Шансів відвернути напад Росії на Європу практично не залишилося. Ця загроза із ледь помітної примари перетворилася на цілком оформлену сутність. В ексклюзивній колонці для 24 Каналу доведу, що до нової російської агресії лишилося менше секунди на уявному годиннику історії. І що саме повномасштабна агресія Росії проти України стала основою цієї невідворотності.

До теми Коли закінчиться війна в Україні? Три чинники, які прямо впливають на терміни

Чому Росії потрібна нова агресія?

Пункт перший – принциповий: неспровокована відкрита агресія проти суверенної держави суперечить основам цивілізованого світу. За цим доволі простим екзистенційним твердженням криється основа протистояння Москви і колективного Заходу.

Річ у тім, що нинішній цивілізований світ не може прийняти фактів масових звірств проти цивільних. Попри численні спроби не помічати воєнні злочини Росії заради уникнення прямого конфлікту, за першої ліпшої нагоди буде увімкнений потужний механізм невідворотності покарання за злочини проти людяності.

Вчиненими в Україні злочинами Володимир Путін та його терористична банда кинули Росію на саме дно сучасної цивілізації. Перетворили росіян на об'єкт зневаги і обґрунтованої ненависті. У цих злочинів немає строку давності, відтак – Росія та її населення рано чи пізно все одно понесуть покарання.

У Кремлі це розуміють. Вони розраховували на принцип, що "переможців не судять". Проте для цього російська армія мала показати більшу ефективність. Московська змія думала, що вхопить мишу, а нарвалася на мангуста. Відтак сама можливість перемоги для росіян відкладається в найкращому випадку надовго, а в реальності Росія об'єктивно не зможе самостійно перемогти Україну.

Пункт другий – значна кількість російського населення, що пройшла війну у статусі окупанта, має порушену психіку, і це перетвориться на шалений соціальний тиск: ріст злочинності, випадки професійного застосування вибухівки, розправи над чиновниками. Ці люди не зможуть швидко повернутися до звичайного життя, вони не працюватимуть ефективно, а натомість стануть тягарем для російської економіки.

То що робити з навченими вбивати і підготовленими до війни людьми? Відповідь очевидна – цей ресурс буде використовуватися за призначенням.

Пункт третій – як би не придушувала путінська диктатура російське населення, як би не обмежувала доступ до інформації, цей режим все одно тримається завдяки тому самому населенню. А воно з радістю приймає погрози будь-кому у світі. Будь-який п'яний росіянин любить заявити про свою велич з першої ліпшої калюжі, в якій він лежить. Такий менталітет.

Чи достатньо цього для початку нової агресії? Будь-якому світлому розуму це здається слабким обґрунтуванням, але цього вже достатньо для Росії. З цим погоджуються розвідки і аналітики, які під кінець минулого року і на початку 2026-го проявляють виважену і однозначну оцінку намірам Кремля.

"Якщо війна в Україні переросте в тривалий заморожений конфлікт, Росія переозброїть свої війська, прагнучи імперських амбіцій Володимира Путіна. Він шукатиме можливості для відновлення престижу Росії та повернення колишніх або спірних територій, покращення стратегічної позиції Росії та випробування рішучості НАТО у сценаріях за статтею 5, в яких він оцінює ймовірність потужної відповіді Альянсу як низьку або шанси на успіх за прийнятну ціну як високі. Як зазначає один експерт, "Росія хоче розширити свої військові та політичні можливості перед обличчям Заходу та вважає пряме зіткнення із Заходом дуже ймовірним, якщо не неминучим", – пише Atlantic Council.

Як же вберегтися Путіну і як йому утримати свою владу? Єдиний спосіб – це змінити весь західний світ. Тобто, прибрати самі загрози своєму режиму. Поміняти уряди, привести до влади популістів, які будуть знаходити способи виправдати смертні гріхи Москви, як це зараз намагається зробити прем'єр Угорщини Віктор Орбан.

Процес зміни західного світу вже запущений – ми бачимо це у результатах виборів у Східній Європі, у Німеччині та Франції, у Болгарії та Румунії. Популісти отримали колосальний контроль у Сполучених Штатах, отруївши внутрішню твердиню американського світу – партію республіканців.

Та в цій, безумовно, виграшній і далекоглядній цинічній стратегії Москви є одна слабка сторона: на її реалізацію потрібен тривалий час, якого немає у кремлівських пенсіонерів, таких як Путін, Патрушев, Наришкін, Гундяєв та інші.

