Влада робить не достатньо для перемоги

Якщо влада не може змінити країну під час війни, то її змітає або чуже військо, або власний народ. Про це Ярослав Грицак заявив у інтерв'ю для 24 Каналу.

Читайте також Сили оборони України вирішили заплутати противника

Ключовою умовою для змін є політична воля. Багато змін трапилося на початку війни, але тепер бачимо певний відкат.

Поки що ця влада працює на міцну трієчку. Цього вистачає, щоб вистояти, але не вистачає, щоб перемогти.

Важливо, щоб президент Володимир Зеленський та уряд перестали говорити з нами, як з дітьми, нібито ми мало знаємо і мало розуміємо, а тому нас не треба лякати. Я досі чекаю, коли Зеленський скаже те, що сказав Черчіль: "Ми мусимо воювати, бо не маємо вибору, ціна війни висока. Я не можу обіцяти нічого, окрім крові, поту і сліз, але я обіцяю, що ми її не програємо".

Що робити владі, щоб Україна вистояла?

У наступному році на Україну чекає низка загроз. Розставлю їх по черзі: ситуація на фронті як важливий фактор, втрата міжнародної підтримки та внутрішні негаразди як сценарії можливі, але малоймовірні. Та жоден фактор не є вирішальним. Бо є ще й інші фактори, а також славнозвісні "чорні лебеді". Тому краще стояти, вистояти та в загальному підсумку перемогти. Про це є наш маніфест від 1 грудня.

Маніфест підготувала широка група українських інтелектуалів, військових, дипломатів, медійників науковців та громадських діячів. У спільній заяві вони пропонують рамку довгострокової стійкості України та відповіді на виклики, з якими країна неминуче зіткнеться в умовах затяжного конфлікту.

  • Україна стоїть у точці великого історичного зламу, коли йдеться не просто про підготовку до чергової кризи чи війни, а про повну трансформацію держави. Усі попередні моделі безпеки, економіки та політики перестали працювати.

  • Війна оголила слабкі місця української державності, зокрема неефективні інституції, кадровий голод, корупційні практики, залежність від зовнішньої допомоги та нереформована система управління. У підсумку, все це заважає перемозі України у війні та подальшому розвитку.

  • Захід більше не гарантує безумовної підтримки через зміни у глобальному порядку: США переходять до вибіркової участі в конфліктах, Європа зайнята власними кризами. Для виживання та подальшого процвітання Україна має стати суб'єктною, а не об'єктною державою.

  • Перемога майже неможлива у традиційному розумінні. Відновлення контролю над усією територією силою виглядає малоймовірним найближчими роками, отже потрібно переосмислити стратегію так, щоб Україна могла ефективно жити, оборонятися і розвиватися навіть в умовах замороженого фронту протягом тривалого часу.

  • Україна має збудувати довготривалу оборонну модель, через високотехнологічну армію, розвинену оборонну промисловість, інтеграцію з НАТО, автоматизацію процесів та широкі ракетні програми.

  • Держава повинна перейти від хаотичного управління до стратегічного. Критично необхідні реформи державної служби, деполітизація силових органів, меритократія у всіх секторах оборони та безпеки, а також довгострокове політичне планування, на противагу моделі мислення короткостроковими електоральними циклами.

  • Економічна модель має змінитися радикально, де основна ставка робитиметься на інновації, оборонні технології, інтеграцію з європейськими та американськими ринками, розвиток людського капіталу, інвестиції в освіту й науку.

  • Стратегічна мета – стати сильною, модерною та озброєною демократією. Україна може виграти гру в довгу тільки як інноваційна держава, здатна виживати поруч з агресивним сусідом і бути частиною західного світу на правах рівного партнера.

  • Маніфест закликає до нової суспільної угоди. Українцям пропонується прийняти складну правду: легких рішень не буде. Але в країни є шанс – якщо вона відмовиться від ілюзій, визнає реальність і перебудує себе під довгу боротьбу.