"Путін вже у патовій ситуації": інтерв'ю Федоренка про українську балістику та залежність Росії від Китаю

Командир батальйону безпілотних систем "Ахіллес" 92-ї окремої штурмової бригади Юрій Федоренко в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу пояснив, що означає перше застосування української балістики, чому далекобійні удари по Росії реально зменшують ворожий терор та навіщо Китаю слабка Росія.

Військовий також розповів, чому Кремль намагається залякати Європу, як Росія пробує тиснути на українську інфраструктуру та чому для Володимира Путіна припинення війни може означати політичний кінець.

Що змінює поява української балістики?

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна вперше застосувала свою балістику. Ніяких деталей Володимир Зеленський не розкрив, але от своя балістика – що вона змінить в цій війні глобально? Чи є у вас якесь бачення?

Це новий крок в розвитку українських технологій і в зайнятті свого місця в мілітарній частині української держави.

Чому? Тому що балістика – це прерогатива окремого клубу країн. Їх, якщо мені не зраджує пам'ять, чи сім, чи вісім. От ми стали або дев'ятими, або десятими, які мають своє балістичне озброєння, свою балістичну ракету, оскільки ракета – це є носій для певних типів корисного навантаження.

Зараз мовиться про типові боєприпаси, які спроможні прицільно, точно бити по військових законних цілях на території Росії. І ми про це поговоримо окремо, наскільки це важливо. 

І додатково в пам'яті треба тримати наступне, що це уніфікований носій і для інших типів боєприпасів. Росія це також має дуже чітко і добре усвідомлювати.

Повна розмова з Юрієм Федоренком: дивіться відео

Чому удари вглиб Росії знижують інтенсивність терору?

Наступна складова – важливість ударів в глибину Росії. Ми бачимо, настільки зараз важко нам, українцям, щодо логістики, щодо можливості функціонування бізнесу. І я вкотре, звертаючись до українського бізнесу, щиро дякую, що попри складнощі, з якими ви зіштовхуєтесь, атаки Росії, ви розконцентровуєте підприємства, йдете під землю, продовжуєте виділяти кошти на підтримку Сил оборони, продовжуєте сплачувати податки, за які, зокрема, фінансуються і Сили оборони. Платяться нам зарплати, платиться грошове утримання. Плюс додатково ви створюєте центри тяжіння, ви створюєте робочі місця. 

Українці продовжують залишатися в нашій державі. Так, складно, так, важко, тому що повітряні тривоги, треба рухатися до укриттів. Але тил продовжує працювати.

Війна неможлива лише військом. Війни завжди виграють народи. І якщо ми кажемо про українську державу, якщо ми кажемо про наших людей, якщо ми кажемо про наших представників бізнесу, про наших загалом всіх тих, на плечах кого тримається відновлення інфраструктури після ударів Росії, то ми гарантовано встоїмо.

Але нам важко. Ми бачимо, аж настільки і психологічно, і фізично, і фізіологічно, і зокрема ресурсно, тому що так чи інакше Росія забирає значну кількість ресурсів, які необхідні для ведення бойових дій, нанесенням цих ударів.

Українська держава знизила спроможності Росії на 45% за офіційною інформацією щодо можливості видобувати, транспортувати, зберігати та продавати нафтопродукти. До цього додаємо ще додатково те, що санкції так чи інакше працюють, можливо, не повністю, але це постійно такий забіг з перепонами, через які спотикається Росіяя.

Додатково, якщо ми кажемо про озброєння, ми відчуваємо на собі вогневий вплив. І багато хто каже: "Ось дивіться, Росія нарощує спроможності. Вона б'є більш жорстко, ніж було раніше". А я завжди кажу: "А давайте ми порахуємо, що Росія мала в моменті часу, які в неї були перспективи нарощування виробничих спроможностей".

І у випадку, якщо б ми не виносили їхню логістику, не виносили їхні склади зберігання, не наносили удари по об'єктах військового призначення, а саме тих, які обслуговують військово-промисловий комплекс, якщо б ми не били по пускових установках, як би було? То з планами і можливостями Росії, якщо б Україна не наносила цих ударів, інтенсивність терору могла б бути більшою на 35 – 40% за різними оцінками, але аж настільки.

Тобто, якщо б Україна не била в глибину Росії, то прилітало б не 50 "Шахедів" реактивних, а прилітало б 150.

Додатково ми маємо розуміти, що це має величезний політичний вплив. Коли територія країни захищена, коли по ній не прилітає, соціологічно в людей все ок. Вони підтримують абсолютно безглузді ідеї диктаторів. Підтримують в даному випадку війну проти України.

А коли бачать, що ось тут горить військовий об'єкт, отут горить нафтобаза, виникає питання: "Так, почекайте, що це відбувається? Це війна якась іде?". Починають ставити запитання: "А для чого нам ця війна потрібна? Які ми цілі досягаємо? Завойовуємо Україну?". Та там значна кількість не знає, де Україна знаходиться на карті світу.