У них мало часу, щоб чекати, поки Європа і Штати зануряться у морок популізму. Виснаживши, як видається на перший погляд, свої ресурси в Україні, кремлівський диктатор заручився підтримкою диктатур і на очах усього світу виховує нову армію для нового масштабного плану.

За даними української воєнної розвідки, північнокорейські війська, яких Кім Чен Ин відправив воювати проти України, забрали із собою унікальні знання та навички ведення сучасного бою. Відтак зараз армії лише трьох країн мають унікальну обізнаність у веденні сучасних бойових дій: України, Росії та Північної Кореї.

Тисячі північних корейців, яким вдалося вижити під час бойових дій на Курщині і на окупованих землях України, повернулися додому і навчають мільйонну народну армію сучасній військовій майстерності.

Які є сценарії російського нападу на Європу?

Безумовно, частина військових країн ЄС та їхні розвідки усвідомлюють ризики і пробують будувати оборону. Тому Росія та її відомі союзники мають починати нову війну проти Заходу якомога швидше. Де-факто перша стадія цієї війни розпочалася: це і прольоти безпілотників над аеродромами та військовими об'єктами у країнах НАТО, це і диверсії проти каналів зв'язку тощо.

За даними міжнародного центру протидії тероризму з Нідерландів, Росія причетна до щонайменше 151 диверсії або підготовки до диверсії на території Європи у період з 2022-го по 2026 рік.

Та все ж першою ознакою агресії є проведення розвідувальних дій. В нинішніх реаліях, коли прольоти авіації Росії заборонені над територіями потенційних країн-цілей, коли обмежене пересування російських дипломатів та сильно скорочені можливості агентурних мереж, можна було б припустити, що Москва не зможе непомітно отримувати дані.

Цікаво Трамп опинився в пастці на Близькому Сході, і виходу поки що немає

Однак на допомогу російській розвідці прийшов Китай. Його космічна програма в першу чергу розрахована на війну, відтак зараз Росія може спостерігати і вивчати свої цілі китайськими очима, не привернувши до себе зайвої уваги.

Зараз команда Дональда Трампа показує, що не хоче опікуватися безпекою Європи. Це мало дещо заспокоїти Москву і знизити напругу. Але для Росії це сигнал, що настає слушна нагода для воєнної операції на території Європи. Це не обов’язково буде Фінляндія, яка свого часу дала впевнену відсіч Радянському Союзу, хоча і втратила Карелію. Доцільність пробити Сувальський коридор нікуди не ділася, оскільки не зник головний біль Москви щодо зв'язку з Калінінградом.

До того ж, саме ця операція дозволить нарешті зняти питання трьох балтійських країн, яких у Кремлі мріють принизити за постійне бажання вийти з-під російського контролю.

Створення сухопутного сполучення з Калінінградом – є одним із п'яти сценаріїв в аналітиці Atlantic Council. Серед інших можливих варіантів розглядалися напад на норвезький острів Шпіцберген, фінські Аландські острови, естонське місто Нарва та шведський острів Готланд. Ці варіанти подаються як можлива агресія з метою перевірки реакції НАТО. Але чомусь не розглядається комбінована атака. Хоча одночасно захоплення острова Готланд та прорив до Калінінградської області вирішило б низку стратегічних завдань Росії.

У випадку з Калінінградом, просування, скоріш за все, почнеться під прапором Білорусі – це на першому етапі унеможливить погрозу Мінську ядерною зброєю, але дозволить Росії прикрити Білорусь своєю ядерною парасолькою.

Як би не було, та один із висновків аналітиків Atlantic Council полягає в тому, що у будь-якій ситуації Росія йде до ескалації. Коли Путін не зможе здобути чіткої перемоги в Україні – він шукатиме її деінде; а чітка перемога в Україні надихне Москву на подальшу агресію.

Чи усвідомлює Захід загрозу, яка над ним нависла?

Один із найбільших аргументів критиків можливості розширення агресії Росії на Європу полягає у припущенні, що у Москви винищені ресурси. Але найбільша помилка у тому, що Росію розглядають як самостійного гравця й ігнорують факт створення військово-економічного союзу між Росією, Білоруссю, Північною Кореєю та Китаєм. Північна Корея – зараз взагалі велика військова комора для Москви. У Кім Чен Ина є і снаряди, і зброя, і солдати.

