Ніякого ока за око: чому Україна може бити по Севастополю, а Росія – лише йти за кораблем

1 листопада 2022, 16:51

Кожна вдала українська атака по ворожому військовому об’єкту супроводжується каральною операцією Росії по цивільних об’єктах та населенню. Далі читайте в ексклюзивному блозі для сайту 24 каналу.

Як справжня терористка РФ хизується "актами відплати", наполягаючи на їхній законності та справедливості. Однак, є один нюанс.

Може зацікавити Хто заплатить за повоєнну відбудову України після розвалу Росії

"Самі напросилися" не працює в міжнародному гуманітарному праві

На відміну від кохання, міжнародне гуманітарне право будується на принципі невзаємності. Він полягає у тому, що навіть порушення противником звичаєвих або договірних норм не наділяє іншу сторону правом вчинити таке ж саме порушення. Останнє буде покаране згідно з правом міжнародної відповідальності.

Окрім того, абсолютно забороненими в міжнародному гуманітарному праві є репресалії проти цивільного населення та цивільних об'єктів, а також тієї інфраструктури, що використовується для захисту цивільного населення й забезпечення потреб для його виживання, якими, з-поміж іншого, є тепло, світло, водопостачання. Тож масовані невибіркові ракетні обстріли РФ, які держава-агресорка позиціонує як помсту й жертвами яких стають цивільне населення та цивільні об'єкти, є воєнними злочинами.

"Акти відплати" як елемент війни дикунів

Саме так згадуються діяння, спрямовані на помсту, в джерелі міжнародного гуманітарного права – Кодексі Лібера. Закономірно, що коли одна зі сторін у конфлікті протистоїть армії, а інша має спроможність воювати лише з цивільним населенням, не можна говорити про будь-яку відповідність букві й духу міжнародного гуманітарного права.

Регулярні масовані удари по містам і селам України мають на меті залякати населення, зламати опір, створити умови, що повільно призводитимуть до винищення української нації. Такі дії створюють право на контрзаходи для України.

Важливо Ті, хто хотів виступати в Києві на "радном язикє", прищеплюють українцям стокгольмський синдром

Короткий гайд у міжнародне гуманітарне право

Якщо з якогось об'єкта на території України або поза її межами летить російська (білоруська, іранська, будь-яка інша) зброя чи її елемент або об'єкт застосовується для здобуття супротивником військової переваги, наприклад, як транспортна артерія, – такий об'єкт є легітимною військовою ціллю для Збройних Сил України: Кримський міст, фрегат "Адмірал Макаров", крейсер "Москва", військовий склад у Бєлгороді чи в Курську тощо. Ураження або ліквідація такого об'єкта з дотриманням принципів пропорційності та гуманності є законними і не створюють для Росії право на заходи у відповідь.

Якщо з якогось об'єкта з території України або поза її межами летить російська (білоруська, іранська, будь-яка інша) зброя чи її елемент по цивільному об'єкту, цивільному населенню, об'єкту критичної для виживання інфраструктури – це воєнний злочин, який тягне за собою індивідуальну кримінальну відповідальність, міжнародну відповідальність держави та надає Україні право на контрзаходи.

Контрзаходи в міжнародному гуманітарному праві

Контрзаходи в міжнародному гуманітарному праві також називають реторсіями. Останні є законними лише у випадку виконання таких умов:

Вони здійснені у відповідь на попередній напад.
Вони пропорційні цьому нападу.
Вони спрямовані лише на комбатантів і військові цілі.

Реторсії накладають на військове командування обов'язок вжити запобіжних заходів, передбачених міжнародним правом щодо засобів та методів ведення війни, у випадку недотримання якого настає індивідуальна кримінальна відповідальність.

Контрзаходи в міжнародному гуманітарному праві мають на меті припинити вчинення порушень. Будь-які дії, спрямовані на "попереджувальний удар" чи "акт відплати", не є реторсіями, тому незаконні.

Варто прочитати Поки Кремль бавиться у "вундерваффе", на фронт до "чмобіків" їдуть "зомбі-танки"

Ураження критичної інфраструктури як "самі напросилися" за Кримський міст та Чорноморський флот

Широкомасштабні напади на об'єкти критичної інфраструктури України, як "помста" старого діда, – суперечать що здоровому глузду, що міжнародному гуманітарному праву.

Вчинені з використанням невисокоточної зброї, яка не дозволяє забезпечити відповідність принципам гуманності та пропорційності, проти життєво важливих, передусім для цивільного населення, цілей, вони були би протиправними, навіть якби мали місце після порушень міжнародного гуманітарного права з боку України, адже йдуть врозріз з вимогами до реторсій.

У випадку, коли ЗСУ легітимно вражають військові цілі, а Росія відповідає ударами по об'єктах подвійного призначення, а також цивільним об'єктах, такі діяння, з урахуванням попередніх міркувань, є воєнними злочинами.

Чому ЗСУ можна й на Москву, РФ – лише за "Москвою"

Російська агресія та міжнародний збройний конфлікт, зумовлений нею, надає Україні право не лише пасивно захищати власну територію, але й знищувати військові цілі як на території РФ, так і на території будь-якої іншої держави, якщо такі об'єкти використовуються супротивником для здобуття переваги. З дотриманням норм міжнародного гуманітарного права подібні діяння не будуть порушеннями.

Не пропустіть Чи стане Сунак другим Джонсонюком для України

До того ж, у випадку ліквідації ворожих військових об'єктів на території держави-агресорки Україна лише буде реалізовувати своє право на індивідуальну самооборону, передбачену нормами права міжнародної безпеки.

Росія та її вищі посадові особи понесуть відповідальність як за агресію, так і за воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. Як потрощена "Москва", агресорка піде під воду без будь-якої спроможності вигадувати й реалізовувати "акти відплати" в майбутньому.