Окрім сенсорних кнопок у парламенті також встановили додаткові камери. Щодо самої кнопки – то це чутлива клавіша, яку треба затискати пальцем під час голосування. Відпускати її до завершення часу, відведеного на голосування не можна, а якщо депутат все ж забере палець раніше – голос не зарахується системою.
Читайте також Сенсорне голосування у Раді: без курйозів не обійшлося
Чи допоможе це у боротьбі з "кнопкодавством"
"Кнопкодавство" в Україні карається суттєвими штрафами, але нардепів це аж ніяк не зупиняє. В січні 2020 року Президент України ввів кримінальну відповідальність за "кнопкодавство", порушників повинні карати штрафами до 85 тисяч гривень.
Дмитро Сінченко, голова ГО "Асоціація Політичних Наук", каже, що технічно – це дуже непогана ініціатива, адже "кнопкодавити" сенсорними кнопками буде значно важче, ніж картками. Теоретично і це можна обійти, але це буде недешево, тому "кнопкодавство" (голосування не за себе) після цього кроку має зникнути як явище.
Проте проблема несвідомого голосування, коли депутати не до кінця розумітимуть, за що вони голосують, нікуди не зникне. Кнопки натискатиме більше людей, у залі знаходитиметься достатньо депутатів для ухвалення рішень. Зрештою, до цього скликання потрапила достатня кількість депутатів, які вважають голосування своєю роботою, тому і проблема неперсонального голосування у цьому скликанні не така гостра, як у попередніх,
– говорить Сінченко.
Роман Бабій, народний депутат України IX скликання, зазначив, що оновлений механізм фіксації голосу – обома руками одночасно, на останній секунді голосування та з активованою карткою народного депутата – робить фізично неможливим голосування за кількох депутатів одночасно. Це не виключає ймовірність проголосувати за когось іншого, маючи його картку, проте таким чином не можна буде проголосувати за себе.
Це хоч і трохи технічно застаріла, проте правильна та ефективна ініціатива, щоб унеможливити розповсюджене раніше голосування за кількох депутатів одночасно. У нашому розпорядженні є два запобіжники, що перешкоджають "кнопкодавству" – це кримінальна відповідальність за такий вчинок та, власне, сенсорна кнопка. В комплексі обидва вони мають дати бажаний ефект,
– говорить нардеп.
Богдан Петренко, політолог, пояснює, що соціальні проблеми неможливо вирішити виключно технічними засобами, бо проблема "кнопкодавства" лежить не в бажанні окремих депутатів «голосувати за того хлопця», адже ті, хто голосують, якраз відвідують засідання.
Також оп темі Кінець кнопкодавству: у Раді нарешті запрацювала сенсорна система – відео
Проблема у тому, що до Верховної Ради потрапляють люди, які не з’являються на її засіданнях. Насамперед це стосується великих підприємців, для яких "корочка" нардепа – це засіб вирішення бізнесових, а не державних питань. З іншого боку, у Верховній Раді завжди існувала проблема в тому, щоб зібрати голоси навіть своїх депутатів – у тому числі коаліції чи монобільшості. Тому влада ніколи не була зацікавлена в тому, щоб ця кнопка працювала,
– говорить Петренко.
Він додає, що вибір у тому, щоб, або ділитись владними повноваженнями з іншими фінансово-політичними групами, у тому числі й при розподілі фінансових ресурсів, щоб вони давали свої голови або – "зламати кнопку". Тому історія перемог сенсорної кнопки не триватиме довго. Хоча вона могла б стати стимулом для того, щоб підтягувати до Верховної Ради дисциплінованіших депутатів.
Історія сенсорної кнопки у Раді
- Про сенсорну кнопку у Раді мовилося ще влітку 2020, але тоді система не запрацювала. Кнопки ніби реагували тільки на тепло, а не сканували відбитки пальця.
- Наприкінці 2020 року депутати повторно ініціювати законопроєкт, згідно з яким депутатів за кнопкодавство мали б позбавляти мандата.
- В лютому 2020 року прокуратура вперше відкрила справу щодо "кнопкодавства" проти нардепа Владислава Поляка.
- Офіс генерального прокурора також відкрив кримінальну справу проти народного депутата Андрія Іванчука за "кнопкодавство" у листопаді 2020 року.
- Але були й випадки, коли зафіксованих порушників не покарали. Про найгучніші випадки у 2020 році можна прочитати тут.