"Я думаю, що протягом останніх кількох місяців ми оцінили, що Росія майже повністю відродилася у військовому плані. І після початкових невдач на полі бою, завданих їм хороброю та відважною групою в Україні, за підтримки, зокрема, Китаю, можливостей подвійного використання та низки інших зусиль, промислових та комерційних, Росія переозброїлася і тепер становить загрозу для України... Але не лише для України, її новознайдені можливості створюють довгостроковий виклик стабільності в Європі та загрожують союзникам по НАТО", – заявив 3 квітня 2024 року заступник державного секретаря США Курт Кемпбелл.

Цікаво Захід щоразу робить одну величезну помилку, коли аналізує Іран та Росію

Штати чудово усвідомлюють масштаби загрози і консолідують ресурси для самих себе. Вони підготували проєкт закону, який тільки готується до голосування і називається "Закон про заборону пільг на приріст капіталу для супротивників Америки". Супротивниками називають Китай, Росію, Білорусь, Іран і Північну Корею.

Крім того, у висновках сенату до вже прийнятого, але ще не підписаного Трампом закону про запобігання економічному шпигунству чітко вказуються масштаби постачання напівпровідників та електроніки, а також те, що Китай став транзитером постачання мікросхем зі Штатів. У другій половині 2023 року Китай щомісяця експортував до Росії напівпровідників на суму від 25 до 50 мільйонів доларів. Протягом того ж періоду Китай також щомісяця експортував до Росії додатково на суму від 50 мільйонів до 100 мільйонів доларів через відомі перевальні центри.

Цей експорт включає мікросхеми і напівпровідники як китайських, так і американських марок. Через переважання виробничого обладнання Сполучених Штатів у світових ланцюгах поставок напівпровідників, майже всі мікросхеми, вироблені у світі, включаючи Китай, підлягають експортному контролю США, якщо вони призначені для Росії чи Білорусі.

Данська розвідка пише, що Росія умисно шукає конфронтації з НАТО і створює передумови для цього. Водночас, за даними Bloomberg, фіксуються масові випадки скуповування нерухомості поблизу військових баз та об'єктів критичної інфраструктури в країнах ЄС афілійованими з Росією особами. Деякі з угод встигли заблокувати.

Крім того, Росія вивозить французький уран із Нігера. І попри спротив Парижа, захопила контроль над країною, завантажує на свій корабель сировину для збагачення урану і транспортує так званий "жовтий кек" до Росії.

1000 тонн "жовтого кеку" – вилужений проміжний продукт для виробництва урану, в основі якого є октооксид триурану. І хоча він не несе радіоактивної небезпеки, як збагачений уран, проте його обіг чітко контролюється. Вартість однієї тонни "жовтого кеку" у 2025 році складала понад 170 тисяч доларів, з розрахунку 79 доларів за фунт. Тобто, Росія намагалася вивантажити на своє судно сировину, яку виробила французька компанія, на суму понад 176 мільйонів доларів.

Ці процеси відбуваються за негласною згодою Піднебесної. Оскільки у складній економічній ситуації Москва вдається до дій, які доводять до критичного накалу взаємини з Європою. Але Китай підкладає соломку Росії.

Після відмови Європи купувати російські енергоносії і припинення купівлі Індією російської нафти на користь венесуельської, Китай, хоч і за низькою ціною, скуповує російську сиру нафту. Про те, на чиїй стороні Пекін, можна судити і з його реакції на збройну агресію Росії проти України.

Саме Китай буде відповідальним за напад Росії на європейську країну. Він стане тим сірим кардиналом, який зберігає можливість вийти у відкриту війну.

Що з ознаками останнього відліку до нападу?

Як і у випадку повномасштабного нападу на Україну у лютому 2022 року, у разі нападу на країну Європи біля кордонів у Росії або Білорусі будуть сконцентровані війська. Основна вразливість об’єднаної армії Росії-Білорусі-Північної Кореї – це слабка авіація. Європа має перевагу в небі. Але цю перевагу Москва спробує компенсувати засобами радіоелектронного впливу. Особливо потрібно звертати увагу на потужні системи радіоелектронної розвідки і радіоелектронної боротьби, як "Мурманськ-БН".

Цей елемент ешелонованого радіозахисту і розвідки, за заявами російських військових, здатен створювати перешкоди і вести радіоперехоплення на відстані до 5 тисяч кілометрів, а також протидіяти високоточній ракетній зброї та керованим бомбам країн Альянсу, які використовують системи супутникового наведення.

Навіть якщо спроможності системи завищені утричі, це означає, що на відстані понад тисячу кілометрів у ворога є можливість суттєво погіршити точність західних боєприпасів. Це вже відбувалося на Запорізькому напрямку у 2023 році, коли українські війська вели контрнаступ. У випадку з агресією проти країни НАТО росіянам доведеться використовувати ці системи РЕБ/РЕР одразу.

