Безперечним плюсом "Сі-ар-зетки" є класна спортивна зовнішність. Відверто кажучи, коли вперше побачив цю машинку на фотографіях, вона мені не дуже сподобалося. Але при першій зустрічі був вражений - такого вживу я ще не бачив. Стрімкий профіль, похила лінія даху, який водночас є кришкою багажника, оригінальна виразної форми світлотехніка, бампери… Що там казати – всі погляди на трасі, і тим більше у місті були прикуті до цієї машинки. У такі моменти я почувався наче в акваріумі і шкодував, що вікна не тоновані.
Тест-драйв відбувався наступним чином: взяв "Сі-ар-зетку" у Києві, пригнав до Львова, катався кілька днів і відігнав назад. Мушу зізнатися, нашої славної столиці я практично не знаю, тому перші хвилини за кермом авто, яке постійно щось намагається тобі підказати і про щось нагадати, на незнайомих дорогах були доволі напруженими. Але згодом я призвичаївся і почав знайомитися з машинкою прямо на ходу.
І так, розпочнемо зі салону. Перше враження – я у справжньому зорельоті. Комп'ютерна панель приладів показує все, що треба і не треба – від розподілу тяги між електромотором і бензиновим двигуном до квіточок, які ростуть, коли їдеш в економ-режимі. У центрі - аналоговий тахометр і цифровий спідометр. Вони змінюють своє забарвлення у залежності від обраного режиму налаштувань гібридної системи. Їх, до речі, три: Econ – зелений, Normal – синій, Sport – червоний.
Зручне маленьке кермо з кнопками управління "музикою" та круїз-контролем, крісла - у міру жорсткі з хорошою бічною підтримкою, завдяки чому не змучуєшся у далекій дорозі. Затишності додає панорамний дах. До речі, дуже зручно спостерігати за перемиканням світлофора, коли під'їжджаєш до нього надто близько.
Простору спереду достатньо навіть для високих людей, а от ззаду місця немає. Тобто формально диванчик для задніх пасажирів присутній, але фактично місця для ніг та над головою немає зовсім. Туди влізе хіба грудне дитя або собака. Шавка. Або, як сказали житомирські даішники, ззаду якраз досить місця для сумки з грішми. Ага.
А от чого у "Сі-ар-зетці" дуже не вистачало мені як водію – це підлокітника. Здається, дрібниця, але у далекій дорозі без нього складно. Я добре це відчув, коли їхав з Києва до Львова і назад. Та й матеріали, з яких виготовили передню панель не справляють враження дорогих. На вигляд – звичайна дубова пластмаса, на дотик трохи краще.
Акустична система з шести динаміків і сабвуфера видає пристойний звук, в принципі скаржитися ні нащо. От тільки usb-вхід сховали так, що шукати його довелось хвилин десять. Виявилось, що це невеликий кабель, схований у спеціальній поличці на центральній консолі.
Багажник невеликий, але можна легко відкинути спинку заднього дивану – одним натисненням на спеціальний важіль. Все одно там ніхто не сидить. Максимальний об'єм при цьому зростає від двохсот з гаком десь до чотирьохсот літрів.
Далі буде...