Криза в Україні, яка пов'язана зі стрімким зменшенням кількості населення, поглиблюється. Детальніше про це читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
До теми Менше народжень і більше втрат: демографічна криза в Україні поглиблюється
Раніше директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова розповідала, що чисельність населення України на підконтрольній уряду території – близько 31,5 мільйона осіб: фактично демографічні втрати через війну досягли рівня в 10 мільйонів осіб. За даними Євростату, тимчасовий захист у ЄС оформили 4,33 мільйона українських громадян. А загалом у ЄС перебуває понад 6 мільйонів українців.
Водночас оновлені дані щодо загальної кількості громадян, які залишили країну, шокують. Нещодавно омбудсмен Дмитро Лубінець повідомив, що на консульському обліку за кордоном перебувають близько 8,5 мільйона українців. А загалом із країни виїхали 11 мільйонів громадян.
Чому посилюються міграційні процеси та якою має бути соціальна політика, що спроможна якщо не призупинити їх, то хоча б суттєво уповільнити?
Пошуки тепла, миру чи роботи: чому триває відтік населення у 2026 році?
Виїзд українців за кордон тривав протягом усього минулого року, але в другій половині року почало виїжджати більше громадян. З одного боку, родини шукали способи пережити зиму, адже війна триває, і очікувалися масштабні обстріли міст, селищ та енергетичної інфраструктури. З іншого боку, з кінця серпня набули чинності правила, що дозволили чоловікам до настання 23 років виїжджати за кордон.
Хоча офіційно немає статистики, яка б поінформувала про кількість цієї групи серед мігрантів, але все ж таки послаблення заборони на виїзд призвело до активізації виїзду саме молодих чоловіків.
Те, що чоловіки виїжджають за кордон, підтверджує навіть теза, що її озвучив нещодавно канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. На конференції в Парижі на початку січня він сказав: "Україна має забезпечити, аби її молоді чоловіки ставали на службу в безпечній та економічно здоровій Україні, а не виїжджали до Німеччини, Польщі чи Франції, як ми нині спостерігаємо".
Головною причиною виїзду українських громадян залишаються війна й безпека, дедалі більше міст і селищ опиняються в безпосередній близькості до фронту, людей евакуюють або ж вони самостійно ухвалюють рішення про виїзд із небезпечної зони.
До цієї самої причини можна долучити також вплив важкої ситуації в енергетичній галузі. Цієї зими громадяни зіштовхнулися з безпрецедентними побутовими умовами – відсутністю не лише електроенергії, а й води та опалення. Звісно, це не може не впливати на рішення залишити темні й холодні домівки та шукати кращих умов для себе та своїх дітей у сусідній Польщі або Словаччині.
Серед інших причин, що доволі суттєво впливають на міграцію, – слабкий захист і низький рівень допомоги ВПО, відсутність можливості влаштуватися на роботу за фахом та мати кошти на нормальне життя.
Хоча в Україні, здавалося б, уже котрий рік поспіль оголошена битва за кадри й компанії потерпають від дефіциту персоналу, але зарплатні пропозиції часто не дають змоги людям сплачувати оренду та забезпечувати повноцінний побут. А в регіонах, що віддалені від великих обласних центрів, хоч і доступна вартість житла, але майже немає пропозицій від працедавців.
Соціальна політика під час війни: яким має бути шлях виходу з демографічної прірви
Зрозуміло, що кожен день війни зменшує ймовірність повернення тих, хто виїхав, і збільшує ймовірність нових хвиль міграції. Громадяни, які із самого початку вторгнення Росії перебувають за кордоном, є у групі претендентів на отримання іноземного громадянства. Адже чотири роки – достатній час, щоб вивчити мову, влаштувати дітей у садочки та школи (і щоб вони вже вільно розмовляли іноземними мовами), знайти постійне житло, а також мати постійну та гарно оплачувану роботу.
Це – інтеграційні процеси, після проходження яких рішення про повернення ухвалити буде дедалі важче.
У такій ситуації Україні слід було б розробити власну стратегію щодо міграції та повернення громадян, якої, на жаль, досі немає. Потрібне розуміння, як діяти в умовах демографічних викликів. Саме така стратегія має дати відповідь на питання, чи припинить країна втрачати населення та чи зможе повернути хоча б 30% тих, хто вже виїхав. Нова стратегія має складатися з кількох основних напрямків.
