Україна готова бути повноправним партнером ЄС: відверте інтерв'ю з Стефанішиною

Про саміт Україна – ЄС, загрозу втратити безвіз та майбутнє Угоди про асоціацію – читайте в інтерв'ю програми "Міністри в краватках і без" з Ольгою Стефанішиною на 24 каналі.

Читайте також Зеленський: курс України до ЄС зараз ще актуальніший, ніж раніше

Про майбутній саміт Україна – ЄС

Попри пандемію і те, що майже всі кордони закриті, у вас чимало роботи. Ми зустрічаємося буквально напередодні саміту Україна – ЄС. З чим Україна їде туди, чим зможе похвалитися перед західними партнерами?

Довідка. 6 жовтня у Брюсселі має відбутися саміт Україна – ЄС. Серед головних тем – подальша співпраця у стримуванні російської агресії. Крім цього, обговорюватимуть оновлення Угоди про асоціацію з ЄС, інтеграцію в цифровий ринок та прогрес у сфері юстиції.

Зараз багато питань можна обговорювати в онлайн-режимі, це прискорює роботу. А у Брюссель ми веземо підсумки річної роботи. Це не лише прогрес за останні місяці, а й все, що було зроблено за рік. Пригадаємо початок роботи Ради та те, як вона зараз планує свою діяльність. В контексті ухвалення євроінтеграційних законів – це був один із найуспішніших років виконання Угоди про асоціацію.

Що нам вдалося?

Вдалося ухвалити зміни до законодавства, які роками, навіть кількома скликаннями парламенту, не ухвалювалися. Насамперед – це зміни щодо митної реформи. Зміни до законодавства про митні е-декларації, про впровадження статусу уповноваженого економічного оператора.

Це фактично створення умов прозорої роботи митниці, інтеграції митних систем України та ЄС. Відтак, це прозорість, зменшення корупційних ризиків та прийняття України в родину митного простору ЄС. Це дуже важливі зміни.

В порядку денному вже цього пленарного тижня стоїть кілька важливих законопроєктів про створення нових економічних ринків. Ці закони створюють умови для рівного, вільного, конкурентного ринку для кожної із сфер. Це створення робочих місць, прозорість, довіра до держави, конкуренція, і відповідно – зростання економічних показників в державі.

Ольга Стефанішина розповіла про саміт Україна – ЄС / Фото 24 канал

А з чим ми плануємо повернутися з Брюсселя?

На таких засіданнях заведено підбивати підсумки річної роботи. Звичайно, це буде зроблено. Президент неодноразово заявляв, що достатньо серйозно ставиться до цього заходу. Враховуючи те, що ми підбиваємо підсумки ще й 5-річного періоду виконання Угоди про асоціацію, ми зобов'язані визначити пріоритети нашої співпраці.

Україна задекларувала готовність рухатися в напрямку прогресивних трансформацій. Але це треба закріпити на високому політичному рівні, оскільки ми вже вийшли з формату виконання "домашнього завдання". Ми продемонстрували готовність до того, аби бути повноправними партнерами ЄС.

Угода про асоціацію з ЄС була підписана понад 5 років тому. Зараз говорять про те, що потрібно її переглянути, зокрема питання квот. Як це відбуватиметься далі?

Угода підписується з розумінням того, що періодично її потрібно оновлювати. В українському випадку таке оновлення назріло. За 2 роки після функціонування зони вільної торгівлі ЄС став основним торговим партнером України. Це означає, що вже з початку дій вільної торгівлі ми перестрибнули ці поступки, які були закладені в угоді.

Угода дала поштовх для розвитку цілих нових сфер зовнішньої торгівлі для України, насамперед – харчової продукції. За цей період ми побачили, що є й низка торгових бар'єрів. Це питання логістики, доставки нашої продукції та обмеження, які маємо на кордонах. Також треба синхронізувати митні процедури, отримати доступ до внутрішнього ринку ЄС. Зі свого боку Україна готова до цього. В нас є всі необхідні юридичні процедури, бажання та пропозиції. Для нас важливо, щоб Європейський Союз на практиці демонстрував таку відданість у виконанні угоди.

Ольга Стефанішина дала ексклюзивне інтерв'ю / Фото 24 каналу

Коли мова йде про ЄС, українців хвилює одне питання – коли ми станемо членами ЄС? Коли це може відбутися? І чи нам це потрібно наразі?

