовляв, є тепер набагато точніші та смертельніші ракети, ніж горезвісні палестинські "Кассами", тож вони тепер, якщо захочуть, можуть накрити обстрілом навіть аеропорт Бен-Гуріона.
Покидькам цього разу можна вірити: російський "воєнторг", за даними розвідки, справді забезпечив терористів "Градами" і "Корнетами" (прямим попаданням одного з них у неділю був підірваний автомобіль з ізраїльтянином). Як завжди, Кремль "відбрехався": ми, мовляв, продаємо ракети Ірану, а вже куди вони потрапляють потім – знати не знаємо й відати не відаємо. Але факт залишається фактом: ватажки терористів не брешуть, у них і справді в руках опинилися смертельні "іграшки", якісніші, ніж саморобні "Кассами". "Іграшки" з Росії, куди ізраїльський прем'єр Біньямін Нетаніягу раз по разу їздить на переговори і де він під камери тисне руки вбивцям своїх співгромадян. Така ось "велика політика".
Лідерам "Хамаса" ізраїльські політики руки не потискають, проте – на серйозне військове зіткнення між Ізраїлем і терористичними формуваннями ніхто не розраховує – ні в Газі, ані в Ізраїлі. Більшість коментаторів розцінюють нинішні атаки терористів, скоріше, як продовження непрямих переговорів обох сторін "іншими засобами". І переможцями цих переговорів вважають саме терористів, а не ізраїльтян. Причина – призначений на середину травня фінал конкурсу Євробачення.
Може, нинішній наліт і став найтяжчим за довгі роки, але, за великим рахунком, якісно він не відрізняється від інших нальотів і перестрілок, що мали місце протягом минулих місяців. У листопаді-2018 "Хамас" обрушив сотні ракет на Ізраїль, в березні-2019 – знову, причому обстрілу був підданий вже і Тель-Авів, і навіть його північні передмістя. Ці атаки підштовхнули прем'єр-міністра Нетаніягу... не до удару у відповідь, а до поступок. До компромісів, за допомогою яких він раз по раз буквально купував "припинення вогню". Він дозволив Катару щомісяця привозити до Гази десятки мільйонів доларів готівкою, щоб врятувати "Хамас" від банкрутства. Він розширив риболовну зону для рибалок з Гази. Він дозволив доправити в сектор Газа будматеріали, які не доправлялися туди з 2007 року, з моменту встановлення ізраїльської та єгипетської блокади цього регіону.
Для всіх цих поступок у Нетаніягу були дві причини. По-перше – стратегічна: він переконаний в тому, що від війни Ізраїль просто нічого не виграє. "Хамас" відповість на сухопутну атаку тисячами ракет – вже цього добра у нього тепер, як сміття. Перемога ж в сухопутній війні (а в перемозі сумніватися не доводиться: ізраїльська армія – це ізраїльська армія, найсильніша в регіоні) принесе особисто Бібі поразку: якщо він завоює Газу і вижене звідти "Хамас", то на плечі ізраїльтян ляже відповідальність за два мільйони злиденних, зубожілих, вороже налаштованих палестинців – стратегічний, економічний і дипломатичний кошмар.
Друга причина – тактична. Взимку Нетаніягу пояснював, що поступки "Хамасу" необхідні, позаяк на півночі країни посилилася загроза з боку Ірану і ліванської "Хізбалли". У березні Нетаніягу закликав до стриманості, позаяк йому був потрібен спокій перед парламентськими виборами. І тепер ізраїльський прем'єр-міністр готовий платити високу ціну за нову короткочасну паузу. Стратегічна ситуація не змінилася, але є нова тактична причина – фестиваль Євробачення. Найбільший на планеті міжнародний пісенний фестиваль має відбутися в Тель-Авіві з 14 по 18 травня – унікальна можливість презентувати Ізраїль, як чудове місце для сотень мільйонів потенційних відвідувачів з усього світу.
"Я весело співаю"?
Ізраїль готується до Євробачення / Фото Baltnews
Десятки журналістів з десятків країн уже зараз "освоюють" конгрес-хол на півночі ізраїльської метрополії, де має відбутися цей фестиваль. Десятки тисяч туристів окупують прекрасні піщані пляжі Тель-Авіва і прибережні бари від сяючою вогнями вулиці Алленбі і на кілометри вліво і вправо по берегу – аж до самого Яффо. Нікому не хочеться давати ісламістам привід знищити цей блискучий, очікуваний десятки років піар-шанс.
Але і "Хамас" це чудово розуміє і з задоволенням користується моментом. У секторі Газа більшість населення живе за межею бідності, рівень безробіття там – один з найвищих в світі, якщо не просто найвищий. Цього тижня починається місяць мусульманського посту, рамадан – взагалі-то, це свято, але не для жителів Гази. Вони занадто бідні, щоб святкувати хоч щось.
Винен в створенні цих мерзенних умов життя "Хамас", винен "Ісламський джихад", винні всі ті терористичні угруповання, які правлять бал в цьому, оточеному блокадою, Аллахом забутому місці. Але терористи, природно, провину за собою не визнають, а зробити що-небудь для поліпшення ситуації просто не вміють. Тож вони оголошують винними "проклятих сіоністів" і вичавлюють з Єрусалима поступки за поступками. В листопаді, після ракетних обстрілів Ізраїлю, уряд Нетаніягу розширив зону лову для рибалок з Гази. У березні, "на подяку", "Хамас" знову обстріляв Ізраїль і дозвіл на риболовлю було скасовано. В травні – нові обстріли з попередніми квітневими заворушеннями і перестрілками на кордоні, які записав на свій рахунок вже не "Хамас", а "Ісламський джихад"...
Зрозуміло, що ці угруповання також відчувають на собі тиск і змушені демонструвати своєму збіднілому й зголоднілому населенню хоч якісь успіхи. Але їх успіхи чомусь завжди виявляються смертельного характеру: не вміючи побудувати будинок, вони руйнують ізраїльські будинки, не маючи ноу-хау, скажімо, в аграрній промисловості, вони винаходять ноу-хау в тероризмі: запускають в бік Ізраїлю повітряні кульки з підвішеними до них пляшками із запальною сумішшю... І вимагають, вимагають все нових поступок від "проклятих євреїв"...
При цьому вони, насправді, йдуть на серйозний ризик, покладаючись на те, що Ізраїль в даний момент ніяк не зацікавлений у військовій ескалації. Терпець ізраїльтян, зрештою, може увірватися і міркування економічної вигоди або піар-успіху перестануть затуляти міркування безпеки жителів Ізраїлю. Але поки що все виглядає так, що терористи не помилилися. Вибори та фестивалі приносять їм нехай примарну, але перемогу.
Читайте також: Євробачення-2019 опинилось під загрозою через погрози терористів