Як, ще донедавна скандально відомому своєю проросійською позицією блогеру та його партії вдалось обійти політсилу прем'єр-міністра України – журналісту 24 каналу пояснили експерти.
Підкорити столицю?
Згідно з даними екзит-полу "Партія Шарія" здобула 3,1% виборців, Радикальна партія Олега Ляшка – 2,8%, а "Українська стратегія Гросмана" – 2,2%. За результатами підрахунку 70% виборчих бюлетенів диспозиція змінилась – у "радикалів" 3,8%, у партії Шарія 2,3%, а у партії Гройсмана – 2,2%. Багатьох такий результат здивував. Кілька останніх місяців прем'єр старався здобути прихильність виборців як міг: пенсії та зарплати освітянам підвищував, тарифи знижував. Щоправда, такі кроки не допомогли йому пройти зі своєю партією в Раду.
Попередній поділ мандатів у Раді
Читайте також: Офіційні результати парламентських виборів 2019: ЦВК порахувала 75 відсотків голосів
У Гройсмана не було адмінресурсу. За моєю інформацією він ставив перед собою мету перетнути 2% бар'єр й отримати фінансування на партію, а вже потім "грати" в місцеві вибори. Своєї мети він досягнув,
– переконаний Михайло Чаплига.
Цілком можливо, що Володимир Гройсман йтиме на місцеві вибори в Києві, якщо вони будуть достроковими. Коли ми говоримо про місцеві вибори, одразу потрібно згадати про децентралізацію, яка наразі асоціюється з прем'єром. І її сприйняття серед українців позитивне.
"Гройсман як політик місцевого рівня орієнтувався добре і показав хороший результат. Водночас, на загальноукраїнському рівні він ще немає достатнього політичного відчуття ситуації і розуміння як потрібно діяти", – зауважує політолог, директор Інституту соціально-політичного проектування "Діалог" Андрій Миселюк.
Прогноз: Дочасні чи чергові: якими будуть місцеві вибори
На думку Михайла Чаплиги, якщо в Гройсмана є бажання "грати" в місцеві вибори, він може себе дуже непогано там показати.
Ефект Шарія
Головною ставкою партії Шарія стала пряма комунікація з виборцями через ютуб. Плюс в нього все ж були структури на місцях, люди, які ходили з кульками на мітинги тощо.
Підсумки виборів до Верховної Ради, дивіться тут:
Також зіграв фактор Порошенка. Якби п'ятий президент України не реагував на так званий тролінг з боку Шарія й не займався його піаром, можливо, цього ефекту й не було б. Адже у штабі Шарія активно використовували рефлексію Порошенка, на інерції від якої вони розкручували свій бренд. Єдиний спосіб не дати "встати на ноги" таким технологіям – ігнорування. Тоді ці технології не працюють в такому масштабі: якби ніхто не реагував на викиди Шарія, він би отримав 1-1,5%.
Важковаговики почали рефлексувати на викиди Шарія. Водночас робили це не в електронному вигляді, а в реальному вимірі, тому й отримали такий результат. Плюс, вірогідніше за все, до нього відійшли недоотримані голоси Мураєва та "Опозиційного блоку",
– роз'яснює Михайло Чаплига.
Зрозуміло, Шарій спробував маніпулятивно та ситуативно використовувати запит на нових людей і спробував себе представити таким кандидатом. Мовляв, якщо у Зеленського вийшло, то чому у нього ні? Проте у президента є шарм та харизма, натомість у Шарія нічого цього немає.
До речі: Адреса – не дім і не вулиця: де живе скандальний Шарій і очільниця його партії Ольга Бондаренко
Шарій намагався популяризувати себе, перебираючи частину електорату "Опозиційного блока" й "Опозиційної платформи – За життя" та інших сил. Цей шлях привів до певного результату, але його недостатньо, щоб зайти до парламенту,
– додає Андрій Миселюк.
З Гройсманом інша ситуація. На думку політолога Миселюка, з самого початку прем'єр почав пропонувати дуже важковагову конструкцію, інакше кажучи, він пробував плисти проти течії. І це тоді, коли на президентських виборах люди продемонстрували запит на абсолютно нові рішення.
Коментар прем'єра: Гройсман відреагував на результати виборів та розповів про плани на майбутнє
"Навіть назва його партії – "Українська стратегія" – важка для сприйняття: зараз стратегії нікому не потрібні. Гройсман обрав нішу, яка була затребувана в часи Януковича, коли "Партія Регіонів" розмірковувала про системні речі", – додає Андрій Миселюк.
Загалом, низький результат на парламентських виборах цих кандидатів пояснюється просто – бачення, які вони пропонують, не затребувані українським суспільством.