Херсонщина за час повномасштабної війни стала тим регіоном, де був чи не найбільший опір окупації. Крім того, чого варта Чорнобаївка, в якій росіяни раз у раз зазнають втрат. Однак життя в окупації – це небезпека, стрес, страх, і далі можна перелічувати ще чимало чого.

Читайте наше попереднє інтерв'ю Викрадають людей, чіпляються до дівчат та заселяються у квартири: інтерв'ю з окупації Мелітополя

У межах проєкту "Інтерв'ю24" ми поспілкувалися з Софією – дівчиною з Херсона. З огляду на те, що вона перебуває у тимчасово окупованому місті, ми не публікуємо жодних її даних, щоб не наражати на небезпеку.

Софія розповіла, як тепер живе окупований Херсон, якими є настрої в місті та як місцеві мешканці адаптувалися до нових реалій.

Як для тебе почалася війна? Чи можеш пригадати ранок 24 лютого?

До того дня ми всі сміялися і казали що цього (війни – 24 канал) точно не буде. Ранок почався з дзвінка друга з Голої Пристані. Він запитав як справи і так далі. Я подумала, що він от нарешті приїхав у Херсон, бо ми 2 роки не бачилися. А друг сказав, що війна почалася. Моя перша реакція: "Та ні, такого бути не може".

Про те, як росіяни зайшли у Херсон, у ЗМІ чимало інформації. Однак є люди, і таких досить багато, які переконують, що окупанти прийшли у місто без жодних боїв. Як все відбувалося насправді?

Бої були, я їх чула. Це було не найприємніше відчуття.

Було страшно, але я навіть у підвал не спускалася. Думала: "Якщо мені судилося, то я виживу".

Бої були постійно, було чути вибухи і ми постійно зідзвонювалися з рідними. Пам’ятаю, говорили: "Та зараз оце трохи повоюють, все буде добре. Це швидко закінчиться, бо Україна все зразу зробить".

Коли окупанти зайшли в Херсон, у місті було чимало мітингів проти окупації, які росіяни розганяли силою. Ти або твої друзі були там? Чи згасли протестні настрої в місті після розгонів?

Настрої згасли. Мітингів зараз дуже мало. Мало хто виходить – усі бояться. На минулих мітингах в людей запускали світлошумові гранати, людей ранило осколками. Вони просто втікали.

Мої знайомі були на мітингах. Я не ходила. Я вважала, що мітинги – марна трата часу. Так, це підтримка духу, але його можна підтримувати і на відстані.

Мені здається, що солдата, який вбиває дітей, жінок, чоловіків та всіх, хто йому попадеться, не зупинить плакат "Ні війні". Йому ж байдуже – захоче й вистрілить.

Якою була ситуація з мобільним зв’язком? Була інформація про те, що він зник на початку повномасштабної війни. Це правда?

Чесно, не пригадую. Мені здається, що на початку війни зв’язок був. Та було таке, що на 3 дні зник мобільний зв’язок, але й коли це було – теж не пригадаю.

2 дні зв’язку повністю не було, а на третій день я вилазила на паркан і так ловила зв’язок.


Люди в Херсоні намагалися знайти мережу / Фото надане 24 каналу

На тимчасово окупованій території росіяни активно возять свою гуманітарку. У Херсон також. Чи беруть місцеві мешканці її?

Гуманітарку беруть, бо людям немає за що жити. Хто має якісь запаси – той її не бере. Але я загалом вважаю, що запаси ворога теж треба знищувати. Тому хай беруть і нехай не голодують. Сьогодні, наприклад, 6 вантажівок з гуманітаркою заїхали. Перед тим 4 вантажівки завезли. Гуманітарку роздають, але десь спокійно, десь не дуже.

Ось я була на ринку десь тиждень тому. Там гумдопомогу роздавали прямо на зупинці. Стояли машини, солдати зі зброєю. Люди просто ломилися за гуманітаркою й окупанти почали стріляти в повітря.

У Херсоні роботи немає, зняти готівку дуже складно. Черги надзвичайно довгі. Зняти готівку можна під 5%. Пенсіонерам складно знімати готівку та й пенсії останнім часом видають старими українськими монетами. Одній жінці пенсію видали монетами по 50 копійок. Просто коробку монет. Але ними не можна розрахуватися.

Як в Херсоні окупанти роздають гуманітарку: відео надане 24 каналу

У коментарях в соцмережах час від часу можна побачити, як люди, які зараз на тимчасово окупованих територіях, пишуть, що їх забули, покинули і так далі. Чи є такі настрої в Херсоні?

