Політикам, що формувались в умовах суворих післявоєнних реалій зруйнованих міст, спустошених сіл, шаленого безробіття та нестачі найнеобхіднішого, навіть у страшному сні не приснилось би щоб підряди та контракти на відбудову Парижа, Праги, Будапешта чи Лондона можна було здобувати на засадах підкупу та зловживанням посадовим становищем, брехнею та обманом виборців.

До теми До цього йде: які шанси, що Угорщину позбавлять членства в ЄС

Привид пострадянського синдрому

Політики того часу без пафосу та популізму дійсно дбали про добробут своїх громад, своїх народів і що найголовніше – дбали щоб і сусіди також жили в добробуті. Саме на таких засадах і закладався фундамент європейської спільноти у початковому вигляді Європейського співтовариство з вугілля та сталі у 1951 році.

На жаль, Європа, особливо центральна Європа з пострадянським синдромом, за останні 10 – 15 років суттєво деградувала:

  • По-перше, значно зріс рівень корумпованості європейських політиків та чиновників,
  • Відбулась ерозія моралі високопосадовців.

Публічна та непублічна діяльність наділених владою осіб – це два різні світи, де в одному з них посадовець кришталево чистий, доброчесний та порядний, а в іншому –процвітає хабарництво в фантастичних обсягах заради власної наживи. Процвітає брехня, популізм та маніпулювання виборцями.

Найстрашніше, що корупція та підкуп стають основою державної політики деяких країн, що призводить до війн, знедолення та рабської залежності, а відтак і до встановлення кривавих диктатур. Таким дестабілізуючим фактором у світі на сьогоднішній день вже тривалий час є путінська росія.

Цікаво Орбан вирішив відвоювати у ЄС гроші за рахунок України

лукашенко – васал путіна, білорусь – економічна колонія росії

Яскравим прикладом колонізації є формування відносин росія – білорусь, де білоруський народ опинився в рабській залежності від російських чиновників та олігархів. Білоруське військо та спецслужби пронизані агентами кремля. Тому, масове фізичне усунення опонентів стало в цій країні буденною справою. Прикривається все це нібито дружньою співпрацею москви та мінська, особливо в частині постачання нібито дешевих нафти та газу. Насправді ж, у підсумку, білорусь перетворилась на одну з найбідніших країн Європи з кривавим диктаторським режимом.

Як це могло статись? А дуже просто. Олександр Лукашенко внаслідок постійних звинувачень на адресу США та Європи, які нібито хочуть нав'язати свої "порядки" білорусам, довів до абсурду взаємовідносини з ключовими західними партнерами. І це тоді, коли європейські компанії відмовились мати з ним будь-які справи.

Таким чином, Білорусь практично на 90% по нафті та газу стала залежна від Росії. Такий стан справ є надзвичайно вигідний для кремля і це має свою назву – економічна окупація.

Путін продає лукашенку газ та нафту зі значними знижками, таким чином створюючи умови для суттєвого збагачення правлячої білоруської верхівки. Спотворивши конституцію та законодавство щодо верховенства права, лише кілька визначених Лукашенком (за вказівкою з москви) компаній отримали право отримувати надприбутки.

Ці надприбутки йдуть на фінансування таємної поліції, силових структур, репресивної машини, що переслідує та знищує опозиційних політиків та громадських діячів. Практично всі засоби масової інформації вже давно перебувають під контролем адміністрації лукашенка.

Угорщина під прицілом кремля

Читайте також Орбан ненавидить Україну та мріє про "русскій мір" в Європі, – Подоляк

Схожий сценарій путін застосовував до України, розпочавши повноцінну війну, де знищується мирне населення, зруйновані сотні міст та сіл. А починалось все так, як і в білорусі з монополізацією росією українського енергетичного ринку. Путін використовує газ, як політичну силу.

Те саме стосується й Угорщини та всієї Європи.

За подібним сценарієм економічно-політичної експансії росії розгортались подій у далекому 1956 році, коли угорський народ повстав проти комуністичного ярма силою нав'язаного росією. І тут спочатку також чітко прослідковується економічна окупація, за якою неодмінно приходить черга воєнної.

Як і за комуністичних часів, Угорщина за прем’єрства Віктора Орбана поступово перетворюється на економічного васала кремля. А відрізняється тим, що прикриваючись популістичними політичними гаслами, обдурюючи угорців, деякі чиновники мають змогу непомірно особисто збагачуватись, використовуючи газ та нафту у корупційних схемах.

Нова газова угода – нові корупційні схеми

30 серпня 2021 року відбувся візит глави МЗС та зовнішньої торгівлі Петера Сійярто до росії. У Санкт-Петербурзі відбулась зустріч між ним та керівником "Газпрому" Олексієм Міллером. Обговорювались питання постачання російського газу до Угорщини. Також на зустрічі говорили про участь російського капіталу в контролі над угорською національною газотранспортною мережею.

