Чому так важливо знайшли в собі мужність перейти на українську?
Чи знає курець, що це шкідливо? Чи порадить він своїм дітям палити? Знає і не порадить. І скажу ще раз: так, це звичка, від якої варто позбуватися. І саме так в Україні потрібно до цього ставитись. Про це пише Святослав Паламар, інформує 24 Канал.
Читайте також Омбудсмен розповіла, чи потрібні зараз "мовні патрулі"
Говорити українською, якщо ти народився на Галичині – це одне. А зберегти або перейти на українську мову, будучи східняком – зовсім інше. Це вимагає свідомого вибору, сили волі.
Саме тому я з особливою повагою ставлюсь до людей, які знайшли в собі мужність перейти на українську мову вже у дорослому віці. Курці знають: якщо палиш усе життя – це не просто звичка, це залежність. Спочатку це "просто баловство", потім – твій щоденний ритуал, а далі – може, й рак. Людина може кинути, коли усвідомить шкоду.
Так само і з мовою: коли ми розуміємо, що вона – інструмент ворожого впливу, носій пропаганди, насильства та імперської політики, вибір стає очевидним. Бо російська – це спочатку "просто зручніше", потім – звичка, а врешті-решт – може настати втрата ідентичності.
Чи може хороша людина мати шкідливі звички? Авжеж! В "Азові" є бійці, які спілкуються російською, і героїчно воюють за Україну, – а це головне! Але якщо ми хочемо побудувати справді незалежну державу, передати нашим дітям вільну країну – починати треба з мови.
Мені можуть заперечити: "мова не так важлива", "війна почалася не через мову", "культура поза політикою". Тоді поясніть: чому росіяни і їхні правителі починаючи з 18 століття так наполегливо викорінювали українську мову? Чому заборони, цензура, насадження російської – віками були їхнім пріоритетом? А зараз від кацапів можна почути, що це самі українці підняли "мовну тему" і "створюють ворожнечу" на цьому ґрунті. Ні, це була і є російська політика, яка вже століттями у них не змінюється.
Чи розуміє курець, що його звичка шкідлива? Так. Чи порадить він своїм дітям курити? Ні – якщо він адекватна людина. Тоді навіщо нашим дітям російська мова? Щоб і далі тягнути за собою імперський спадок? Давати ворогу інструмент впливу на майбутнє наших дітей?
Мова – це не просто слова. Це – наша зброя, наша ідентичність, наш щит. І час усвідомити це.