Колонка написана у співавторстві з Єфремом Лащуком – директором Українського інституту правової політики.
Проте масштабні приватні інвестиції, які бізнес готовий оперативно спрямувати в децентралізовану генерацію та заходи з енергоефективності, сьогодні наражаються на низку застарілих регуляторних правил, хронічних боргів та штучних тарифних обмежень. Щоб розблокувати цей потенціал, державі вкрай потрібно терміново скасувати низку бар'єрів. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Зауважте Ворожі атаки призвели до нових відключень: постраждала Запорізька АЕС
Поточна ситуація: вимушений рух до автономії
Сьогодні українське підприємництво змушене самостійно реагувати на системні загрози, впроваджуючи моделі автономного енергозабезпечення. Основним трендом стало розгортання об'єктів розподіленої генерації безпосередньо в місцях споживання. Бізнес активно інвестує в будівництво дахових сонячних станцій, когенераційних газових установок та сучасних систем накопичення енергії.
Завдяки впровадженню механізмів самовиробництва підприємства отримують можливість не лише покривати власні технологічні потреби, але й ставати активними учасниками ринку, продаючи надлишки виробленої електрики в загальну мережу.
Водночас енергостійкість неможлива без глибокої енергомодернізації промислових потужностей та комунального сектору, зокрема систем водо- та теплопостачання. Оновлення цієї інфраструктури визначене як стратегічний пріоритет для відбудови країни.
Проте, як показує практика, реальний запуск цих процесів суттєво гальмує через викривлену екосистему енергоринку. Фінансовий дефіцит та регуляторний хаос не дають змоги перетворити поодинокі кейси автономії на масове загальнонаціональне явище.
Боргові петлі та бюрократичний тиск
Одним з ключових деструктивних факторів, згідно з дослідженням, який стримує приватний капітал, залишається низька привабливість ринку для інвесторів, спричинена політично вмотивованим стримуванням тарифів. Штучне заниження цін для окремих категорій споживачів повністю викривлює ціноутворення і розтягує терміни окупності проєктів модернізації на десятиліття.
Результатом такої політики стала масштабна проблема взаємних розрахунків. Лише на ринку електроенергії, що балансує, заборгованість вимірюється десятками мільярдів гривень. НЕК "Укренерго" заборгувала учасникам ринку понад 30,9 мільярда гривень, а ринок компанії – більше як 46,3 мільярда гривень. У таких умовах інвестори не мають довгострокових і зрозумілих цінових сигналів.
Додатковим бар'єром став адміністративний тиск на активних споживачів із боку операторів систем розподілу (обленерго). На практиці бізнес стикається з відсутністю прозорих покрокових інструкцій, а розгляд заяв в особистих кабінетах без прямого контакту з виконавцями затягується на місяці. Крім того, обленерго часто маніпулюють вимогами до вузлів обліку, змушуючи підприємців встановлювати дорогі смарт-лічильники навіть тоді, коли видача надлишків струму обмежена програмно на рівні інверторів.
Схожа дискримінація діє і щодо гібридних систем: для сонячних станцій з акумуляторами безпідставно вимагають монтажу пристрою окремого комерційного обліку на самі батареї, що суттєво здорожує та гальмує проєкти. Окрему проблему мають державні та комунальні установи, які через недосконалість податкових правил ризикують втратити статус неприбутковості у разі продажу надлишків генерації в мережу.
Не менш критична ситуація склалася в секторі комунальної інфраструктури. Балансова вартість активів більшості водоканалів та підприємств теплокомуненерго не переоцінювалася десятиліттями та через інфляцію стала номінальною. Відповідно, амортизаційні відрахування у тарифах є мізерними та не дають змоги фінансувати інвестиційні програми, а спроба провести реальну переоцінку майна автоматично обкладається податком на прибуток на суму дооцінки.
Ще однією проблемою є недоліки системи Prozorro, яка орієнтована винятково на найнижчу первинну ціну. Держава продовжує закуповувати дешеве, але енергомістке обладнання, прирікаючи бюджети на чималі операційні витрати в майбутньому.
Що варто змінити для енергонезалежності та енергоефективності?
Для подолання кризових явищ держава має відмовитися від ручного регулювання на користь ринкових механізмів. Насамперед необхідно забезпечити фінансову санацію сектору. Це передбачає поетапний перехід до економічно обґрунтованих тарифів на електроенергію, тепло та розподіл газу для всіх категорій споживачів із паралельною монетизацією субсидій для захисту вразливих верств.
Важливим кроком має стати інтеграція українського ринку з європейським (Market Coupling) та поступове скасування граничних цін (price caps), що дозволить вирівняти фінансовий баланс. Паралельно уряд має законодавчо врегулювати механізм погашення накопичених боргів у теплокомунальній сфері та на ринку електричної енергії.
Для стимулювання розподіленої генерації НКРЕКП має затвердити єдині чіткі стандарти підключення споживачів за схемою net billing, усунувши можливості для зловживань з боку обленерго.
Податкова служба має надати офіційні роз'яснення, які гарантуватимуть збереження статусу неприбутковості для бюджетних установ при продажу енергії. Також доцільно спростити у законі "Про публічні закупівлі" правила купівлі енергії у третіх осіб, чия генерація розміщена безпосередньо в межах об'єктів комунальної власності.
Необхідним є розширення державної програми воєнних ризиків, збільшення фінансування для неї, щоб стимулювати інвестиції в галузь енергетики.
У сфері енергоефективності критично важливо впровадити в систему Prozorro обов'язкову оцінку вартості життєвого циклу обладнання (LCC) замість принципу найнижчої ціни для всіх довгострокових закупівель. Комунальним підприємствам слід надати стимули через повноцінне RAB-регулювання, дозволивши їм залишати у своєму розпорядженні до 70% коштів, заощаджених завдяки енергоефективним заходам.
Наостанок уряду варто запровадити податкову амністію на дооцінку основних засобів для перерахунку амортизації, а також тимчасово скасувати ПДВ на імпорт та продаж високоефективного теплового обладнання, зокрема теплових насосів та інверторних кондиціонерів.
Тільки через створення прозорого ринкового середовища Україна зможе залучити приватні інвестиції, які захистять економіку від зовнішніх шоків і забезпечать її надійну енергобезпеку.