Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пояснив, що після початку повномасштабного вторгнення ставлення до Росії змінилося, тому можна очікувати більш жорсткої поведінки США щодо країни-агресорки. Більше про реакцію Кремля на вибори у США та чого чекати від Джо Байдена до кінця каденції – читайте далі у матеріалі.

Зауважте Трамп не може дозволити Україні програти війну, – Foreign Policy

Нагадаємо, що у першій частині інтерв'ю ми писали про те, на що Трамп ніколи не піде щодо Владіміра Путіна. Деталі – читайте за посиланням.

Перед виборами у Росії з усіх телеканалів кричали, мовляв, "Трамп прийде – порядок наведе". Тепер таке відчуття, що вони трохи притихли й не розуміють, чого ж далі чекати. Вони вже схиляються більше до того, що було б непогано, якби на виборах перемогла Камала Гарріс з дуже маленьким відривом. Тоді почався б перерахунок голосів, різні судові процедури. Відповідно, це ввело б США у певний хаос, що не дозволило б підтримувати Україну навіть у тому форматі, який є зараз.

Це очевидно. Стратегія Росії – завжди нестабільність, хаос на внутрішніх політичних ринках. Це ми бачимо і в пострадянських країнах, зокрема у Молдові, Грузії. Ми ж бачимо, що Росія постійно підтримує там цей градус напруги.

Зараз на президентських виборах у тій же Молдові це не було реалізовано до кінця, але на парламентських виборах може бути. Тому що, на жаль, у Молдові продовжують працювати проросійські партії, об'єднання, медіа і так далі. Там взагалі російські мережеві впливи достатньо суттєві.

Тому для Росії ключове – це постійна нестабільність у тих чи інших країнах, конфліктність під час виборчої кампанії, неготовність одних визнавати вибори. Тут треба віддати належне США – і Джо Байден, і Камала Гарріс чітко сказали, що вони зроблять усе для того, щоб була безконфліктна передача влади. Для демократії це дуже круто. З урахуванням жорсткості кампанії, тобто протилежних поглядів, які ми в цій кампанії чули, наскільки це було все напружено.

Отже, безумовно, Росія розчарована, що немає хаосу у США, що там є стала демократія, яка вміє справлятись зі своїми викликами в повному обсязі. Очевидно, вони усвідомлюють, що всі заяви, які були напередодні виборів – це все не так треба буде сприймати після того, як Трамп стане президентом. Він буде набагато глибше аналізувати все, що відбувається, зокрема, у Росії, у відносинах Росія – Китай, Росія – Глобальний Південь загалом, Росія проти України у війні й так далі.

Відповідно, виходячи з прагматичних інтересів і бізнес-підходу Трампа до прийняття тих чи інших рішень, тут може бути зовсім інше, ніж те, на що очікувала Росія. Воно так і буде, до речі. Тому що ми повертаємось до концепції – хто все-таки є глобальним лідером. Віддати Росії просто так, незаслужено те, що вони не можуть отримати – це нонсенс.

Повертаємось до Трампа з погляду російського сприйняття. Вони сьогодні розгублені. Вони очікують і будуть очікувати моменту, поки не буде чітко сформована адміністрація – хто є хто там, хто за які напрямки відповідає, які акценти він розставлятиме. Але я хочу розчарувати Росію.

Ви пам'ятаєте, до початку повномасштабного вторгнення було багато країн, особливо консервативної, центральної частини Європи, не буду називати канцлера тодішньої Німеччини (Ангела Меркель – 24 Канал), яка про це постійно говорила, мовляв, "ми зараз затиснемо в дружніх відносинах Росію, вони будуть зацікавлені у бізнесі й точно не будуть зацікавлені в експансіях" і так далі.

Росія вже захопила Крим на цей момент, провела війну в Грузії, мала плацдарм в Україні, контролювала плацдарм Молдови, постійно ображала Естонію, провокувала її тощо. Точно вони "не були" зацікавлені в експансії, вони просто "гралися".

Сьогодні ми бачимо переформатування відносин з Росією з боку європейських країн, зокрема тих, які підтримували Росію. Ми точно можемо очікувати більш жорсткої поведінки США щодо Росії. Вони (росіяни – 24 Канал) це підсвідомо розуміють, але продовжують гратися. Мовляв, "за" них хтось є. Ні, я не беру такі режими як Північна Корея. Практично усі, навіть нейтральні країни, усвідомлюють, наскільки руйнівною є сьогодні стратегія, тактика та поведінка Росії.