Навіщо Китаю слабка Росія?

Друга складова, про яку ми маємо проговорити, це бачення військового потенціалу та міці інших країн. Ось дивіться, той самий Китай, про який ми постійно говоримо, що Китай – це так чи інакше приховано та частково відкрито стратегічний партнер Росії. А які справжні наміри Китаю? Яка його справжня мета?

Чи зацікавлений він в розпаді Росії? Переконаний, що ні. Ніхто в цьому не зацікавлений, за винятком України. Ніхто в світі, тому що всі беруться за голову і думають, а що робити з тим ядерним потенціалом, коли ця територія розпадеться на велику частину окремих країн, які контролюються, чи окремих територій, чи утворень, які контролюються окремими людьми? А як воно тоді буде?

Однак Китай конкретно зацікавлений в слабкій Росії. Ось дивіться, він ніби підтримує їх в важливі моменти ведення бойових дій проти України, але що відбувається? Лісу в Росії майже не залишилося. Його вивозять всіма доступними транспортними методами за безцінь.

Якщо ми кажемо про дорогоцінні метали, та ж сама ситуація, корисні копалини – та ж сама ситуація, нафтопродукти – точно те саме. Те, що Китай при нормальних умовах мав купувати за долар, він зараз купує за 25 центів, 20, 15. Я зараз умовно сказав, це в різних номенклатурах.

Тому для Китаю принципово важливо зараз отримати максимальний ресурс з Росії і також продовжувати послідовну політику гібридної окупації російських територій, бо Китаю абсолютно очевидно треба розширятися. Як це може відбутися? Зараз частина земель в Росії, окремі регіони віддані в довготривалу оренду Китаю на 99 років. Це для Росії втрачені землі. Абсолютно очевидно.

І чим більш слабка Росія, тим більш сильна перемовна позиція Пекіну щодо освоєння нових територій на базі Росї, на тій території, де зараз знаходиться Росія. Тому, якщо ми кажемо, що Китай – це стратегічний партнер, ні, Китай досягає своїх політичних цілей, в тому числі і військових. Тож не все так однозначно.

Путін їздить туди схилити голову і поцілувати перстень. Він їздить не як рівня, він їздить з протягнутою рукою, як прохач, бо він розуміє, що без Китаю відбудеться кінець його правління, тому що абсолютно очевидно, що без Китаю вони (росіяни, – 24 Канал) не спроможні вести бойові дії.

Чи реальна ескалація проти Європи і що Росія робить далі?

Щодо загроз, озвучених по відношенню до країн Європейського Союзу, це ж бравада чистої води. От уявіть, в якийсь момент часу Путін таки вирішив піти на ескалацію. Це стосується Польщі з території Білорусі, це стосується країн Балтії. Він замість лінії бойового зіткнення 1200 кілометрів отримує лінію бойового зіткнення в 2000 кілометрів, а можливо навіть більше.

Тобто для цього треба додаткова кількість сил і засобів. Він отримує протидію всього цивілізованого світу. Так чи інакше, як би не бравували Сполучені Штати Америки, без Європи їхня представленість і світова міць як лідера, вона не просто обмежена, вона втрачає свою саму суть і самий сенс лідерства.

Цього Сполучені Штати Америки, які здобували те лідерство роками, десятками мільярдів доларів і тисячами втрат серед свого особового складу, зокрема своїх солдатів, так просто те не віддадуть. Але факт залишається фактом, що зараз світ дуже сильно напружений. 

На мою думку, все виглядає так, що Путін намагається зіграти гру, в якій каже: "Перестаньте допомагати Україні, бо якщо ви цього не зробите, ви будете мати справу з прямими контактами, з прямими бойовими діями з нашими солдатами. А ми, подивіться, як воювати вміємо". І в такий спосіб вони намагаються примусити країни Європейського Союзу задобрити головного злочинця шляхом зниження допомоги для України. От чого він досягає.

На деяких відтинках на полі бою Росія має тактичні успіхи, але якщо порахувати пропорційно, то Сили оборони відбили більше за останній період часу, ніж Росія тисячами, десятками тисяч жертв своїх солдатів змогла досягти. І витрачаючи бездонний ресурс на ведення бойових дій, почали впливати по енергетичній інфраструктурі, не досягають бажаного результату. Не виходить в них досягти бажаного результату. 

Далі починається інфраструктурна історія. Сьогодні по Південному мосту в Києві. Це з чим пов'язано? Це пов'язано виключно з тим, що наступний етап – інфраструктура. "Давайте спробуємо покласти мости". 

Пробуйте класти мости. Україна знайде вихід, як знаходили інші країни. При сталій підтримці ми знайдемо спроможності, яким чином забезпечити логістику без розкриття деталей. І Росія також десь це розуміє, тому вона і не зробила того в попередні періоди часу. Пробує, щупає.

