Головний сержант роти снайперів спеціального призначення Микола "Раптор" в ефірі 24 Каналу чесно сказав, що саме його найбільше дратує в тилу. Він пояснив, чому для цивільних одна тема вже давно не може бути "не на часі" і де, на його думку, суспільству бракує поваги одне до одного.

Дивіться також Думали йому "гайки": снайпер дивом вижив після двох прямих влучань FPV

Російська мова в тилу

Раптор розповів, що в тилу не вважає все максимально критичним, бо, на його думку, люди вже багато що змінили у ставленні до військових. Коли бачать форму, часто виявляють повагу, можуть пропустити вперед, але сам він цього не просить і не чекає для себе якогось особливого статусу.

До слова: в Україні дедалі гостріше обговорюють не лише роботу ТЦК, а й те, яке поповнення така система дає армії. Головний сержант Микола "Раптор" заявив, що примусова мобілізація часто не дає результату, бо частина невмотивованих людей тікає ще після базової підготовки. Водночас він зауважив, що бачив випадки, коли після ВЛК людей із реальними проблемами зі здоров'ям відпускали. Але здоровим чоловікам, які сподіваються пересидіти війну вдома, це, за його словами, не допоможе. Тому він радить не чекати, поки заберуть силоміць, а самостійно шукати підрозділ і формат служби.

Коли повертається з фронту, каже, що почувається такою самою людиною, як і всі інші. Втім, найбільше його чіпляє мовне питання. Фразу про те, що мова нібито "не на часі", він допускає хіба для військових на фронті, яким у бою доводиться думати зовсім про інше. Для цивільних такого виправдання, на його думку, немає.

Я б сказав, що мова, напевно, не на часі тільки для однієї касти людей – для військовослужбовців на фронті, бо їм треба думати трішечки про інше. Але для цивілів у них немає такого права. Просто немає такого права,
– сказав він.

Далі він пояснив цю позицію вже жорсткіше. Для нього українська мова в державі пов'язана не з побутовою звичкою, а з тим, що за неї люди віддавали і віддають життя. Через це російська мова в публічному просторі його не просто зачіпає, а відверто дратує.

В українській державі мають спілкуватися українською, бо тільки через те, що колись, зараз і в майбутньому гинули, гинуть і будуть гинути люди, віддавати своє життя за українську мову і за незалежність цієї української мови,
– наголосив Раптор.

Він додав, що вважає правильним викорінювати російську мову, бо для нього це вже питання не комфорту, а поваги до країни й до тих, хто за неї воює.

Клуби, укриття і повага в тилу

Раптор розповів, що його також дратує ставлення до обмежень, які діють у тилу під час війни. Він не заперечує проти того, що люди хочуть жити далі, заробляти, відпочивати і повертатися додому до своїх близьких, бо, за його словами, військові й воюють за те, щоб на мирній території життя не зупинялося. Але там, де вже є встановлені правила, він очікує до них поваги, а не бажання жити так, ніби війна існує десь окремо.

Ви можете розважатися, життя продовжується. Те, що у мене немає можливості віддаватися цьому життю на повну, – так уже вийшло. У вас є така можливість – і заробляти, і жити в кайф. Але якщо є якісь обмеження, треба ставитися до них з повагою,
– сказав він.

Так само гостро він відреагував на історії, які бачить в інтернеті, коли люди починають ділити спільний простір під час тривог на "свій" і "чужий". Один із таких прикладів стосувався укриття, де хтось облаштував окрему кімнату тільки під себе і свою сім'ю, хоча сховище лишається спільним для всіх, хто туди забігає рятуватися. Для нього це вже не про побутовий конфлікт, а про брак елементарної поваги між людьми, які живуть в одній країні і переживають одну війну.

Ми всі люди з плоті і кісток. Військовий ти чи цивіл – неважливо. У нас спільні проблеми. Ми маємо ставитися відповідально і поважати один одного,
– наголосив Раптор.

Він сказав, що найбільше хотів би бачити в суспільстві більше взаємної поваги, любові й нормального людського ставлення. Люди мають поводитися одне з одним так, як хочуть, щоб поводилися з ними самими.

Ну, давайте якось скультурюватися. Бидлом бути легко, а інтелігентом бути дуже складно,
– наголосив Раптор.

На його думку, українцям пора вчитися нової культури співжиття, де повага не залежить від статусу, грошей чи близькості до влади, а починається з простого щоденного ставлення одне до одного.

Що відомо про останні удари по Росії?

  • В Україні вважають, що один із найболючіших напрямків тиску на Росію – це її експортна нафтова інфраструктура. Сергій Стерненко наголосив, що удари по портах Туапсе, Новоросійська, Усть-Луга та Приморська б’ють по доходах Кремля, з яких Росія фінансує війну.
  • У ніч на 7 квітня Сили оборони вдарили по терміналу "Усть-Луга Ойл" у Ленінградській області, де уразили три резервуари. Після атаки 5 квітня в порту "Транснефть-Порт Приморськ" також зафіксували пошкодження трьох резервуарів із нафтопродуктами. Того ж дня під удар потрапив і "Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез", де пошкоджено елементи установок переробки нафти.
  • У Повітряних силах заявили, що Росія використовує для ударів по Україні також території сусідніх держав. За словами Юрія Ігната, ворожі дрони фіксували над Молдовою, невизнаним Придністров’ям, Румунією та Білоруссю, а на білоруській території, ймовірно, є ретранслятори, які допомагають керувати безпілотниками.