Одним з проявів цієї боротьби стала і сьогоднішня публікація в "Дзеркалі тижня". Не вдаючись в деталі, зазначу, що у всій цій історії є об’єктивна і реальна проблема з "помилками дипломатичного перекладу" ("хотіли як краще, а вийшло як завжди") і з критичною реакцією на цей інцидент американської сторони (тому і довелося швидко виправляти ці "помилки").
Читайте Путін може зіпсувати свято Незалежності України
А от далі починаються політичні та лобістські ігри навколо цієї теми
А є ще й "емоційна політологія" (у стилі "все пропало"), до якої схильні деякі журналісти й журналістки.
Я переконаний, що і США, й Україна, попри певні тактичні протиріччя та певні емоційні непорозуміння, все ж таки об'єктивно зацікавлені у зміцненні й подальшому розвитку двосторонніх партнерських відносин. Про це свідчать і заяви офіційних осіб: керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака, Держсекретаря США Ентоні Блінкена, радника Президента США з питань нацбезпеки Джейкоба Саллівана.
Цікаво Путін пустить крокодилячу сльозу
Думаю, що перш за все зараз треба виходити з офіційних публічних оцінок і з об'єктивних геополітичних інтересів України й США.