Вони розуміють, що й реактивні "Шахеди" – це тимчасове явище. Україна знайшла протидію, збиває до 90% "Шахедів". Точно те саме буде із реактивкою.

Чому Путін опинився у патовій ситуації?

Путін розуміє, що в нього патова ситуація. Чому? Він чітко усвідомлює, що припинення бойових дій для нього – це політична смерть. Тому що будуть ставити незручні питання: "Чому так сталося? Чому ми воювали, а якого результату ми досягли?" Ну і так далі.

І сконцентрують увагу на той рівень зубожіння, який є зараз в Росії. З кожним днем рівень умов проживання в Росії знижується, а репресивні гайки затягуються. 

Доки є зовнішній ворог, тобто ми, Україна, яку він для себе визначив, до того часу цей період можна продовжити, закрити очі, затягнути паски і все списати на те, що "дивіться, ідуть бойові дії, ми нічого не пошкодуємо для досягнення результату".

Він же настільки примітивний, що те, про що говорить в себе в кабінеті зі своїми дідами, це й озвучує. Вони кажуть: "Ох, нормальна двіжуха. Всі зайняті, війська зайняті, люди зайняті, робимо, що хочемо, потоки ідуть, кишені набиваємо, все супер". І він виходить до людей і каже: "Нам двіжухи хочеться".

Тобто російські сім'ї ховають "пачками" своїх синів, які гинуть в незрозумілій війні без мети, бо мету не може озвучити і сам Путін для свого народу. Просто вони вчиняють терористичний акт по відношенню до іншої держави, а йому "двіжухи хочеться". 

Він розуміє, що лише бойові дії в моменті часу продовжують термін його правління. І чітко розуміє, що в нього ще поки що є військовий потенціал.

А це значить, що війна закінчиться рівно на тих рубежах, куди Росія зможе дійти військовим способом. А для того, щоб ці рубежі були обмежені і Росія не мала успіху, для цього треба, щоб працював трикутник: держава, народ, військо.

Збережемо міцні узи між цим трикутником і зможемо досягти того результату, коли Росія буде стояти перед вибором. Або вони розпадаються, або вони зберігають свою державність, знову вимушені припинити бойові дії, бо нема ресурсу на активне ведення бойових дій.

Що має зробити Україна?

Також, що ще важливо, якщо подивитися в історію. Згадаймо Першу світову війну. Німецьке військо не програло битви на полі бою. Це факт. Але Німеччина була настільки виснажена, що не мала можливості та спроможності забезпечувати свої тили, забезпечувати своє військо з огляду необхідної амуніції, озброєння, нагодувати буквально солдатів.

Рівень внутрішньополітичної складової на той період часу дійшов до тої межі, коли військо, яке не програло, було вимушено капітулювати. І як наслідок, це мало дуже негативні впливи на розвиток цієї держави. Ми зараз прив'язуємося тільки з огляду історичних фактів, без симпатії до тої чи іншої країни.

Далі німці зробили геніальну річ – потрапивши під жорсткі обмеження в результаті капітуляції (вони мали право лише на стотисячне військо. Авіація – мінус, важке озброєння, танки – мінус), вони почали готувати своїх сержантів, бо на 100 000 можна було готувати тільки 4 000 офіцерів. Все решта – це сержанти, солдати. І вони готували своїх сержантів повально до 80%.

Це дійшло на рівень вище. Тобто командир взводу, командир роти, командир батальйону. А офіцерів вони готували ще на рівень вище, на тих офіцерів, які фактично будуть керувати угрупованнями військ, будуть керувати бойовими діями. Це вже переводячи на нашу мову.

І як наслідок, коли настала політична передумова, ми побачили на полях бою Другу світову війну. І Вермахт показував блискавичну війну.

Це коли солдати настільки навчені, що вони спроможні згідно загального задуму самостійно приймати рішення і бороти противника, який переважає за кількістю сил та засобів в наступі. І чого вони не змогли – це дискусійне питання. 

Але шалений простір територій України, території Росії, він поглинув оцей маневр, по якому вони рухались, цю блискавичну війну. Тому що треба було зупинятися на певних рубежах, чекати тили, чекати дозаправку танків і пішло, пішло, поїхало. Не встигли провалити, доки була ця можливість. Далі ми результат вже всі знаємо.

Але приклади блискавичної війни до сих пір вивчаються різними країнами світу, бо це дійсно геніальність в підготовці особового складу, в плануванні, застосуванні військ.

До чого це я зараз все вам розповів? Росія зараз намагається нас привести в ту саму подію – виснажити нас, висушити, заблокувати допомогу, висушити наші можливості і примусити нас до програшу. От що вона намагається зробити.

А ми маємо пам'ятати, що завдяки навчанню та єдності ми цього не дамо зробити Росії і ми досягнемо своєї мети. Росія буде вимушена припинити бойові дії проти України.