Так, є маленькі локальні конфлікти, вони завжди були в різних регіонах, але ці конфлікти були маленькі, регіональні. Коли ти це усвідомлюєш, але, з іншого боку, розумієш, що сьогодні ти можеш дуже гарно заробляти на Росії, – на жаль, ти обираєш заробляти.

Але якщо в цілому сказати, то практично усі розуміють, що для сталих, стабільних відносин у глобальному політичному процесі Росія має відійти вже. Тобто у такому вигляді вона точно не може політично існувати.

Часто говорять, що Трамп – насамперед бізнесмен. Німецький Rheinmetall будує заводи в Україні, і це точно не для того, аби Росія захопила. А от американських збройових заводів ми не бачили. Чим ми можемо зацікавити США та Дональда Трампа?

Це складне питання. Нам взагалі треба було формувати свою суб'єктність через пояснення, в чому ми компетентні та що можемо запропонувати глобальному світу – не тільки в політичному сенсі, але й в економічному. Президент України сьогодні якраз це і робить. Він пояснює, що Україна – це великі можливості.

Наприклад, у нас велика війна, ми маємо досвід, як та чи інша зброя працює у великій війні. Ми синхронізували зброю різних виробників з різних країн. Якщо хтось інвестує в Україну та створить спільні підприємства, то це буде ефективніше, ніж моделювати щось та створювати в себе. Україна відкрита для цих інвестицій.

США вважають домінантами на ринку зброї. Вони з великим відривом йдуть від тої ж Росії. Там налаштовані збільшувати цей відрив. А ця війна показала, що російська зброя є набагато менш ефективною від зброї країн НАТО, а особливо від зброї США.

Питання не в тому, що ми можемо запропонувати. Якби не було великої війни, то ми могли презентувати країну з потенційно великим споживчим ринком, який доходить до 35 – 40 мільйонів. В Україні можна переформатувати економіку, зробити інші пріоритети, вивести в окремий кластер мілітарну компоненту. Думаю, що багато країн були б зацікавлені у досвіді України, але треба кілька речей.

Насамперед правильно фіналізувати війну. Також необхідно правильно проводити переговори на різних майданчиках. Президент Володимир Зеленський цим і опікується. Сьогодні він веде переговори з європейськими та американськими компаніями, зокрема й з тими, які працюють на ринку зброї. Паралельно він ефективно проводить переговори на рівні президента Дональда Трампа.

Президент хоче пояснити, що Україна перспективна для вас. Вона може бути не просто партнером у межах "Рамштайну", а саме союзником, на території якого можна… (і далі можуть бути різні опції). Чи навпаки – Україна може брати участь з погляду воєнного досвіду у таких-то кампаніях. У цьому випадку згадуємо 5 пункт Плану перемоги, де чітко йдеться про компетенцію України в післявоєнний час.

Україна й пропонує це. Президент сьогодні мало того, що пробує комунікувати на різних майданчиках, він ще шукає й ті компетенції, які можуть бути корисними та цікавими у наших взаєминах з партнерами й особливо зі Сполученими Штатами. Але є ще й інформаційний компонент. Україна, попри втому, є головним ньюзмейкером глобальних медіа щодо війни та миру, бо показує, що навіть попри страхи перед Росією, вона встояла.

Різні аналітики казали, що російські мілітарні можливості настільки потужні, що жодна країна Європи, а особливо такі як Україна, не встоїть там і двох тижнів. Такий собі "потужний танк", який всіх швидко ламатиме. І тут 3 роки війни. Україна вже створила той феномен, який впливає на наші репутаційні можливості проводити переговори. Це зовсім інший рівень переговорів.

Також це дало усвідомлення потенційним партнерам, що в таку країну треба вкладатися, бо вона завжди матиме результат. Ми зараз говоримо виключно про мілітарну компоненту, яка буде цікава Сполученим Штатам, але є й інші галузі, які можуть зацікавити партнерів.

Президент Зеленський прибув до Угорщини. Там розпочався саміт Європейської політичної спільноти. Була інформація, що ми готуємо якийсь документ, який має звести до мінімуму наші різні позиції з Угорщиною в деяких питаннях. Тут йдеться про налагодження відносин з Угорщиною, чи це просто візит на саміт?

У нас є розуміння, що Угорщина та Словаччина – насамперед європейські країни. Ми знаємо, які там займають позиції щодо війни, миру, інтеграції в ЄС і НАТО, але вони все одно зацікавлені в тому, аби Європа підвищувала свою дохідність. Також у нас є двосторонні відносини. Там накопичилося багато проблем, які потребують вирішення.