Початок виконання Угоди про асоціацію обома сторонами (і Україною, і ЄС) суттєво прискорить наш рух до членства в Європейському Союзі. Як тільки угода запрацює на повну силу (маю на увазі оновлення умов торгівлі, отримання Україною повного доступу на ринок ЄС), тоді дійсно економічно Україна буде готова. Можливо, Україна стане предметом оцінки на предмет відповідності Копенгагівським критеріям. Але важливо говорити, що Україна також має стати частиною політичної родини країн ЄС. І я бачу, що прогрес в цьому також є.

На вашу думку, скільки часу нам потрібно, аби справді бути готовими до такого кроку?

Незалежно від того, які часові рамки не встановлював Європейський Союз, Україна може адаптуватися навіть у дуже короткі часові рамки. Якщо ми змогли змінити напрямки торгівлі за 2 роки, повірте, членом ЄС ми зможемо стати, як тільки буде така можливість.

Про висловлювання Борреля

Важливий європейський дипломат казав, що Україна не має сприймати Європу як банкомат. Як з дипломатичної мови зрозуміти, що він мав на увазі? І що далі очікувати від Європи і від допомоги наших партнерів?

Довідка. Мовиться про фразу верховного представника ЄС із зовнішньої та безпекової політики Жозепа Борреля. Він написав у своєму блозі, що під час візиту до України сказав президенту Зеленському, що "ЄС – не банкомат". Згодом це висловлювання прибрали з матеріалу.

Таке формулювання важко назвати дипломатичним. Ми категорично не сприймаємо такого позиціювання. Очевидно, мовилося про заклик, який ми достатньо часто чуємо від Європейського Союзу – про те, що не можна сповільнювати темп реформ. Усіма своїми діями – починаючи від затвердження стратегії національної безпеки, закінчуючи урядовим планом дій, а також порядком денним, навіть пленарної сесії парламенту цього місяця – ми демонструємо таку відданість. Я впевнена, що це не залишається непоміченими нашими європейськими партнерами.

В контексті тезисів, до яких ви апелюєте, я дуже критично сприймаю такі формулювання. Тому що бачу великий прогрес та велику роботу, яка зроблена в Україні. Ті трансформації, які проведені в країні за лічені роки, – це зміни, до яких країни йшли десятиліттями.

Дуже дивно чути від європейських колег такі очікування, ніби є якась чарівна паличка, за помахом якої одна людина або диво зробить країну квітучою. Є іноді дійсно певні занепокоєння, але я зовсім не сприймаю аргумент про те, що можна не помічати ті історичні зміни, які відбуваються або відбулися в країні. Щонайменше, це – несправедливо.

Володимир Зеленський та Жозеп Боррель / Фото Офісу Президента

Про загрозу втратити безвіз

А чи можете заспокоїти, що не варто хвилюватися про те, що в нас можуть забрати безвіз? Всі про це говорять, хвилюються, але ніхто не знає, що буде далі.

Довідка. Про втрату Україною безвізу заговорили після того, як Рада схвалила постанову про комісію, яка призначатиме людей на адмінпосади у Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. На думку ЄС, влада України може проштовхнути недосвідчених кандидатів у комісію.

Водночас МЗС України не бачить загрози перегляду Європейським Союзом безвізового режиму з Україною. Окрім того, Київ не отримував від ЄС жодних офіційних повідомлень на цю тему.

Немає ніяких технічних процедур або юридичних підстав того, щоб Україна була під загрозою перегляду умов безвізових поїздок. Але питання безвізу – це, звичайно, питання довіри. Ми чули застереження європейської сторони. Але треба не забувати й звертати увагу на публічні заяви, які були й від Офісу Президента та членів парламенту. Так, є занепокоєння щодо певних рішень, але треба дивитися на прозорі конкурсні процедури, які зараз запроваджуються. Я думаю, що зарано говорити про занепокоєння.

Крім того, дійсно, не можна ігнорувати факт, що рішення Конституційного суду щодо антикорупційних інституцій створюють певне напруження. Сьогодні ми маємо зобов'язання внести зміни до законодавства про антикорупційні інституції. Однозначно, що такі зміни ще не були внесені, вони напрацьовуються. Міжнародна спільнота може долучитися до цього процесу. Звичайно, є певні побоювання, але зарано критикувати ці події.

Про співпрацю з НАТО

Ви також опікуєтесь питанням НАТО. Наскільки я розумію, є зрушення у цьому питанні. Нещодавно Володимир Зеленський підписав Національну безпекову стратегію, в якій якраз йшлося про НАТО. Які у нас є перспективи? І взагалі, що нам дає цей документ?