- Посилення системи соціального захисту вимушених переселенців, що передбачає ефективну житлову, правову, психологічну і матеріальну допомогу.
- Покращення якості освіти та розвиток освітніх програм і стале фінансування закладів освіти.
- Посилена увага до медицини, стале фінансування лікарень, діагностичних центрів, надання державної допомоги громадянам у разі критичних захворювань.
- Сталий розвиток економіки й суттєве збільшення робочих місць, особливо в регіонах з найбільшою кількістю ВПО.
- Доступність кредитних програм щодо купівлі житла й земельних ділянок, нові грантові проєкти для малого підприємництва.
- Пенсійна реформа та сталі й гідні соціальні виплати вразливим групам населення.
Звісно, потрібна повноцінна реалізація реформ, пов'язаних із загальним станом державних структур, що охоплює нульову толерантність до корупції, справедливе судочинство та свободу підприємництва. Проте і нині, і після завершення війни одним із ключових питань для людей, які думають про повернення, будуть питання соціальних гарантій, доступного житла та якісного працевлаштування.
Зауважте У лютому українцям нададуть нову допомогу: інструкція для оформлення виплат
Усі проведені опитування мігрантів вказують на те, що, окрім безпекового чинника, головними в ухваленні рішення про повернення є житло й робота.
Що далі: скільки біженців можуть повернутися після війни та до чого тут держава
Німецький Center for Economic Studies, який є підрозділом Мюнхенського університету, підготував цікаве дослідження щодо настроїв біженців. Було проведено опитування серед понад 2,5 тисячі українців у 30 європейських країнах. Респондентам запропонували гіпотетичні сценарії післявоєнної України з комбінаціями факторів і запитали, наскільки ймовірним є повернення в кожному з них.
З'ясувалося, що найсильнішими чинниками впливу на повернення є територіальна цілісність (відновлення кордонів 1991 року), гарантії безпеки та вступ у НАТО. Водночас важливими чинниками, що вплинуть на рішення громадян повернутися, є поліпшення стану економіки та вступ у ЄС.
Фактично головні прагнення українців – повернутися в мирну країну, яка має гарантії безпеки та є членом НАТО, а ще – мати стабільну й гарно оплачувану роботу.
У дослідженні також вказали про рівень повернення біженців:
2,7% – у разі песимістичного сценарію (війна, економічна криза);
46,5% – якщо здійсниться оптимістичний сценарій.
Безпекові питання та гарантії сталого миру – база, яка здатна і зупинити активні міграційні процеси та знизити ризик наступних хвиль міграції. Проте не менш важливими є й інші напрямки: економічний розвиток та покращення соціальної політики.
Нещодавно стало відомо, що Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності розробляє проєкт Стратегії збереження зв'язку з українцями за кордоном та сприяння їхньому добровільному поверненню на 2026 – 2036 роки. У відомстві кажуть, що Україна є однією з небагатьох країн світу, у яких кількість своїх громадян за кордоном майже така сама, як населення самої держави. Це все – результат декількох хвиль міграції та повномасштабної війни.
Наразі в міністерстві розпочинається робота над створенням цифрової платформи, яка забезпечить доступ до інформації та послуг українцям на шляху додому, а також підтримає інтеграцію в економічне й суспільне життя на місцевому рівні.
Це все дуже потрібно також. Але, на мій погляд, Міністерству соціальної політики варто сконцентруватися на тому, щоб забезпечити людей, які ще не виїхали, потрібною підтримкою та захистом. В Україні понад 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб, багато з яких, якщо не отримають допомогу й соціальний захист, прагнутимуть виїхати в ЄС, де їм буде наданий тимчасовий захист, і часто – у комплекті з житлом, навчанням та роботою.
Саме тому в пріоритеті держави має бути інтерес українських громадян, які втратили домівки внаслідок агресії, які вимушено переїхали з Донецької, Херсонської, Харківської, Запорізької, Дніпропетровської областей.
Якісні соціальні програми, забезпечення житлом, стимули для бізнесу відкривати нові робочі місця та працевлаштовувати ВПО – це той базис, фактично той мінімум, який може допомогти країні припинити втрачати людський ресурс вже сьогодні.