Загалом пазл складається. Скидається на те, що за допомогою усіх своїх останніх дій Дональд Трамп просто "збирав карти" перед майбутньою грою з Сі Цзіньпіном. Про це пише Петро Олещук.

Читайте також Велика війна вже на порозі Європи: лише одне може врятувати західний світ

Чотири "карти" Трампа

Після того, як переговори минулої осені з Китаєм в американців завершилися нічим, перед новим раундом, який планувався на весну цього року, Трамп вирішив зібрати усі можливі карти. Першою з них стала Венесуела, і неочікувано легкий успіх у цьому явно надихнув Трампа.

Другою "картою" мав стати Іран, третьою – Куба, ну а четвертою – перезавантаження відносин з Росією. Усе це у комплексі мало створити великі енергетичні ризики для Китаю. Ну а після цього мала бути "велика прекрасна угода" з Китаєм. Але, схоже, що після відносно успішного венесуельського кейсу, далі все пішло явно не за планом.

У майбутньому ми дізнаємося, хто, як і чому переконав Трампа вступити у цю війну. По факту, бенефіціарами нової війни проти Ірану є лише два світові політики – чинний прем'єр Ізраїлю і російський "бункерний диктатор". Мотиви, звісно, у них різні.

  • Беньямін Нетаньягу прагматично збирає усі можливі ресурси для найпотужнішого удару по найбільшій екзистенційній загрозі для його держави, ну і паралельно посилює власні політичні позиції.

  • Володимир Путін же просто одержує додаткові гроші від зростання цін на нафту, ну і тримає в голові майбутні політичні вигоди від статусу "посередника" між Іраном і США.

До речі, саме з Росією та Ізраїлем перемовником був відомий друг Трампа Стів Віткофф. Чи є це випадковістю? Хто знає. Але це скидається на те, що Трампу просто пообіцяли "велику та швидку" перемогу, яка мала настати після ліквідації деяких аятол.

У реальності ж Трамп одержав лише війну, кінця якій не видно, катастрофічне для нього зростання цін на нафту, яке, якщо збережеться, то знищить політичні перспективи американських республіканців.

Як Трампа "розвели" і запроторили в пастку

Коротше кажучи, скидається на те, що Трампа просто "розвели", користуючись ейфорією, у яку він впав після захоплення Мадуро. Тепер Трамп кричить про "перемогу", одночасно влаштовуючи істерики союзникам по НАТО, які чомусь не поспішають йому допомагати у новій війні. Ті самі союзники, які понад рік слухали, наскільки вони "не потрібні США".

Можна припустити, що на фоні цього у Трампа вирішили "пришвидшити" перезавантаження відносин з Росією. Почали зняття санкцій на тлі безперервного потоку обвинувачень України, Володимира Зеленського і європейських союзників України у всіх бідах США.

Актуально Світ стрімко занурюється в газову кризу

Але й тут у Трампа виникла одна проблема. Розпочинаючи війну проти Ірану, США виявилися абсолютно не готовими до викликів, які були з нею пов'язані. Про ці виклики знали всі, окрім адміністрації Трампа. Можливо, це якось пов'язано з любов'ю самого Трампа до того, щоб призначати людей за критерієм лояльності, а не професіоналізму. Але факт лишається фактом.

Для Трампа стало великим сюрпризом, що Іран за допомогою дешевих дронів може дуже негативно впливати на союзників США у регіоні та самі американські бази.

І цим одразу скористалася Україна. Вакуум безпеки, який відчули усі монархії Перської затоки з боку США, Україна запропонувала замінити власними технічними розробками. І що характерно, Україну почули. Зараз співпраця у цій галузі просувається з космічною швидкістю. І видно, що Трампу це дуже не подобається.

Скільки він уже наговорив, намагаючись знецінити роль України – і дрони їм не потрібні, і нічого від України не потрібно, і Зеленський має підписати угоду і так далі.

Які варіанти залишилися у Трампа?

Але часи трохи змінилися. Пояснити союзникам США, чому треба "здавати" Україну Росії заради примарних фантазій перезавантаження з нею відносин проти Китаю, буде майже неможливо. Власне, навіть Ізраїль тут уже теж обережно готує ґрунт на предмет військово-технічної співпраці з Україною.

І Україна це розуміє, тому український президент, виступаючи на CNN, пропонує допомогу США. Ту саму, від якої публічно відмовляється Трамп. Навіщо? А все дуже просто. Якщо Трамп відмовляється, то він буде винуватий у жертвах американців від іранських дронів. Не дуже добра позиція перед виборами у Конгрес.

За цим з інтересом спостерігає Китай, який, схоже, і є одним із джерел регулярних "витоків" інформації, що Росія підтримує Іран, лікує аятол, надає розвіддані тамтешньому режиму. Так, Китай технічно використовує американську суспільну думку проти ідеї "перезавантаження відносин з Росією" проти самого Китаю.

Не знаю, що далі буде робити Трамп. У нього варіант один "кращий" за інший. Чи оголосити перемогу? Але чи зупинить це обстріли з боку Ірану, а отже, і зростання цін на нафту? Навряд. Продовжувати війну і заходити у вибори зі "смертельними" цінами?

Звісно, він, мабуть, сподівається натиснути на Україну і домовитися з Росією, але зараз у нього самого тут не найкращі карти. До речі, в України теж з'явилися додаткові "карти". Минулого тижня дрони від "Альфи" СБУ буквально винесли порт Новоросійська. Не лише з деякими кораблями, а й з певними нафтовими терміналами. Так що певний вплив на нафтові ціни є і в України. Це разом з контролем "Дружби".

Зрозуміло, що американці просто будуть намагатися "продавити" відмову від ударів по російській нафтовій інфраструктурі з боку України, і цей тиск треба буде витримати. Але все одно це вже не виглядає так просто для Трампа та його "перезавантажень".