Це було зі Словаччиною. До речі, там не протидіють євроінтеграційним намірам України. Навпаки, вони зацікавлені, щоб Україна зі своїм ринком була невіддільною частиною європейського економічного простору. Те саме з Угорщиною – треба розмовляти, треба проводити переговори.

З приходом Дональда Трампа глобальний політичний простір буде переформатований. Віктор Орбан буде орієнтуватися вже на цей простір. Там будуть розставлені нові акценти й ми побачимо вже трохи іншу публічну зовнішню позицію того ж Орбана.

Чому? Росія ситуативно приваблива для деяких країн, бо дає можливість на чомусь заробляти, але стратегічно – це країна, яка приводить до фатальних наслідків. Усі це прекрасно розуміють. Орбан – абсолютно прагматична людина. Він точно зацікавлений, щоб Угорщина, користуючись моментом, отримала додаткові можливості. Це і Туреччина робить. Цим займається багато країн. На жаль, бо ми хотіли б, щоб усі виходили з моральних імперативів, але глобальний політичний процес так не працює.

Підсумуємо, важливий сам факт запрошення від Орбана до Зеленського на участь у саміті Європейської політичної спільноти в Будапешті. Важливо мати великі двосторонні комунікації на рівні президент – прем'єр, президент – президент. Це стосується і комунікацій Трамп – Зеленський, і Орбан – Зеленський. Будь-яка комунікація позбавляє спекулятивності у двосторонніх відносинах.

Глобальний політичний простір буде перебудовуватися, й Угорщина на деякі питання дивитиметься по-іншому. Нам важливо, щоб не було тих двосторонніх конфліктних питань, які можемо врегулювати саме в дискусії між країнами. Ці питання не стосуються вступу в НАТО, ЄС або ж військової допомоги, тому це дуже оптимістичні сигнали, які треба так і сприймати.

Останні місяці Джо Байдена при владі. Ми чекаємо від нього під Новий рік якихось сюрпризів і подарунків? Раніше їх не було, бо все могло якось вплинути на рейтинг Камали Гарріс, зараз у нього розв'язані руки. Чи буде це робити Джо Байден?

Не готовий сказати, що робитиме чи не робитиме Джо Байден. Це питання внутрішньопартійного консенсусу в Демократичній партії: що вони хочуть отримати на початку іншого політичного циклу; з яким здобутком хочуть вийти з каденції Байдена і з чого почнуть політичну програму?

Було б бажано все ж таки прийняти жорсткі рішення та пояснити, чому потрібно агресивніше поводитися щодо Росії та чому потрібно дозволити Україні воювати в межах міжнародного права, тобто переносити війну в Росію.

Перенесення війни на територію Росії – єдиний інструмент, який впливатиме на соціальні настрої там та обнулить бажання воювати до "переможного кінця". Також це допоможе суттєво зменшувати ресурсні спроможності Росії, а це підвищить для неї ціну війни. Розуміємо, до чого все приведе.

Чи зможе Байден прийняти такі рішення? Ще раз, це питання – з яких позицій Демократична партія хоче стартувати на наступних електоральних циклах, на що вона робитиме ставку та як буде характеризувати період Байдена.

Україні важливо продовжувати працювати з представниками Демократичної та Республіканської партій. Це ми й робимо. Треба продовжувати наполегливо пояснювати, чому США важливо інвестувати в перемогу України та чому потрібно прибрати з мапи світу Росію. Це точно обнулить бажання інших потенційних агресорів себе так поводити.

Чи будуть вони ухвалювати ці прагматичні рішення? Можливо, так. Питання не в Байдені, а в аналітичності його оточення – чи готові вони проаналізувати етап війни, наслідки війни й так далі? Якщо вони проаналізують це в достатньому обсязі та проведуть певні комунікації, зокрема й з Україною, тоді можна очікувати на 3 ключові рішення:

  • суттєве нарощування мілітарної підтримки – треба довиконати бюджет, який проголосований в Конгресі, а це – інші обсяги снарядів, ракет, протиракет тощо;
  • треба публічно оголосити про те, що Україна має право вести війну у межах міжнародного права, тому удари по території Росії в будь-якому вигляді та будь-якою зброєю абсолютно необхідні;
  • потрібно наситити Україну відповідним інструментом – далекобійною зброєю, тоді завершиться етап, коли Росія намагається реалізувати свою ініціативу по лінії фронту, бо має ресурсну перевагу, й ми матимемо зовсім інший етап війни.