Після трьох років повномасштабної війни в Україні все більше стає зрозумілим, що жодна зі сторін наразі не може здобути воєнної перемоги, а самі бойові дії зайшли в позиційний глухий кут. Російський наступ, який почався ще восени 2023 року і триває й нині, вже видихається. Та навіть якби в Путіна знайшлися нові резерви, темпи наступу вказують ще на роки повільного та дуже витратного просування, щоб хоча б взяти під контроль всю територію Донеччини чи Луганщини, натомість про заявлену повну окупацію Херсонщини та Запоріжжя не може бути й мови. Що й говорити, якщо Путін не контролює навіть власну територію, і попри шалені втрати ніяк не може вибити з Курської області експедиційний корпус ЗСУ.
З огляду на це все частіше лунають розмови про мирні переговори. Ба більше, вони вже почалися – трагічного та бездумного фальстарту допустився американський президент Дональд Трамп, який фактично зрадив Україну та всіх своїх союзників заради можливості поспілкуватися з Путіним і помріяти про його рідкоземельні мінерали (так, тепер ми в цьому таймлайні).
Натомість європейські союзники потрохи демонструють знову віднайдену рішучість і хочуть надати Україні потужні гарантії безпеки. І не лише грошима, зброєю та добрим словом, але й людьми. Наразі йде жваве обговорення майбутньої конструкції сил європейського стримування російської агресії в Україні. Це питання наразі ще "сире", але Росія вже від нього забилася в істериці, що вказує на те, що все робиться правильно.
24 Канал розповідає, що відомо про готовність союзників України направити свої війська для стримування російських окупантів.
Читайте також Миротворці чи Сили стримування – чи дочекається Україна військ НАТО?
Від фантазії до реальності: чи відправить Європа війська в Україну
Європа до лютого 2025 року перебувала під ядерною парасолькою США, поки емісари Трампа не сказали їй, що вона для Америки не надто важлива. Тепер Європа постала перед проблемою протидії Росії, а вона передбачає наявність потужної армії та не менш потужного ВПК (вона вже стала для України потужним тилом, але може більше).
Оскільки мова йде про сукупно (ЄС + Велика Британія) понад пів мільярда людей і найбільший у світі ВВП, то питання полягає в часі, а також наявності політичної волі та рішучості. Наразі її демонструють Франція, Велика Британія та країни Балтії. Натомість з іншими країнами ще потрібно працювати.
Саме країни континентальної Європи на 77,6% наповнюють бюджет НАТО, який у 2025 році дорівнює 4,6 мільярда євро, на США припадає лише 15,8% бюджету Альянсу, а ще майже 11% – це Велика Британія.
Домовленості про розподіл витрат між цивільним бюджетом і військовим та Інвестиційної програми НАТО з безпеки / Табличка НАТО
Можливо, трохи більше конкретики з'явиться після 6 березня, коли відбудеться спеціальне засідання Євроради для обговорення підтримки України та посилення оборони ЄС. Наразі відомо, що ЄС готовий збільшити військову підтримку України.
- Крім того, можливо країни ЄС дійдуть згоди щодо збільшення власних оборонних бюджетів до 3,5% щодо ВВП (нагадаємо, нині консенсус полягає у 2%, проте чимало країн не мають і того, витрачаючи більшість грошей на зарплати військових, не думаючи про розвиток та переозброєння, натомість Трамп вимагає від Європи цілих 5%).
- Також європейські лідери на той час вже проведуть консультації з Трампом – для цього Макрон відвідав США 24 лютого, а Кір Стармер – 27-го. Вони будуть переконувати президента США підтримати план щодо відправлення до України 30 000 європейських військових.
До теми Франція готова надати Європі ядерний щит
Ці хлопці мають стояти не на лінії фронту (чи майбутнього розмежування, до якого ще дуже далеко), а в великих українських містах, портах та інших критично важливих об'єктах інфраструктури, наприклад, АЕС. Для місії мають бути залучені спостережні й розвідувальні літаки, безпілотники та супутники, а також патрульні кораблі для забезпечення свободи судноплавства.
