Саме тому реформа пільгових перевезень давно вийшла за межі технічної дискусії. Це питання соціальної справедливості, гідності людей і довіри до держави. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Цікаво Платні дороги, технічний та придорожній контроль: міфи та факти про євроінтеграцію у транспорті
Пільги є – системи немає
Головна проблема чинної моделі проста й водночас системна: держава декларує пільги, але не забезпечує сталого та передбачуваного механізму їх фінансування.
На практиці це виглядає так:
- перевізники перевозять пільговиків, не маючи впевненості, що отримають компенсацію – і найчастіше її не отримують у повному обсязі;
- громади змушені "латати" ці витрати з місцевих бюджетів або не компенсувати їх взагалі;
- суми компенсацій визначаються умовно – за середніми показниками, застарілими нормами або неформальними домовленостями.
У результаті виникає парадоксальна ситуація: пільга є, а грошей під неї – немає.
Облік "на око" – джерело конфліктів і недовіри
Ще одна системна проблема – відсутність достовірного обліку пільгових поїздок. У більшості громад сьогодні немає точних даних про кількість таких поїздок, немає підтвердження кожної з них і немає єдиного стандарту обліку. Ба більше, у перевізника немає можливості перевірити, чи надані документи про пільгу справжні.
Це створює простір для недофінансування, зловживань і, як наслідок, глибокої недовіри – як з боку бізнесу, так і з боку громадян.
Перевізники – між соціальною функцією і фінансовим ризиком
Фактично перевізники роками виконують соціальну функцію держави без гарантій компенсації. У цій ситуації водії змушені самі "вирішувати", кого везти безкоштовно, виникають конфлікти з пасажирами, бізнес працює в умовах постійної невизначеності, а інвестиції у транспорт відкладаються або не відбуваються взагалі.
В умовах повномасштабної війни ця проблема стала ще гострішою. Транспортна система працює на межі можливостей, маршрути змінюються, пасажиропотоки зростають, а ресурси державного та місцевих бюджетів – обмежені.
Найбільше страждають ті, заради кого система створювалася
Парадоксально, але найбільше від недосконалої системи страждають саме люди з пільгами. Вони зіштовхуються з відмовами у проїзді, змушені доводити своє право, стають учасниками конфліктів і часто відчувають приниження.
Пільга, яка мала бути гарантією підтримки, перетворюється на джерело стресу. А війна лише посилила соціальну вразливість багатьох категорій населення.
Що змінює законопроєкт №5651-2?
11 грудня 2025 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів підтримав законопроєкт №5651-2 і рекомендував парламенту ухвалити його у другому читанні та в цілому.
Цей документ пропонує системне розв'язання проблеми, яка давно перезріла. Його ключовий принцип простий: кожна пільгова поїздка має бути підтверджена, облікована і профінансована.
Тобто кожна людина з пільгою матиме спеціальну картку, якою зможе скористатись у транспорті. А перевізник, своєю чергою, буде впевнений, що кожна поїздка оплачена.
Фактично йдеться про монетизацію пільг через спеціальні картки. Це означає:
- для людей – користування пільгами без принижень і конфліктів;
- для громад – оплату лише за реально здійснені поїздки;
- для перевізників – компенсацію за кожну виконану пільгову поїздку.
Без шоків і без перекладання відповідальності
Важливо підкреслити: реформа не створює нових пільг і не забирає чинні. Вона не перекладає відповідальність на громади і не ламає систему "завтра".
Законопроєкт передбачає перехідний період до 1 липня 2028 року. Це дає час для адаптації громад і уряду, доопрацювання центральної автоматизованої системи обліку оплати проїзду, підготовки перевізників і якісної інформаційної роботи з людьми.
Після ухвалення закону Мінрозвитку бере на себе відповідальність за його практичну реалізацію: розробку технічних вимог і підзаконних актів; створення інфраструктури єдиної бази обліку оплати проїзду та координацію взаємодії між державою, громадами та перевізниками.
Чому це рішення не можна відкладати
Законопроєкт №5651-2 – це не чергова зміна до законів. Це відповідь на проблему, яку роками ігнорували і яка сьогодні, в умовах війни, стала критичною.
Пільговий проїзд має бути не формальністю і не джерелом конфліктів, а реальною соціальною гарантією. Саме це і є метою реформи. Ба більше, законопроєкт дозволить вийти із замкнутого кола неякісних перевезень. Адже сьогодні, коли перевізник не отримує відшкодування, він не має можливості системно оновлювати автопарк.
Реформа пільгових перевезень – це про відновлення справедливого балансу між соціальними гарантіями, фінансовою спроможністю громад і відповідальністю держави.
Пільга має бути не декларацією, а робочим механізмом, за яким стоять реальні кошти, зрозумілі правила і повага до людини.