Крім нас з вами, ніхто цю війну не виграє

Українці помітили потяг з лайна, яким керує ФСБ

Важко стримуватись, коли бачиш навколо стільки лайна. Починаючи від тіньових політичних домовленостей між різними країнами (таке собі світове міжнародне лицемірство), закінчуючи "грою за лаштунками" військових різних рангів.

Читайте також Курс на Захід: на яку оцінку може розраховувати Україна у виконанні умов Євросоюзу

Більшість військових, які знають частину правди, ледве стримуються, щоб не викласти все це на показ, тому що тримати в собі цю несправедливість важко. Тебе просто розриває від бажання розповісти, хто є справжні під*раси, і чому вони такі.

Тебе бісить несправедливість. Ти прокидаєшся та засинаєш з фразою в голові: "Якого х*я?". Військові здебільшого люди з завищеним відчуттям справедливості. Весь світ – Хранителі, а ти в ньому – Роршах. На фоні всього цього відбувається паралельно лайно суспільстві, постійні срачі.

Дехто почав розповідати військовим, як жити, інші почали розповідати, що в них немає права голосу. Сам я часто кажу, що ми не маємо права втомлюватись і маємо в першу чергу обов'язки перед країною, неодноразово вриваючись в ці "деструктивні дискусії".

Але в якийсь момент частина з нас почала помічати потяг лайна, який дійсно підтримується спецслужбами Росії. Так, коментатори, які пишуть треш, дійсно живі люди. Перебуваючи під впливом пропаганди або своєї недолугості, вони можуть написати нісенітницю, але розганяти її береться вже ботоферма. Не в останню чергу наші 3MI, які розкручують будь-яку тему, не думаючи про наслідки взагалі. Погоня за сенсацією в них стоїть вище за існування країни, прикриваючись звичайною відмовкою "висвітлення правди". Тільки правду зазвичай просто замилюють абсолютно дегенеративними заголовками. Таке життя.

Наш єдиний пріоритет – виграти війну

Що ж, назвемо це наївною спробою призупинити цей потяг лайна. Історично так склалось що Україна через неспроможність об'єднатись в найважливіші часи програвала війни. Ця згуртованість, на мою думку, надважлива для нашого майбутнього. Довго розмірковуючи, я прийшов до наступного – ми різні й це треба прийняти.

Цікаво Путін так зациклився на Україні, що втрачає іншу "зону впливу"

Є розумні, ідіоти, відверто нетямущі, загалом різного світогляду українці. Є теми, в яких ми не порозуміємось, деякі з них просто неприйнятні для нас і так буде завжди.

Найцікавіший факт, що такі різні люди, дійсно можуть любити Україну, кожен по своєму та з різною силою, але любити відверто. Мені не подобається безліч поглядів, тем, але яка різниця насправді, що мені подобається, а що – ні. Завжди є пріоритети, а зараз пріоритет – виграти війну.

Тому для себе я обрав два неприйнятних фактори до закінчення війни:

• відвертий сепаратизм та колабораціонізм (любов та виправдання, співпраця з Росією);
• розкрадання військових бюджетів (це прирівнюю до саботажу). Хто так робить – я вас ненавиджу і буду робити все, щоб ви або сиділи в тюрмі або померли.

Ми усі різні, але всі важливі

А всім іншим я відверто хотів би подякувати. Тим, хто поїхав за кордон і звідти допомагає збирати кошти на армію. Насправді не так важливо робите ви це заради піару, або тихо нікому не кажучи. Головне, що ви не втекли у Росію. Головне, що ви маєте вплив на обороноздатність країни. За це вам дуже дякую.

Як і дякую тим, хто збирається на мітинги в підтримку України, висвітлює теми прав людини та військовополонених. Це важливо для міжнародних відносин України. Це треба для розуміння західними країнами важливості військової допомоги нам, що дасть нам можливість краще воювати. Дякую тим, хто допомагає в побудові відносин українських організацій з західними, роблячи це за "зачиненими дверми" так, що про це майже ніхто не знає.

Зауважте Не постачання зброї: що потрібне Україні, щоб вийти з глухого кута

Дякую акторам і співакам, які перейшли на українську мову. Ви творчі люди, тому впевнений, що було важко. Ви це зробили навіть попри мільйонний хейт, який виливався або виливається на вас. Дякую тим, хто не поїхав з країни, або повернувся. Ви теж достатньо різні, але саме з вами нам будувати майбутнє. Більшість з вас з часом зрозуміє своє призначення в цьому великому механізмі.

Дякую поколінню "ресурсу, вайбу, кейсів та лавандового рафу", є ваші теми, які викликають в мені нереальну злість, але ви круті. Насправді ви є головною шестернею волонтерського руху, креативні, хоч і не в ресурсі, але з відвертою любов'ю до України. Коли війна закінчиться, ми розійдемось в поглядах і знову станемо відстороненими, але на цю мить ви максимально потужний тил, без якого б лінія фронту проходила десь по лівому берегу Дніпра.

Дякую бізнесменам, які вкладають великі та невеликі гроші в армію, волонтерські рухи, безпосередньо бойові бригади. Дякую, що не крадете, чесно будуєте свій бізнес, який змінить старий порядок "рекету" і стане надійним економічним хребтом України. Всім, хто насправді хоч якось допомагає армії та волонтерам. Та всім, хто хоча б просто не порушує закон, бо писати про податки й водночас отримувати "чорну заробітну плату" вже є обманом. Таким же самим як розповідати про корупцію і одночасно давати хабарі.

До речі, дякую "тємщікам", які розводять на гроші населення тільки ворожих нам країн, та більшу частину витрачають на армію. Я був би лицеміром, якби пропустив вас. Ви такі собі робін гуди нашого часу. Як я вже казав, абсолютно начхати подобаєтесь ви мені чи ні, я дякую вам без сарказму з повною серйозністю.

Рекомендуємо Що не так з ООН: чому захищати права людини доручили Ірану?

Вже точно знаючи, як відбувається прийняття рішень в деяких політичних та військових колах, з впевненістю можу сказати, що крім нас з вами, ніхто цю війну не виграє.

Вам буде важко зрозуміти військових, які втрачають здоров'я, кінцівки, друзів, рідних і готові віддати своє життя. Вам буде важко, але ви спробуйте, особливо перед тим, як писати коментар на загал, цькуючи чи принижуючи його гідність. Можливо, якщо вас зачепила якась тема, і ви в ній незгодні – напишіть особисто цьому військовому, з повагою і готовністю бути сприйнятими негативно, але терпінням, бо військові на це заслуговують. Це буде надпотужна підтримка.

А після, коли ви станете принциповими політиками, хтось з нас стане принциповими генералами, які тримають слово і не воюють заради вислуги, тоді буде трішки легше. Тому попереду багато роботи, десь буде гірше, десь краще, в будь-якому разі головне не зупинятись. Бо якщо зупинимось зараз, наші діти та онуки будуть гинути потім, це вже історичний факт.