Вочевидь це саме сили стримування, а не миротворці за мандатом ООН чи ще когось. Різниця полягає в тому, що це не нейтральні сили, а союзники України, відповідно – ворог росіян.
Останніх це дуже дратує, голова російського МЗС Сєргєй Лавров вже заявив, що Москва розглядатиме це як "пряму загрозу" суверенітету Росії, навіть якщо війська діятимуть там під іншим прапором. Щоправда, керманич Лаврова Путін зовсім не проти західних військ в Україні. Принаймні, зі слів Трампа, а коли Трамп брехав?
Путін сказав мені, що не має проблем із розміщенням європейських військ в Україні в рамках мирної угоди,
– Трамп на зустрічі з Макроном 24 лютого розповідає про думки Путіна.
Якось вже заплутано виглядає, але абсолютно ясно, що кожній європейській державі необхідно подолати страх перед Росією та ухвалити особисте рішення, зважаючи на всі ризики. Також варто тримати в голові думки, що ця місія може стати прообразом майбутньої конструкції континентальної колективної безпеки Європи, де вже не буде місця США. Бо вони цього не хочуть, про що й заявили емісари Трампа – Венс і Гегсет.
Тож розгляньмо позицію кожної з держав.
Які країни за, які проти, а які все ще сумніваються чи не готові відправляти своїх військових в Україну / Інфографіка 24 Каналу
США (поза конкурсом)
- Статус – проти, але не проти, щоб це робили інші
Америка відмовилась наразі навіть розглядати можливість відправлення своїх військових до України. Про це багато говорив Трамп, але в очі європейцям це заявив його міністр оборони Піт Гегсет під час зустрічі союзників у форматі "Рамштайн", яка вперше проходила не під головуванням США, а Великої Британії.
При цьому американці хочуть, щоб своє військо надіслали до України європейці, але щоб на нього не поширювалася, не дай боже, 5-та стаття Вашингтонського договору про взаємну допомогу членів НАТО.
Нагадаємо, 5-та стаття застосовувалася лише для допомоги США, коли ті просили Європу долучитись до операцій в Іраці та Афганістані. Тоді це викликало розкол (французи та німці) відмовили, але британці та інші погодились і надіслали війська – втратили до 1 000 людей, а також витратили десятки мільярдів, не рахуючи репутаційні втрати та проблему з біженцями. І все це, щоб нині Трамп затаврував їх як безхребетних ледацюг.
До теми День миротворців: важлива дата та зіпсована Росією назва
За даними видання Economist, віцепрезидент Джей Ді Венс пропонує європейським миротворцям діяти спільно з бразильцями та китайцями. При цьому наразі ані Китай, ані Бразилія про таку можливість ствердно нічого не говорили, але надсилали сигнали, що з ними можна про це говорити.
Як бачимо, США налаштовані вмити руки, але без Америки ця вся історія може не спрацювати. Бо тільки США наразі зможуть забезпечити європейський контингент належною підтримкою з повітря та розвідувальними даними. Тому, якщо Трамп хоче "швидко", пропетляти йому не вдасться. Схоже, саме це йому спробують донести найближчим часом Макрон і Стармер.
Росія (також поза конкурсом)
- Статус – проти
Росія категорично проти воєнної присутності ЄС чи Великої Британії в Україні й неодноразово заявляла, що заперечує сам факт створення сил стримування. Дивуватися цьому не потрібно, бо це прямі цвяхи в гроб окупантів.
Росія категорично проти формату "сили стримування" і наполягає виключно на "миротворцях" під мандатом ООН. Представник держави-окупанта в ООН Васілій Нєбєнзя вже почав лякати європейців, погрожуючи, що без санкції ООН вони будуть в Україні "легітимною воєнною ціллю" для росіян.