На початку лютого 2022 року в Москві відбулася зустріч Орбана з путіним, під час якої останній, зокрема, зазначив: "Важливо, що й сьогодні Угорщина купує російський газ вп'ятеро дешевше, ніж ринкова ціна в Європі". На що Орбан відповів: "Вперше ми зустрілися 13 років тому. Це, виходить, наша 13-та зустріч. Це рідкість. Практично всі, хто були моїми колегами з керівництва країнами Євросоюзу, не є такими. Виходить, що у нас з вами за 13 років накопичилися найзначніші спогади про минуле росії та ЄС. Тому я маю обґрунтовані припущення, що ми з вами співпрацюватимемо протягом довгих років".

Якщо прислухатись уважно, то слова Орбана є такими ж підлабузницькими, як і слова Лукашенка, які той постійно адресує Путіну. Особливо, застережливо звучать слова про довготривалу співпрацю, що може свідчити про наміри Орбана на побудову корупційної диктатури на кшталт білоруського диктатора.

І власне в Орбана є всі підстави так стверджувати, якщо брати до уваги той факт, що в угорського прем’єра є з кого брати приклад, як зробити країну та свій народ васалом кремля, а саме з лукашенка.

У підсумку Угорщина дрейфує від накопичення боргів та збідніння переважної частини населення, в бік країни з жорсткою цезурою та вибірковим правом щодо збагачення для особливо наближених осіб.

Для чого потрібна нова газова угода і що змінилось

У межах цих контрактів поставки велись за двома напрямками:

  • Через пункти Берегово на українсько-угорському кордоні,
  • Через Баумгартен на словацько-австрійському кордоні.

Для коректної статистики слід зазначити, що у 2020 році "Газпром" поставив до Угорщини 8,6 мільярда кубів газу, за 2019 рік – 10,5 мільярда. З яких орієнтовно 4,5 мільярда кубів газу постачалось через Україну.

За новою угодою, якщо вірити публічним заявам представників уряду Орбана та "Газпрому" обсяг постачання – 4,5 мільярда кубів газу на рік, включаючи:

  • 3,5 мільярда кубів через новий газопровід із Сербією,
  • 1 млрд мільярда кубів із заходу, за існуючим маршрутом з Австрії.

При цьому, вартість газу не розголошується, уточнюється лише, що нова угода набагато вигідніша за ціною, ніж договір 1995 року. Та беручи до уваги заяви путіна, опосередковано можна припустити, що законтрактована вартість 200 доларів за 1000 метрів кубічних газу. Основна особливість нової угоди – відсутність транзиту через Україну, що суттєво здорожчує транзит в угорські домівки.

Популізм та "білорусизація" Угорщини, як основний тренд режиму Орбана

Не вдаючись в подробиці, Угорщина має досить слабку економіку у порівнянні з іншими країнами, навіть середняками ЄС – із надзвичайно низьким рівнем власного інноваційного та технологічного виробництва, із значною залежністю від російського не зовсім легального капіталу. Ось тут і з'являється найцікавіше.

Де ж тут корупція



Споживання газу сукупно складає орієнтовно 9 – 10 мільярда кубів. Стабільно "Газпром" постачав до Угорщини приблизно 90% від сукупного споживання. То ж видається досить сумнівним, що обсяги постачання газу буде обмежено 4,5 мільярдами кубів, як зазначено в угоді. Вірогіднішою є схема, коли через енергокомпанію MVM Group дійсно буде постачатись 4,5 мільярда кубів за орієнтовно встановленою контрактом ціною 200 доларів 1 тисячу метрів кубічних. А через комерційні структури афілійовані з "Газпромом" та режимом Орбана ще 4,5 мільярда кубів вже за ринковими цінами за орієнтовною ціною – 1500 доларів за ту саму тисячу.

У підсумку, різниця між ціною контракту та ринковими цінами – це сума, яку собі до кишені можуть покласти угорські чиновники та газпромівські структури – 1,3 мільярда доларів.

За такі космічні статки Орбан і надалі буде прославляти путінську росію і критикувати Європейський союз та США, які намагаються допомогти диверсифікувати енергопостачання країни, щоб прості угорці були з теплом у домівках. Ба більше, за такі кошти можна непомірно посилювати репресивний апарат, ще більше утискати опозицію, застосовуючи каральні методи до тих, хто має своє бачення на покращення життя угорців.

Тому виникає ще одне логічне питання. Якщо залежність Угорщини в енергоносіях від Росії така ж сама як і в білорусі, то про яку енергетичну безпеку може вести мову уряд Орбана, коли енергозалежність Угорщини від Росії складає 90%. За економічною експансією неодмінно наступить політична, що зазвичай закінчується танками, кулеметами та гарматами.

Саме доречно угорцям згадати 1956 рік, щоб вкотре не наступити на ті ж граблі. Режим Орбана активно веде країну за білоруським сценарієм. Таким чином, відповідь на питання, коли росія прийде до угорців брязкаючи зброєю, залишається лише питанням часу. Тож цілком ймовірно, що в разі провдовження тенденції і відсутності змін, ми побачимо ще одну корумповану та жорстку диктатуру, васала росії в центрі Європи.