24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено. Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.
Як Алі Хаменеї зміцнив владу верховного лідера Ірану
У містах Ірану та серед діаспори спалахнули спонтанні святкування, які стали катарсис громадського гніву, що накопичувався протягом десятиліть репресій за режиму Хаменеї. Цей режим у січні, під час жорстокого придушення загальнонаціональних протестів, дозволив урядовим силам вбити або затримати десятки тисяч демонстрантів. Але шок від смерті Хаменеї не обов'язково сигналізує про крах апарату безпеки та політики, які він будував майже чотири десятиліття. Ця інституційна структура влади справді може бути його довговічною спадщиною.
До теми Що відбувається в Ірані і чому найближчі 48 годин можуть змінити все
Коли у 1989 році помер засновник Ісламської Республіки аятола Рухолла Хомейні, мало хто з політичних експертів уявляв Алі Хаменеї як домінантного або здатного до трансформацій наступника. Згідно зі статтею 109 конституції Ірану, верховний лідер спочатку мав мати статус марджа ат-таклід, або великого аятоли, найвищого рівня шиїтської релігійної влади, – а Хаменеї цього статусу не мав.
Однак через кілька місяців після смерті Хомейні статтю 109 змінили. Вимога щодо досягнення найвищого духовного звання великого аятоли замінили більш загальними політичними та релігійними кваліфікаціями. Водночас було посилено модель єдиного верховного лідера, наділеного широкими повноваженнями.
Багато людей, зокрема і впливові революційні діячі, вважали, що Хаменеї відіграватиме більш символічну роль, делегуючи керівні повноваження обраним посадовцям, таким як президент. Та вони глибоко помилялися.
Протягом наступних десятиліть Хаменеї поступово перетворив посаду Верховного лідера з наглядового органу на центральну командну структуру Ісламської Республіки. Його найважливішим політичним нововведенням стала реконфігурація Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР).
У той час як Хомейні наголошував на обмеженні участі військових у політичних справах, Хаменеї опирався на статтю 110 конституції, яка надає верховному лідеру командування над усіма збройними силами, щоб створити надзвичайно лояльний апарат безпеки.
КВІР під керівництвом Хаменеї перестав бути просто військовою установою і перетворився на політичний та економічний конгломерат, вбудований майже в кожен великий сектор економіки Ірану – від інфраструктури та будівництва до телекомунікацій, енергетичних проєктів та торгівлі нафтою. У створеній Хаменеї системі військова лояльність, фінансові інтереси та виживання режиму взаємно підкріплювали один одного. Його політична влада забезпечувалася як інституційною залежністю, так і ідеологією.
Щоб ще більше зміцнити свою владу, Хаменеї взяв під контроль Раду вартових, яка була створена відповідно до статті 91 конституції з метою підтримки інституційного балансу. Рада вартових складається з шести ісламських юристів, призначених безпосередньо верховним лідером, та шести юридичних експертів, висунутих головою судової влади та затверджених парламентом. Але згідно зі статтею 157, верховний лідер призначає голову судової влади – таким чином маючи останнє слово щодо всіх 12 членів.
З часом повноваження Ради вартових перевіряти кандидатів у парламент фактично дозволили їй звузити політичне поле лише до тих осіб, яких режим вважав прийнятними.
Аналогічна динаміка склалася в Асамблеї експертів. Згідно зі статтями 107 та 111 конституції, Асамблея відповідає за нагляд за діяльністю верховного лідера та призначення його наступника. Цей орган має бути одним з небагатьох конституційних механізмів, який контролює його владу. Але на практиці кандидатів спочатку має схвалити Рада вартових, створюючи цикл зворотного зв'язку, в якому вплив верховного лідера поширюється на установу, яка має наглядати за ним.
Що успадкує наступник Хаменеї?
Конституція Ірану передбачає правовий механізм для спадкоємства влади. Після смерті або недієздатності верховного лідера стаття 111 передбачає, що виконавча влада тимчасово переходить до ради, що складається з президента, голови судової влади та юриста Ради вартових, обраного Радою з розгляду доцільності. Але це передбачає інституційну незалежність, яку Хаменеї так ефективно підірвав.
Зауважте В Ірані може початися громадянська війна, – підполковник запасу ЦАХАЛ сказав, коли це станеться
Попри це, система, яку допоміг створити Хаменеї, переживе його смерть. Мережі, що керують судовою системою, силовими структурами та духовними інституціями, залишаються тісно взаємопов'язаними. Під час правління Хаменеї влада дедалі більше залежала від поєднання релігійної легітимності, військової лояльності та економічного контролю.
Усе це закріплено в конституційних механізмах, які концентрують владу, зберігаючи при цьому зовнішній вигляд законності. Наступник Хаменеї успадкує не лише політичну посаду, а й інституційну архітектуру, призначену для відтворення централізованої влади.
Таким чином, Іран зіштовхується з моментом глибокої авторитарної невизначеності, оскільки ні крах режиму, ні передбачуваний перехід не здаються можливими. Державні інститути залишаться недоторканими навіть якщо політична легітимність послабне, а питання правонаступництва стане предметом суперечок. Без структурних реформ та сама концентрація влади може бути передана новому верховному лідеру, що увічнить політичну стагнацію Ірану.
Значні і тривалі зміни в Ірані залежатимуть не стільки від того, хто стане наступником Хаменеї, скільки від того, чи ліквідують його інституційну спадщину. Проблема полягає в тому, що бенефіціари старої системи навряд чи спокійно погодяться на абсолютно нову структуру управління. Але без перегляду виконавчої влади, економічного домінування КВІР та механізмів контролю політичної участі, авторитарна система Ірану просто відновить рівновагу.