У такий спосіб росіяни вочевидь розраховують, що зможуть маніпулювати "блакитними шоломами", як вже робили "8 років" на Донбасі з місією ОБСЄ. Також є ще свіжіший приклад безпорадності "миротворців" у Лівані, коли їх буквально "підсрачниками" розігнали ізраїльські військові на початку операції "Стріли Півночі".
Франція
- Статус – готова діяти
Президент Франції Макрон є першопроходцем ідеї. Ще на початку 2024 року він запропонував надіслати вояків НАТО на підтримку України. Мовилося про різну кількість – аж до 50 000 багнетів. Тоді ці заяви шокували партнерів по ЄС і були сприйняті як маргінальні. Чи не найбільшим критиком ідеї став тодішній німецький канцлер Олаф Шольц.
У 2025 ситуація змінилася й до пропозиції Макрона вже поставились серйозно. Французький лідер також знайшов потужну підтримку в особі прем’єра Великої Британії Кіра Стармера.
Франція не готується відправляти сухопутні війська, які є стороною, що воює в конфлікті, на лінію фронту,
– Еммануель Макрон пояснює французьким ЗМІ своє бачення воєнної присутності в Україні.
Нині Макрон просуває ідею відправлення до України спільного європейського контингенту у кількості до 30 тисяч. Відповідно до його плану, французькі війська мають перебувати в тилу ЗСУ, а не на передовій.
Де можуть розмістити європейських миротворців / Карта The Telegraph
Франція та Британія підготували план щодо гарантій безпеки для України, який може передбачати навіть відправлення військ. Вони не обов'язково перебуватимуть на передовій, але будуть присутні як гарантія… Стримування може спочатку забезпечити перемир'я, а потім і мирну угоду в Україні,
– Макрон під час зустрічі з Трампом 24 лютого у Вашингтоні.
На лінії розмежування, на думку Макрона, мають бути інші війська – можливо, миротворці з мандатом ООН, яких би не наважилася вбивати Росія.
При цьому питання, як діяти, коли Росія спробує їх атакувати (ракетами, дронами чи за допомогою диверсій або терактів), залишається відкритим.
Велика Британія
- Статус – готова діяти
Після американського приниження Європи на "Рамштайні" та на Мюнхенській конференції з безпеки Кір Стармер першим із європейських лідерів зрозумів корінь проблеми та заявив про готовність Сполученого Королівства до більших рішучих кроків.
Детально Велика біографія Кіра Стармера
Його авторська стаття від 18 лютого у Daily Telegraph стала програмною. У ній британський прем'єр заявив, що його країна готова відправити миротворців до України та відігравати ключову роль у майбутніх мирних переговорах.
Велика Британія готова відігравати провідну роль у прискоренні роботи щодо гарантій безпеки для України,
– заявив Кір Стармер.
24 лютого 2025 року Стармер повторив свою заяву: Британія готова відправити свої війська в Україну разом з іншими європейськими країнами для гарантій безпеки.
Ці слова додали оптимізму, але й тут, на жаль, є свої "але". Річ у тім, що британська армія нині здебільшого існує лише на папері. Наразі це лише 70 тисяч. До України британці зможуть відправити тільки незначну частину від цієї незначної кількості.
Британські експерти говорять про приблизно одну бригаду – тобто до 5 тисяч багнетів. Найбільші оптимісти говорять про 10 000. Та нагадаємо, що в Україні бойові дії відбуваються на фронті в 1 200 кілометрів, і нехай не на кожному з них відбувається "штурм Покровська", – це все одно разючі показники.
Для кращого розуміння ситуації слід згадати миротворчу операцію в Боснії, яка в 11 разів менша за Україну. Там одночасно перебували понад 60 000 миротворців, з них половина – американці та приблизно 11 тисяч – британці. Утім, там була геть інша інтенсивність бойових дій (підказка – значно, менша). Проте потрібно з чогось починати, й Україна буде рада навіть цьому.
Якщо ж британці розраховують на суто поліцейську місію – цього, звісно, може вистачити, але що будуть робити піддані Його Величності, якщо (коли) Путін порушить свою обіцянку?