Відтак і пересування груп машин з телескопічними вежами та кількома критими вантажівками в супроводі паливозаправників має відстежуватися європейськими розвідками. До того ж не тільки біля самого кордону, але й на відстані оперативної глибини.

Білорусь буде використовуватися як своєрідний клин, загнаний у тіло Європи. По аналогії з Кримом у Чорноморському регіоні.

Припустимо найлегший сценарій, коли Росія спрямує третину своєї армії на війну проти Європи – це 500 тисяч. Припустимо, що Північна Корея віддасть третину своєї армії на підтримку цієї агресії – це ще принаймні 400 тисяч. Припустимо, що обережний Китай віддасть на війну в Європі 10% своєї найбільшої в світі армії – це буде ще 300 тисяч. 1 мільйон 200 тисяч – армія, в якій чимала частина солдатів та офіцерів має досвід ведення бойових дій.

Так, ця армія менша за сумарну кількість військових Євросоюзу – їхня чисельність приблизно 2 мільйони. Проте за висновками військових аналітиків, європейська армія не є консолідованою і має значні проблеми з оперативним розгортанням.

Ви, напевне, чули про спроби вирішити швидке перекидання, скажімо, бронетехніки всередині об'єднаної Європи, де перешкодою стала безліч факторів – від бюрократії до інфраструктури. Банально оптимальні шляхи не здатні пропустити тягачі з бронетехнікою до місця потенційного бойового зіткнення.

Успіх об'єднаної армії Росії-Північної Кореї-Китаю в Європі означатиме кінець свободи, демократії, вільного світу – настане час автократій та диктатур, і це буде надовго.

Як війна у Європі пошириться на весь світ

Але це тільки європейський театр воєнних дій, і теоретично тут могли б підстрахувати Штати. Однак паралельно з агресією проти Європи Китай почне війну проти Тайваню – оскільки це стане унікальною нагодою реалізувати принциповий проєкт Комуністичної партії – єдиний Китай. Це свята мета для Сі Цзіньпіна, і він не відмовиться від неї ніколи.

Є великий сумнів, що за умови війни в Європі, на допомогу острову прийде Америка. США точно не підуть на конфронтацію з ядерною країною заради далекого острова. Хоча з втратою свободи Тайваню буде втрачений контроль над морськими шляхами в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Тайваню могла б допомогти неядерна Японія, проте тут свою роль зіграє Північна Корея, яка вже перевірила свої ракети на здатність долетіти до японських островів.

Після захоплення Тайваню буде проламаний запобіжник Штатів – вони зрозуміють, що заради уникнення загибелі власних військових можуть відмовитися від підтримки далеких союзників.

Тоді наступним кроком буде Південна Корея, до якої має особливу ненависть Кім Чен Ин. Сеул має безпекову угоду зі Штатами, та після Тайваню не факт, що Вашингтон не почне відтягувати час, щоб уникнути конфронтації. Зрештою, в Білому домі можуть показово на щось образитися і не брати участі в обороні союзника.

Ми бачимо, що з блоку країн "Вісі зла" випадає Іран – проти нього вже виступили США, і готується нова військова операція. Очевидно, що Тегеран не братиме участі у цій великій війні, і є великий сумнів, що він буде спроможний допомагати своїм союзникам.

Одним з вирішальних факторів стане перебіг війни в Україні. За нинішньої ситуації для Кремля єдиний вигідний варіант – це розширення агресії. Путін з командою зроблять новий ривок на Європу, і це станеться або наприкінці цього року, або на початку наступного. Якщо довше – буде втрачений час, і ЄС встигне побудувати мінімально потрібний захист.

Росія разом із країнами-спільниками продовжить накопичувати озброєння і ресурси. І від економічного краху режим Кремля захистить Китай, для якого нинішній московський режим є стратегічно важливим.

За нинішніх умов агресія Росії проти ЄС невідворотна, окрім одного єдиного варіанту – максимального підсилення України з метою завдання нищівних поразок армії Росії на фронті. Так, це призведе до ймовірного розколу Росії і падіння режиму, але вбереже ЄС від більшої війни.

Хоча конфронтації з Китаєм не уникнути... Проте його прагнення некривавої війни може зробити припустимим відкладення захоплення Тайваню військовим шляхом, замінивши вторгнення довготривалим економічним тиском і блокадами.

Дивіться повний відеоблог Олекси Кібкало: