Це історія про долі трьох людей мистецтва, що опинилися у в'язниці: кінорежисера Олега Сенцова, активістки Марії Альохіної і художника Петра Павленського.

Читайте також: До візиту Путіна у Парижі влаштують акцію на підтримку Сенцова

І привертає увагу до неможливості політичних переслідувань у 21 столітті. Художник-керівник Наталія Коляда наголосила, що спектакль елемент тиску на Путіна.

Спектаклю два роки. Світові гастролі розпочались у 2016-му. Його вже бачили і високо оцінили на всіх континентах провідні театральні критики й авторитетні світові ЗМІ. Саме з того часу разом із показом вистави була розгорнута громадська кампанія за звільнення політв’язнів та зокрема Олега Сенцова.

Жодна британська театральна компанія не може зробити такого рівня інтелектуальної, емоційної і політичної інтенсивності у свої вистави. Білоруський Вільний Театр і "Палаючі двері", – приголомшливі,
– написав оглядач Кеол Уодис у виданні Reviews Gate.

"Через всю виставу пройшов величезний потік фізичного театру, коли актори вкладали пласти своїми тілами і пролітали у повітрі. Був гумор, але в основному це було болісно – особливо фрагмент Кирила Константинова, який заплакав і помочився на сцені, щоб заховати і задушити емоції свого минулого", – відзначає The Guardian.


Фото з вистави

Вони відображають найменш привабливі аспекти життя по той бік колишньої "залізної завіси" з похмурою журбою, намагаючись показати Заходу, що насправді відбувається, і з очевидним бажанням домогтися змін,
– акцентує увагу British Theatre Guide.

6 та 7 листопада відбулись перші покази "Палаючих дверей" і в Україні. Їх ініціював лідер гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк. У спектаклі звучить також його пісня "Наодинці" у хоровому виконанні акторів.

Справа честі привезти в Україну світовий театральний бестселер про Сенцова. Це вистава про свободу і здоровий глузд, що сколихнула світ. Завдяки їй, на всіх континентах ім'я наших людей не сходить з перших шпальт,
сказав Хливнюк.


Андрій Хливнюк та керівники Білоруського Вільного театру


Андрій Хливнюк

Режисер Білоруського Вільного Театру Микола Халезін розповів, чому дуже важливо показати цю виставу саме в Україні.

"По-перше, українці мають бачити, що те відбувається в їхній країні, небайдуже людям інших країн. Над цією виставою працювали люди з Білорусі, Великобританії, Австралії, Ірландії, Росії. По-друге, українці мають побачити виставу, яка вже об'їхала весь світ від Італії та Німеччини до США, Канади та Австралії. По-третє, це привід для дискусії не тільки про те, що сталося з усіма нами, а й про наше спільне майбутнє, сказав Халезін.

Квиток на спектакль можна було придбати собі або комусь іншому. Для цього на Facebook-сторінці кампанії "Save Oleg Sentsov" була опція купити для тих, хто не може його собі дозволити. Організатори передавали їх волонтерам або родичам політв»язнів. Весь прибуток від продажу квитків теж передали сім’ям політв’язнів.

На столичних показах у театрі Франка був аншлаг. Градус емоційної напруги зашкалював. Актори викладались наповну. Адже у цій виставі тіло – головний інструмент мовлення. Багато психологізму, хореографії, акробатики та фізичних трюків розгорталось на сцені. Актори також цитували Фуко, Достоєвського і промову Сенцова з зали суду.


Глядачі на виставі

Читайте також: У Путіна відхилили ще одне прохання про помилування Сенцова

На спектакль прийшли культурні діячі, знаменитості, зокрема фронтмен гурту "Фагот" Олег Михайлюта та футболіст Олександр Шовковський, і колишні політв'язні.

Спектакль дійсно вражає, бо сценічною мовою передає те, що я проходив: тортури, катування, перебування в камерах смертників… Відчував, ніби мене перекинули туди знову. Надзвичайно потрібно саме такою мовою донести до людей, що біль, страждання, несправедливість породжують тоталітарні системи, для яких людина ніщо. Я пам'ятаю, як вони мене перший раз катували з мішком на голові. І після цього нове життя, бо ти вже інший. Спектакль показує те, від чого ми маємо відходити все далі, де немає наруг над людиною,
говорить колишній політв'язень Ігор Козловський.

На його думку, актуалізувати тему політв'язнів треба різними формами: мистецькими, соціальними та політичними акціями. Аби люди на волі розуміли, що теж несуть відповідальність за людей, які страждають у застінках режиму.