Німеччина
- Статус – була проти, але тепер може змінити думку
Сама можливість хоча б подумати про відправлення німецьких вояків до України викликала люте несприйняття в канцлера Шольца. Але після програшу на виборах до Бундестагу 23 лютого 2025 року він може не лише втратити пост голову уряду, але й лідера власної партії – соціал-демократів.
Новий канцлер Фрідріх Мерц та потенційний новий очільник СДПН Борис Пісторіус вже не такі категоричні в питанні зростання ролі Німеччини, а тому будуть відкриті до переговорів. Напередодні виборів Мерц заявляв, що відправлення німецьких вояків до України ним не вітається, але фактична зрада Європи американцями змушує брати на себе більше відповідальності.
Можливо, це стосуватиметься не лише ракет "Таурус", але й солдатів Бундесверу в Україні.
Детально Велика біографія Фрідріха Мерца
Також варто прислухатись до заяв Мерца про нову конструкцію ядерної парасольки над Європою уже без участі США, але зі збільшенням ролі Франції та Великої Британії.
Польща
- Статус – проти (але є нюанси)
Власники найбільшої та найсучаснішої армії в Європі (якщо не рахувати Україну та Туреччину) займають обережну позицію. Вона полягає в тому, щоб у жодному разі не надсилати польські війська до України під приводом, що все це воїнство потрібне для захисту країн Балтії та "Сувальського коридору" від тих самих росіян і їхніх сателітів з Білорусі. Про це неодноразово говорив прем'єр Дональд Туск і повторив свою заяву після термінової наради, яку скликав 17 лютого 2025 року Макрон.
Ситуацію ускладнюють травневі вибори президента Польщі, тому ніхто не хоче робити різких рухів і лякати виборців передчасно (так було у навесні Словаччині, де якраз було розіграно карту страху відправлення військ, хоча про це й не було мови. Завдяки цьому страху вдалося "збити" проукраїнського кандидата Корчка).
Утім, у разі перемоги кандидата від проєвропейської "Громадянської позиції" Рафала Тшасковського до дискусії щодо відправлення польських вояків до України можуть повернутися.
Детально Передвиборчі розклади у Польщі – за кого вболівати Україні та ЄС
Данія
- Статус – чекає ясності
Скандинави показали себе рішучими та послідовними прихильниками України. Вони першими надали нам F-16. Також данці не проти надіслати свої війська, але спершу наполягають на узгодженні всіх "нюансів". Зокрема, данська прем'єрка Метте Фредеріксен заявила, що "багато-багато" речей потрібно прояснити, перш ніж війська можна буде відправити в Україну.
Я хотіла б, щоб усі долучилися до підвищення військової допомоги Україні. Багато питань необхідно вирішити перед тим, як прийняти остаточне рішення щодо відправлення контингенту,
– Метте Фредеріксен 24 лютого у Києві повторила свою думку.
Швеція
- Статус – не проти
Як і данці, новачки НАТО шведи не відкидають своєї участі в проєкті. Про це заявив 17 лютого за підсумками зустрічі в Парижі прем'єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон.
Ми візьмемо участь у цих переговорах. Ми візьмемо участь у цих дискусіях, і, звичайно, це абсолютно можливо… Для цих сил має бути дуже чіткий мандат, і я не думаю, що ми зможемо його отримати, доки не просунемось далі в цих переговорах. Але Швеція, як правило, бере участь у зміцненні безпеки в нашій частині світу, тому я передбачаю, що ми будемо частиною цього процесу і цього разу,
– Крістерссон у коментарі Reuters пояснює позицію Швеції.
Очільниця МЗС Швеції Марія Мальмер Стенергард уточнила позицію шефа, вказавши, що наразі королівство уважно досліджує питання й зважує всі за та проти:
Зараз ми повинні спочатку домовитися про справедливий і стійкий мир, який поважає міжнародне право, поважає Україну і насамперед гарантує, що Росія не зможе просто відступити, наростити сили й напасти на Україну або іншу країну всього за кілька років. Як тільки ми встановимо такий мир, ми повинні забезпечити його підтримку, і тоді наш уряд нічого не виключає.
