На складах НАТО припадає пилом перемога України та Ізраїлю

У мене, як в українського відеоблогера, який стежить за Вашингтоном, все частіше виникає погане враження, що два тутешні непримиренні суперники, дві найлютіші карикатури на "Лідера Вільного Світу" уклали між собою негласну угоду, розділивши свої обов'язки щодо знищення цього самого Вільного Світу.

Читайте також Росія і НАТО: нездійсненні мрії про вступ

На відміну від Риму часів занепаду, сучасна західна цивілізація перевершує варварів, що кинули їй виклик, у всьому: у науково-технологічному потенціалі, економічному розвитку, військовій могутності.

Вирішальна воєнна перемога над силами абсолютного зла, що забезпечує безпеку Європи та Близького Сходу на десятиліття вперед, досяжна протягом 2 – 3 місяців за наявності мінімальної політичної волі у Вашингтоні. Зніженому золотому мільярду навіть не треба боротися на полі бою.

А все тому, що 40 мільйонів українців та 10 мільйонів євреїв, два героїчні народи, дві героїчні армії ведуть сьогодні з тими ж варварами священну війну за своє існування, одночасно прикриваючи своїми тілами, як 300 спартанців, весь "цивілізований світ".

Для перемоги їм потрібна від Заходу лише зброя, гори якої марно валяються на складах НАТО.

Диво на Потомаку

До вечора 8 лютого американський політикум, здавалося, досягнув свого дна. Дональд Трамп, який вже не приховує своєї мети задушити на догоду Владіміру Путіну Україну, погрозами і шантажем змусив республіканців відмовитися від підготовленого спільно з демократами пакетного законопроєкту з військової допомоги й південного кордону.

Його конкурент у боротьбі за посаду можливо останнього президента США теж відзначився цього вечора. Він провів феєричну пресконференцію на тему "Моя пам'ять в порядку. Я щойно переговорив з президентом Мексики Сісі". Після чого подався до виходу, але згадав, що в нього є обов'язковий темничок, а тому повернувся і гнівно засудив ізраїльську воєнщину за непропорційне застосування сили в Газі.

Якщо республіканці залякані Трампом, то Джо Байден сам заляканий лівим крилом своєї партії, який виступає за вільну від євреїв від річки до моря Палестину. Прогресисти відмовляють Байдену у підтримці та валять його передвиборчі рейтинги.

Наступного дня я приречено чекав, хто з американських політиків чи якийсь з американських політичних інститутів у черговий раз постукає у вашингтонське дно знизу. Але надвечір відбулося за нинішніх часів справжнє "Диво на Потамаку". 67 сенаторів (з них 19 республіканців) відштовхнулися від дна – прибрали з проваленого напередодні тексту всі положення про кордон та ухвалили у першому читанні законопроєкт про військову допомогу Україні та Ізраїлю.

Цікаво Як Путін запрограмував Росію на програш

Сенат на вимогу лідерів демократів і республіканців Чака Шумера і Мітча Макконнелла продовжував працювати в суботу і неділю, і навіть під час Super Bowl.

У ніч на вівторок законопроєкт остаточно ухвалив Сенат. Тепер весь вашингтонський зовнішньополітичний бомонд вирушає до Мюнхена на щорічну безпекову конференцію, де Україна буде центральним питанням.

У США тепер нові партії

Європа в сказі від боягузливої нерішучості США та від президентських перспектив маньчжурського кандидата. Це здорове почуття реалізується в політичну, фінансову, військову допомогу Україні (11 норвезьких NASAM, 60 французьких SCALP).

Американські учасники конференції почують на ній багато цікавого про себе та про свою країну. Мюнхен стане цього разу символом не зради, а, навпаки, консолідації волі та рішучості Заходу.

Повернувшись до Вашингтона, конгресмени розпочнуть голосування за вже прийнятим Сенатом законопроєктом у Палаті. Мене не цікавить маленький очкарик спікер з очима, що бігають. Мене цікавлять насамперед три відомі діячі Республіканської партії, голови провідних комітетів Палати (з закордонних справ, оборони, розвідки):

  • Майкл Маккол,
  • Майк Роджерс,
  • Майк Тернер.

Для авторів чудового документа Proposed Plan for Victory in Ukraine не проголосувати за військову допомогу Україні означало б публічно під камери всіх світових каналів відмовитися від своїх переконань, стати на коліна та солодко поцілувати дупу Трампа.

Зауважте Окупанти зрозуміли, що їхня улюблена військова теорія не працює й взялися осучаснювати її

З огляду на вищевикладене, вважаю, що закон про військову допомогу Україні та Ізраїлю після чотирьох з половиною місяців зволікань буде нарешті прийнятий Конгресом США.

На очах відбувається переформатування американського політичного простору. Немає сьогодні традиційної демократичної та республіканської партії. У ключовий вирішальний момент світової війни в США є тільки дві партії:

  • партія капітуляції (прогресивісти + трампісти);
  • партія перемоги (рейганське крило республіканців та труменське крило демократів).

Їхні ресурси у Вашингтоні поки що приблизно порівнянні. Але на боці партії перемоги два дуже сильні аргументи – Україна, що героїчно бореться сьогодні з абсолютним злом за себе і за все людство, та Ізраїль.