На жаль, такі настрої є. Чимало людей у Херсоні кажуть: "Нас здали", "Нас забули". Але от мої знайомі та друзі розуміють, що тут не було достатньо сил для оборони. Тому так і не вважають.

Відомо, що росіяни дуже часто викрадають людей. Наскільки ця проблема гостра у Херсоні?

Багато моїх друзів публікують пости про те, що в них зник хтось з їхніх друзів. У мене, слава Богу, з друзів ще ніхто не зник. І я теж ціла. Однак люди зникали.

Я чула, що росіяни таким чином заробляють. Вимагають викуп за людей. Головне – вони вимагають гривні. Потім цими ж гривнями вони розплачуються в магазинах і супермаркетах, на ринках, купують собі каву.

Як себе ведуть росіяни в місті?

Ну загалом ніби тихо. Однак пересуватися містом складно, лячно, зокрема і через те, що багатьох людей викрадають.

Люди дуже обережні. От вийшли з дому швиденько в магазин чи на ринок, і назад. І то компанією.

Якщо хтось хоче погуляти, то обирає для цього людне місце. Наприклад, парк. Майже ніхто не ходить сам, усі намагаються, скажімо так, ходити по двоє.


Техніка окупантів у Херсоні / Фото надане 24 каналу

У квітні було багато інформації про те, що окупанти готують псевдореферендум. Його ніби планували на початок травня, однак, на щастя, нічого не відбулося.

Нічого такого не було. У новинах говорили про підготовку до "референдуму" за "ХНР". Агіток жодних не було. Ну, щонайменше мені не попадалося. Моїм друзям теж.

У Херсонській ОВА раніше казали, що колаборантів у Херсоні знає кожен. Що відомо про тих, хто зараз співпрацює з окупантами?

Наскільки я знаю, то зараз активно з росіянами співпрацює Сальдо (Володимир Сальдо, екснардеп та колаборант – 24 канал). Як на мене, це трагічно – напевно, він просто вибрав життя, або йому захотілося заробити, як і більшості з тих, хто зараз "на верху".

От Колихаєв (Ігор Колихаєв, мер Херсона – 24 канал) не здався. Я знаю, що він молодець.

Буквально цими днями Путін підписав указ про спрощення для надання російських паспортів українцям з Херсонщини і Запоріжжя. У Мелітополі, наприклад, підготовка до того, аби видавати російські паспорти, іде повним ходом. А що відбувається в Херсоні?

Поки лише ходять чутки про те, що введуть російські паспорти. Якраз останні кілька днів. Поки нічого такого не відбувається.

Але от що точно, то це те, що зараз намагаються нас переключити на російських операторів. Люди стоять в чергах за російськими SIM-картами, бо бояться залишитися без зв’язку. За це, на жаль, можу точно сказати.


Черги за SIM-картами у Херсоні / Фото надане 24 каналу

Як зараз минає твій звичний день? Як він змінився після 24 лютого?

Я стала більше спати. Більше хіба що по часу, але виспатися не можу. Я просто часто прокидаюся вночі від звуків. Потім, буває, іду на вулицю поглянути, чи не летить щось, а потім назад спати. Сон неспокійний.

Час від часу ходжу на ринок, щось купити їсти таки потрібно. Приготування їжі рятує і дуже добре відволікає.

Також інколи з друзями, які живуть у нашому спільному дворі, можемо ввечері зустрітися та пограти в ігри якісь.

Як день змінився? Я почала більше нервуватися і перестала зідзвонюватися з бабусею. Вона зараз у Маріуполі. Вона й досі там. Днями вперше за 2 місяці змогла нам зателефонувати, сказала точну адресу, де вона зараз.

Якби ти могла звернутися до світових лідерів зараз як людина, яка вже майже 3 місяці живе під окупацією, що б ти сказала?

Врятуйте. Просто врятуйте. Це неможливо терпіти, бо емоційно виснажує, забирає всі сили, мов п’явка. Страх все роз’їдає.

Що ти зробиш найперше після перемоги?

Не буду відходити від бабусі. Буду постійно поруч з нею.

Російські окупанти вторглися в Україну і зруйнували не одне життя, не одне помешкання. Зруйнували не одну мрію, не один будинок. Та всі ми чудово знаємо, що за будь-який злочин неодмінно буде покарання. Це чекає і на тих, хто приніс на нашу землю сльози та біль, тих, хто змусив людей покинути їхні домівки або окупував їх. Ми все повернемо та все відбудуємо, але відібрані життя та спокій навіки будуть на совісті загарбників.