Норвегія
- Статус – не може
Номінально позаблокова Норвегія (член НАТО, але не член ЄС) наразі не планує брати участі в проєкті створення сил стримування в Україні, але не відмовляється від активної допомоги Україні зброєю та грошима (3,5 мільярда євро лише у 2025 році та присутність прем'єра країни Йонаса Гара Стьоре 24 лютого в Києві тому пряме свідчення).
Також королівство тримає подумки потенційний фронт проти Росії в Арктиці та зважає на реалізацію сценарію нібито фантастичного серіалу "Окуповані", де, нагадаємо, країну загарбала Росія і весь світ це проковтнув.
Нідерланди
- Статус – зважують за та проти
У Королівстві йде велика дискусія з питання відправлення військ. Наразі "за" парламент Нідерландів, натомість уряд вичікує.
Фінляндія та Латвія, Естонія, Литва
- Статус – не зможуть
Фіни мають нещастя мати спільний кордон з Росією, тому можуть стати наступною ціллю Путіна. У цій ситуації мови по відправлення фінських військ до України наразі немає.
Те саме стосується Латвії, Естонії та Литви. Але тут є й інші причини – у них мало військ, щоб захистити навіть себе (наразі в країнах Балтії розгорнуті військові з Великої Британії та Швеції, які, за планами НАТО, мають взяти на себе перший удари та чекати на появу "кавалерії Американської".
Але це не означає, що країни Балтії кидають Україну напризволяще, навпаки – вони серед лідерів з допомоги нашій країні, бо як ніхто розуміють небезпеку росіян. Просто будуть робити їм боляче інакше. І це безперечно.
26 мільярдів євро військової допомоги сьогодні надали країни Північно-Балтійської вісімки: це партнерство, яким ми пишаємося,
– президент Зеленський високо оцінює роль союзників 24 лютого 2025 року.
Чехія
- Статус – зважує варіанти
Я вважаю, що зараз не час обговорювати такі деталі або навіть спекулювати на цю тему. Але ми точно знаємо, що найкраща гарантія безпеки для України – це надавати зброю та боєприпаси. Вже три роки Україна мужньо захищає себе від російських рейдерів, від імперіалістичної агресії, і в нас є всі засоби, щоб допомогти Україні захистити себе. Нам просто потрібно мати політичну волю й, звісно, це питання ресурсів. Це завжди найбільш проблемна дискусія,
– глава МЗС Чехії Ян Ліпавський в інтерв'ю 24 Каналу.
Чехи показали себе послідовним союзником України, але нині зважають усі ризики, серед яких є й внутрішні. Також у жовтні в країні відбудуться вибори до парламенту, тому питання чеського експедиційного корпусу в Україні може стати просто "вогняним" фактором.
Болгарія
- Статус – проти
У маленькій Болгарії вирішили діяти превентивно та закрили дискусію про можливу участь у спільному контингенті сил стримування в Україні шляхом укладання спеціального закону, який це забороняє.
Ми ухвалюємо декларацію, в якій говоримо, що, навіть якщо хтось щось попросить від нашої армії, ми не надішлемо війська,
– депутат парламенту Болгарії Тома Биков.
Але й тут є нюанс – якщо на це буде мандат НАТО, ЄС, ООН та ОБСЄ, Болгарія таки погодиться направити свої війська.
Італія
- Статус – проти
У Римі про "болгарський варіант" подбали заздалегідь – там участь італійських військ у місіях поза межами Італії заборонена Конституцією (з іншого приводу). То ж італійці планують допомагати грошима та зброєю, а ще – своїм впливом на Трампа, який нібито прихильно ставиться до Джорджії Мелоні.
