Китай хоче, аби йому були винні

Але в практичному сенсі досить пам'ятати, що для Китаю головне – це повільний прагматичний шлях до економічного панування китайських людей над білими та чорними "мавпами", якими є решта людства. Ось із цього постулату все й витікає.

Читайте також Західна кров не може бути пролита, або про що недоговорюють союзники

Китай вступає у геополітичну гру навколо війни та миру в Україні з твердим наміром виграти. За будь-якого перебігу подій.

Якщо за посередництва Пекіна Україна та Росія погодяться на припинення бойових дій (зауважте, я не говорю про довготривалий мир), то Китай різко підвищить свій міжнародний статус. До того ж він зможе розвинути економічну експансію до Європи, в якій розпочнеться споживчий бум після зупинки військового протистояння в Україні. При цьому і Росія, і Україна будуть винні Китаю, чого він найперше прагне в будь-яких відносинах.

Якщо миротворчі зусилля Китаю будуть відкинуті – не важливо Україною чи недоімперією – Китай отримає привід м'яко шантажувати США. Мовляв: "Ми запропонували такий чудовий план для примирення сторін, але нас не почули ті, що стоять за конфліктом". Тому для мирного процесу Штати, мовляв, мають припинити підтримувати Україну та Тайвань, інакше Китай почне підтримувати Росію зброєю. Китайська логіка – дуже хитромудра.

Так чи інакше, але Китай опиниться у профіті. Тепер, власне, про можливий китайський план чи компроміс по-китайськи.

Непублічні домовленості від Пекіна

Швидше за все, що Сі Цзіньпінь запропонує припинити вогонь і повернутись до становища до 24 лютого 2022 року, тобто до повномасштабного вторгнення, але Донбас недоімперія отримує весь. Очевидно, що публічно погодитися з таким підходом не може ні Україна, ні Росія. Але це зовсім не означає, що непублічних домовленостей неможливо досягти.

Цікаво Американський генерал применшив втрати росіян: чому тут нема зради

Розумієте, офіційно обидві сторони відкинуть або проігнорують пропозиції товариша Сі. Але в ході бойових дій якось само собою складеться, що наші виженуть агресорів із Запорізької та Херсонської областей. Водночас росіяни, продовжуючи класти тисячі зеків та "мобіків", але повільно просуваючись уперед, вийдуть на адмінкордони Донецької та Луганської областей.

Потім розпочнуться переговори. Китай з висоти своєї тисячолітньої мудрості заявить, що пропонував таке з самого початку.

Щодо позиції Штатів у цій ситуації, то до мирних ініціатив Китаю вони ставляться прохолодно, але не різко негативно. США мають намір надати Україні можливість скласти переговорні умови на полі бою під час весняно-літньої кампанії. Це чесно.

Як усе відбуватиметься? Звичайно, спочатку товариш Сі особисто поговорить з фюрером Путіним, який дуже чекає на цю зустріч. Потім телефоном – із президентом Володимиром Зеленським. Паралельно російські та китайські функціонери високого рівня спілкуватимуться з американськими колегами.

Якщо непублічної домовленості досягнуть, то Сі Цзіньпінь із помпою виступить із презентацією власного мирного плану, вже конкретного. Якщо не досягнуть, то все обмежиться прохідними фразами щодо того, що війна це погано, а мир – добре, без конкретики. Щось подібне до тих гранично декларативних пропозицій, які від Китаю (не товариша Сі, зауважте) вже звучали.

В України та Китаю є одна схожа проблема

Загалом ситуація видається такою, що не дозволяє Україні великого маневру: або погодитись з пропозиціями, які не влаштують українське суспільство, або відкинути їх на підставі того, що суспільство не погодиться. Проте, доцільно використати рідкісний момент спілкування з лідером Китаю для переконливого донесення позиції України. Адже це стане в пригоді на майбутнє.

Зауважте Путін неочікувано зібрався у Бурятію: до чого тут Китай і війна

По-перше, треба зіграти на тому, що Китаю близьке і зрозуміле. Він розуміє, що Росія намагається військовою силою повернути собі вплив на Україну, яку Росія вважає за свою "історичною територією". Приблизно так само Китай хоче повернути собі Тайвань. Власне, саме цю мапу і розігрує Путін.

Але якщо Китаю дуже не подобається, що США надають військову допомогу Тайваню, який юридично таки вважається частиною Китаю, то симетрично Україна не може погодитися з тим, що Росія накачувала зброєю та військами Донбас, який юридично є Україною.

Я до того, що проблема Донбасу для України надзвичайно схожа на проблему Тайваню для Піднебесної. Потрібно до Сі Цзіньпіня цю схожість максимально донести.

По-друге, не забуваємо про китайську прагматичність і пропонуємо обговорити з ним напрями перспективної співпраці. Звичайно, узявши зобов'язання розгрібати ті завали, які вже існують. Впевнений, по вузькій межі між США та Китаєм Україна здатна балансувати. Тільки діяти в цьому випадку доведеться не стільки наполегливо, скільки виважено і відповідально. А цього нам ще треба навчитися.

Однак іншого шляху нема.