Євроатлантична інтеграція – це достатньо закритий процес. Тому що мовиться і про стандарти НАТО в обороно-безпековому секторі, і про взаємодію з відповідними структурами НАТО. Але публічні елементи дозволяють прослідковувати системність та послідовність в цьому русі. По-перше, у 2020 році президент затвердив річну національну програму "Україна – НАТО".

Це, фактично, український аналог плану дій щодо членства – за формою та змістом. Після цього Україна отримала статус партнера розширених можливостей, що дозволяє нашим військовим підрозділам, службам розвідки та взагалі всім інституціям, які залучені у питаннях євроатлантичної інтеграції, тісніше взаємодіяти з країнами Альянсу.

Цікаво У США хочуть, щоб Україна негайно стала членом НАТО

Після цього президент затвердив новий склад і положення про Комісію з питань координації євроатлантичної інтеграції. Це орган, який забезпечує щомісячну взаємодію у всіх питаннях щодо руху членства в НАТО. І нещодавно президент затвердив Стратегію національної безпеки, де вже детальніше визначаються завдання щодо руху в напрямку членства в НАТО.

Сьогодні взаємодія з Альянсом перебуває на дуже високому рівні. Ми вважаємо, що одним з елементів, в яких Україна може бути великим контрибутором в безпеку на Північноатлантичному просторі, буде забезпечення безпеки в Чорному морі.

А також розбудова системостійкості у протидії гібридним загрозам, в яких Україна, на жаль, у зв'язку з російською агресією стала експертом. Тому з українського боку цей рух є послідовним. І ми сподіваємось, що у новій стратегії НАТО до 2030 року, яка формується зараз, цей прогрес і ця послідовність будуть відзначені. І українське бажання доєднатись до родини країн Північноатлантичного альянсу теж буде відображено.

Про крісло в Кабміні та особисте життя

Чи могли б ви колись подумати, що опинитесь на такій посаді?

Ні, не могла б. Я звикла все планувати. Двічі у житті я остаточно завершувала свою кар'єру на державній службі. Я достатньо багато зробила, на мою думку, на попередній своїй посаді. Підготувала перехідну книгу. Думаю: "Ну все, є що робити, є гарна платформа та напрацювання. Я, мабуть, трохи більше часу буду приділяти собі, бізнесу, дітям. І взагалі, треба відпочити і потім десь за 20 – 30 років повернусь в політику". Але обставини склалися по-іншому.

Ви опікуєтесь питаннями гендерної рівності. Наскільки складно бути жінкою в уряді?

Складно бути жінкою в уряді хіба у побутовому плані. Тому що робота урядовця починається досить рано, щопонеділка о 8:00 в нас відбуваються наради. Це означає, що до 7:00 я ще не віцепрем'єрка, а мама 2 дітей, які збираються в школу та садочок.

Але в контексті професіоналізму та професійного підходу я не відчуваю будь-яких особливостей. Ба більше, вважаю, що ключовим є те, щоб жіноча компетенція балансувала з чоловічою. Питання гендерної рівності – це не те, як жінка інтегрує себе в чоловічий світ. Це про баланс, про справжню рівність. Я відчуваю зараз цей баланс в уряді, хоча жінок там не так багато.

Ольга Стефанішина розповіла, як це – бути жінкою в українському уряді / Фото 24 каналу

Як ви проводите вільний час, якого зараз, мабуть, не дуже багато?

Всі мої вихідні впродовж останніх 4 місяців були присвячені тільки дітям. Адже вони мене не бачать фактично. Вони дуже люблять активний відпочинок, як і я. Ми катаємось на велосипедах, гуляємо, зустрічаємось з друзями. В нас дуже велика компанія друзів і родичів.

А подорожувати ви любите?

Дуже люблю. Але я відкрила у собі цю любов, коли пішла з державного сектору. Я планувала з дітьми поїхати в Діснейленд, в мене якраз живе сестра зараз у Парижі. Потім я мала поїхати в Баку, де мої друзі живуть. І я зрозуміла, що напланувала дуже багато подорожей. І раптом усвідомила, що в мене просто з'явилась така можливість, бо в мене не було відряджень.

В дитинстві ви мріяли стати артисткою, актрисою, співачкою.

Дійсно, це був перехідний вік. Це були сварки з батьками, які хотіли, щоб я вступила у якийсь серйозний навчальний заклад і не мріяла про акторську професію, яку я вважала дуже поважною і важкою. І дійсно я вважала, що тільки дуже талановиті люди можуть навчатися такої професії. Переважило бажання батьків, я їм дуже за це вдячна.