Ірландія
- Статус – спостерігає
Відповідно до Конституції, Ірландія є нейтральною державою, але це не забороняє її участі в миротворчих місіях. Якщо ідея про європейські сили стримування буде відкинута, може, буде розглянутий варіант з миротворцями.
Австрія, Кіпр і Мальта
- Статус – нейтральні
Швейцарія
- Статус – нейтральна, але тримає руку на пульсі
Ми, ймовірно, могли б направити близько 200 солдатів протягом 9 – 12 місяців,
– сказав 23 лютого 2025 року головнокомандувач Збройних сил Швейцарії Томас Зюсслі.
Ця заява миттєво розлетілася по світу й стала доволі потужним сигналом для інших держав, що перебувають у роздумах. При цьому потрібно зважати, що заява пана генерал-лейтенанта – це лише припущення можливості, натомість політики країни можуть бути геть іншої думки, а сама ідея має бути схвалена урядом і парламентом.
Іспанія
- Статус – проти, але ще не точно
Мадрид досі не поспішає піднімати оборонні витрати хоча б до 2%, не думають іспанці й про поїздку своїх військових до України. Про це неодноразово заявляв прем'єр Педро Санчес, а нині міністр закордонних справ Хосе Мануель Альбарес каже, що ще "занадто рано".
Але є й добрі новини: Іспанія продовжуватиме надсилати Україні зброю та гроші, а також створить український логістичний хаб у провінції Аліканте. Найголовніше, що дон Педро про це заявив особисто і в Києві, куди прибув 24 лютого у складі великого європейського десанту.
Ми надаватимемо військову техніку та обладнання з ще більшою рішучістю, ніж раніше,
– Педро Санчес, Київ, 24 лютого 2025 року.
Зазначимо, що Іспанія не була категоричною у відмові, можливо, її думка зміниться, а каталізатором стане зміна позиція, наприклад, Німеччини.
Бельгія, Люксембург і Ліхтенштейн
- Статус – можуть допомогти інакше
Наразі мови про відправлення військових з країн Бенілюксу до України немає, але Київ сподівається на іншу допомогу.
Нагадаємо, що це великий фінансовий хаб, а в Бельгії зберігається більша частина російських закордонних активів. Їхня конфіскація та передача України – давня мрія, що може стати реальністю в разі, якщо безпекова ситуація кардинально зміниться. А потенційний вихід США з Європи – це саме такий варіант.
Румунія
- Статус – стурбовані
Румунія несподівано для себе 14 лютого опинилася в центрі подій, коли віцепрезидент Венс з високої мюнхенської трибуни заявив про скасування румунських виборів як нібито доказ смерті демократії в Європі.
Така увага не на жарт схвилювала Бухарест. А разом з чутками про виведення американських військ з Румунії та не запрошення на термінові паризькі збори до Макрона дало привід до глибокого занепокоєння. Наразі Румунія шукає собі місце в новій архітектурі, тому питання участі в проєкті сил стримування не на часі.
Словенія та Хорватія
- Статус – допомагають інакше
Маленька Словенія підтримує Україну, але у міру сил. Наразі їх для формування експедиційного корпусу, нехай і під керівництвом Парижу і Лондону, недостатньо. Натомість Словенія допомагає в інший спосіб. Зокрема через лояльне ставлення до України комісара ЄС з питань розширення та добросусідства Марти Кос.
Частина наших окупованих територій була "там" чотири з половиною роки, а решта майже 7 років. Ми повернули їх, коли змогли завдати удару у відповідь, коли були сильними. Баланс сил – це дуже важливий момент. Тому зміцнення України в оборонному плані не можна зупиняти. Інакше немає шансів вижити,
– прем'єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович вказує Україні на єдино вірний шлях.
Хорватія більш активна (це дуже важливий хаб для ЗСУ), але також наразі не робила гучних заяв. До того ж в Хорватії є свої нюанси у вигляді конфлікту проукраїнського прем'єра та проросійського президента.
