"Двері відчинені", але що далі? Як НАТО загубило свої сенси

Попри місце проведення та статус, "проривним" цей саміт, швидше за все, не буде.

Читайте також Ситуація не радісна: чого треба остерігатися українцям у квітні

Хитрощі західної дипломатії

Будуть чергові загальні заяви про "з Україною стільки, скільки потрібно", "відкриті двері" та "вступ, коли складуться умови". Але фактом буде черговий саміт, пронизаний "деескалацією та стримуванням".

Нещодавно генсек НАТО Єнс Столтенберг зробив цікаву заяву. Мовляв, Україна зможе вступити до НАТО тоді, коли буде завершена війна, і коли будуть гарантії, що вона не повториться.

Власне, НАТО й було створено 75 років тому, аби його члени мали гарантії ненападу на них. Висувати відсутність загроз нападу як умову для одержання гарантій від цього самого нападу – це щось занадто хитре навіть для сучасної західної дипломатії.

Усі ми розуміємо, що НАТО – це фактично США. З США зараз дуже великі проблеми. Стосуються вони не лише гіпотетичного обрання на пост президента Дональда Трампа, який вже встиг наробити заяв, сумнівних з погляду майбутнього НАТО. Нинішня адміністрація Джо Байдена своїм постійним прагненням до "деескалації" вже привела загрозу ескалації на поріг будинку НАТО. Країни Балтії будують систему укріплень на власних кордонах з російськими агресорами. Паралельно білоруський диктатор Алєксандр Лукашенко погрожує Сувальському коридору й оголошує "підготовку до війни". Усе це не видається чимось нормальним з погляду європейської безпеки.

Але на саміті, звісно, будуть говорити про "нечувану згуртованість", розширення НАТО, консолідовану позицію і "спільне розуміння безпеки".

НАТО вдає, що з іншої планети

У реальності ж у НАТО дуже великі проблеми. Справа не у Трампі. Він би не став нападати на організацію, у якій немає жодних проблем. Та і критика держав, які не витрачають належного відсотка ВВП на оборону є цілком справедливою. Річ у тому, що на якомусь етапі НАТО загубило свою сутність, пов'язану з захистом цивілізованої частини людства, вирішило закритися у мушлі та раптом почало усвідомлювати, що це може не спрацювати.

Зауважте Булгаков сповільненої дії – символ російської імперської політики?

Свого часу у НАТО відверто погодилися "здати" Україну російським агресорам. Мовляв, нехай забирають, нам не шкода. Саме таким чином відмову від ПДЧ для України 2008 року протрактували кремлівські стратеги й почали підготовку до агресії. А в НАТО тим часом вдавали, що нічого не відбувається. Так само вони вдавали, коли почалася пряма агресія проти Грузії, України. Вони ж не у НАТО? Значить, це не їхня справа. Нехай забирають!

Зрештою, дійшли до найкривавішої після 1945 року війни у Європі. Держави НАТО допомагають Україні. Всі, звісно, по-різному. Але саме НАТО "поза конфліктом" і з усіх сил удає, що взагалі живе на іншій планеті. Це абсолютно дивна логіка з погляду безпеки самого НАТО.

Чомусь політики НАТО вважають: якщо ми будемо давати Україні БМП і танки, але не будемо давати певні типи ракет, то російська сторона на нас точно не "образиться" і нападати не буде. Як вибудовується ця "червона лінія" – загадка. Швидше за все, спеціально навчений аналітик читає кожного тижня телеграм-канал відомого алкоголіка та російського експрезидента Дмітрія Мєдвєдєва та креслить чергову порцію "червоних ліній".

Ознака слабкості у розумінні росіян

Що ж у підсумку? Російська сторона давно оголосила, що "воює з НАТО". Червоні лінії тут її не зупиняють. Кремль постійно кричить, що НАТО – ворог, і готує власних громадян до війни з цим ворогом. Не маю сумнівів, що жодні ракети або літаки у сприйнятті ситуації з російського боку нічого б не змінили. Але вони б багато змінили для України. Але, на жаль, спеціалісти з креслення "червоних ліній", більше заклопотані власним страхом.

До теми Захід не закенселить російську культуру

Очевидно, що для росіян "червоні лінії" НАТО – це просто ознака слабкості. Якщо вони бачать у когось слабкість, то це становить занадто велику спокусу для них, щоб перевірити ворога на міцність. Можете не сумніватися – перевірять.

Тут НАТО лише собі шкодить, постійно декларуючи "всебічну підтримку" для України, і одночасно обмежуючи цю підтримку навіть у дрібницях. Це ознака слабкості. Росіяни обов'язково спробують вдарити слабких. Наразі російські ракети та "Шахеди" залітають у простір НАТО. Далі – підуть ДРГ. Далі – можуть поїхати танки. Але усвідомлюють це наразі лише у країнах Балтії.

Останнім часом до них приєднався президент Франції Еммануель Макрон, який, схоже, зрозумів, куди все йде. Не факт, що скоро йому не доведеться відправляти війська у Литву. Він почав досить логічну гру у "стратегічну невизначеність", щоб уже росіяни гадали, чого чекати від НАТО. Але він поки що такий з "великих гравців" один.

США вперто грають у "деескалацію". Схоже, що нинішню адміністрацію вже ніщо не зведе з цього шляху. А куди заведе гіпотетичний Трамп – взагалі не ясно. Тому за всіма цими урочистостями та переможними реляціями буде схований страх, криза та великі проблеми. Від них вже не вдається просто заховатися у "мушлю".