Так стирали пам'ять

Це коли плутаєшся і час від часу розповідаєш про "велику вітчизняну", бо саме ця назва намертво вклеєна в мозок, а перед тим, як виправити себе і промовити "Друга світова", робиш паузу, згадуючи.

Радимо Війна не закінчиться навіть з перемогою України: яким буде життя в новому світі

Це коли кажеш "Прибалтика", "Киргизія", "Молдавія" замість – країни Балтії, Киргизстан, Молдова.

Це коли вперше й зовсім недавно почув географічну назву Сандармох, і поки не загуглив, що то таке і з чим його їдять. Або не чув. І нічого про той Сандармох не знаєш.

Тридцять тисяч, вдумайтеся в цю страшну цифру! Було страчено цвіт української нації. Письменники, художники, лірники, кобзарі (розстріляного з'їзду кобзарів не було, то легенда, але це не заважало нищити кобзарів по всій країні), кінематографісти, режисери, актори, драматурги, журналісти, публіцисти, перекладачі, літературознавці, сценаристи…

В 1930 році друкувалися 259 українських письменників, а вже після 1938 року – лише 36! Із 223 письменників – 192 репресували (розстріляними чи засланими в табори з можливим подальшим розстрілом чи смертю), 16 – зникли безвісти, 8 – вчинили самогубство.

Страта нації

Тому ми так тяжко виповзаємо з оцього, колоніального. Тому в моїй Одесі до останнього слухали і захоплювалися Биковим. Мліли від інтерв'ю Ксюші Собчак і Дудя. Розповідали про охєрєнну цінність пам'ятника Катерині II. Хоча чому в минулому часі? І досі так. У нашому місті все ще тривають пошуки "хороших росіян".

Он які баталії розгортаються з приводу пам'ятників колонізаторам. "Не трогайте русскую культуру, она ни в чем не виновата!". Винна. Тому що мовчала. Потурала. Сприймала. Толерувала. Відключала мозок і серце. Йшла на заклання і при цьому славила Сталіна і його посіпак-вбивць.

Важливе Перемога у Другій світовій Росії вже не належить

Михайло Драй-Хмара. Поет, перекладач. Знав 19 мов. Вбитий на Колимі. У 49 років.

Микола Хвильовий. Письменник неороманитичного стилю. В атмосфері тотального цькування і переслідування скоїв самогубство. 39 років. Його твори та його ім'я залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.

Майк Йогансен. Автор пригодницьких романів. Розстріляний в Києві. 40 років.

Дмитро Фальківський. Поет, прозаїк, перекладач, сценарист. Розстріляний у Києві. 36 років.

Гео Шкурупій. Один із лідерів панфутуристів. Розстріляний у Ленінграді. У 33 роки.

Клим Поліщук. Автор історичних романів. Розстріляний у Сандармоху. 45 років.

Юрій Вухналь. Письменник. Писав романи, гуморески, фейлетони, нариси. Розстріляний у Харкові. В 30 років.

І ще сотні, тисячі тих, хто міг би наблизити нашу свободу і незалежність. Тому і знищили. Замінивши симулякрами, спотворивши смисли і сенси.

Методичка катів не змінилася

Вони нам влаштували не лише геноцид, а й етноцид і лінгвоцид. Вони знищували нашу ідентичність і культуру. Вони зіштовхували нас зсередини, рвали наші зв'язки і намагалися створити "єдиний радянський народ". У нас відбирали мову, історичну пам'ять, культуру, самосвідомість.

Найбільше зусиль під час етноциду спрямовується саме на знищення національної мови. І зараз вони для нас хочуть те ж саме. Тому й замінюють перш за все таблички з назвами у наших окупованих містах. Тому і палять підручники і завозять свої.

А наші військові, звільняючи села і містечка на сході, розмовляють з дітьми українською мовою. Щоб не боялися. Щоб визнали своїх. Бо мова має значення. Бо за мову вбивали і вбивають.

Не пропустіть Які "спецефекти" Путін готує Україні, світу та Росії на 9 травня

Тому не має бути жодної толерантності. Ні до російської церкви, ні до пам'ятників умовним булгаковим (в музеї перемістити, з відповідними табличками і поясненнями), ні до російської мови в освітніх, культурних, державних закладах.

Зараз це вже не питання дискусій. А питання хто і кого. І нам треба не просто вижити. А й перемогти. На всіх фронтах. Іншого часу не буде.

Актуальне – історики спростували головний міф радянської пропаганди про Другу світову війну: дивіться відео