Греція
- Статус – не до того
Афіни нині самі опинилися в складній ситуації, де їм точно не до російської загрози. Греція витрачає 3,2% на оборону не від хорошого життя, а через латентний конфлікт з Туреччиною навколо Північного Кіпру і не лише.
При цьому Греція також і обережно допомагає Україні, але про участь у проєкті європейських сил стримування мови вочевидь нема. Особливо на тлі чуток про плани США щодо зниження своєї воєнної активності на базі ВМС в грецькому Александруполісі.
Це, до речі, дуже важливий логістичний хаб для постачання зброї та техніки Україні, який через раптову приязність американців до Росії може перетворитись на чоботаря без чобіт.
Португалія
- Статус – уважно слідкує
Лісабон має менше ніж 2% бюджетних витрат на оборону й більшу частину цієї суми витрачає на зарплати військових. Нині португальці шукають варіанти збільшення витрат на оборону, але станом на зиму 2025 року не планують надсилати свої війська до України, наслідуючи приклад Іспанії (та більшості маленьких членів ЄС). Утім, це не скасовує спільних проєктів з Україною по дронах, навчання українських військових, а також збройну та фінансову допомогу.
Говорити про це зарано, це питання не на часі,
– президент Португалії Марселу Ребелу де Соуза 25 лютого відповідає на питання про можливе відправлення португальських військ до України, але не заперечує такий варіант у майбутньому.
Також не варто виключати варіант, коли обриси проєкту відправлення військ набудуть певної остаточності та з’явиться конкретика, приєднання Португалії та її участі. Власне, так було вже в Першу світову. А що так може бути знову, ми почули 24 лютого у Білому домі з вуст пана Макрона:
Багато країн у Євросоюзі та поза ЄС готові відправити війська в Україну як гарантію після підписання мирної угоди.
Словаччина та Угорщина
- Статус – аби не заважали
На початку вторгнення в Орбана на столі, можливо, був план відправлення своїх військ до України. Але це був план анексії Закарпаття, запропонований Путіним.
Нині від Орбана і Фіцо найбільшим проханням України було б не заважати (зокрема, виконання комерційних контрактів).
При цьому слід тримати в голові турбулентну для Фіцо ситуацію в самій Словаччині – коаліція навколо нього тріщить, він може втратити владу, натомість проукраїнські сили нині демонструють непогану динаміку. А голосування Словаччини в ООН за українську резолюцію на роковини війни – це взагалі любов.
Туреччина
- Статус – все складно
Президент Ердоган нині за всім уважно спостерігає й тихенько посміхається собі у вуса. У турків, нагадаємо, найпотужніша армія серед усіх членів НАТО, за винятком США. Це велика сила й залучення турецьких вояків для місії в Україні було б дуже бажаним.
Можливо, саме про це говорили президент Зеленський і Ердоган, поки Лавров і Рубіо домовлялися в Ер-Ріяді.
Лише Туреччина може врятувати ЄС від проблем, в які він потрапив через війну в Україні. Анкара могла б зміцнити європейську оборону та розв'язати проблему старіння населення на континенті. І це може статись лише за умови членства Анкари в ЄС,
– Реджеп Ердоган, 24 лютого.
Наразі маємо зі Стамбулу цікаві сигнали, зокрема, що Туреччина не проти членства України в НАТО. Повноцінне залучення Туреччини на свій бік – це також бажаний варіант і для Європи. Завданням мінімум має стати хоча б зняття Туреччиною обмежень на прохід воєнного флоту союзників Чорноморськими протоками, які накладає Конвенція Монтре.
Утім, зробити це буде не просто, бо Ердоган полюбляє викручувати руки (згадайте вступ Швеції до НАТО), дуже хоче до ЄС і не хоче віддавати владу, але це не означає, що працювати в цьому напрямку не потрібно.
Звісно, попередньо зваживши всі плюси та мінуси, а також тримаючи в голові, що це може стати прологом для всієї архітектури безпеки Європи у 21 столітті.