Єдиний продукт, який Росія не змогла замінити, – американське кіно

У своїх колонках я вже неодноразово розповідав, як влаштований ринок піратського кінопоказу в Росії. З травня 2022 року, коли кінопіратство набуло масового характеру, до сьогодні в російських кінотеатрах показали майже 100 вкрадених фільмів. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

До теми Як Америка безплатно танцює, співає і знімає кіно для Росії

Це здається не дуже великою цифрою, але так влаштований кінопоказ – зазвичай картина перебуває в прокаті кілька тижнів. Крім того, тепер не кіностудія визначає репертуар, а сам кінотеатр. До 24 лютого 2022 року кінотеатр у Росії отримував копію фільму, умовно кажучи, безоплатно – копія приходила в кінотеатр, а кінотеатр відраховував роялті від її прокату (зазвичай 50% від кожного проданого квитка).

Таким чином, навіть якщо фільм був не найкасовіший, він, з одного боку, давав глядачеві можливість вибору і ширший асортимент, а, з іншого боку, був лише менш прибутковим для кінотеатру, а не генерував збиток у чистому вигляді.

У перші дні березня 2022 року, тобто буквально за кілька днів після вторгнення російських військ на територію України, всі основні голлівудські студії припинили передавати права на прокат у Росію, закрили свої офіси на території країни, розрахували та звільнили російських працівників, повернули в США іноземний персонал своїх представництв.

Кінотеатри перестали отримувати копії фільмів для легального показу на умовах відрахування роялті і почали купувати піратські копії фільмів для прокату. Змінилися спосіб отримання фільмів і принцип формування репертуару. Тепер і злочинцям, які крадуть копію фільму, і кінотеатрам важливо мінімізувати свої ризики. Через це вони крадуть тільки блокбастери – фільми з великим бюджетом і цікавим ігровим сюжетом, що зацікавить більшість глядачів, а також фільми, зняті відомими режисерами і фільми з популярними акторами.

Сьогодні ціни на піратські копії фільмів для кінотеатрів стартують від 100 000 рублів (близько 1000 доларів), а кінцева ціна формується продавцем залежно від самого фільму, його хронометражу, міста, до якого продають фільмокопію тощо. Маючи чітку ціну, яку кінотеатр сплачує за фільм ще до початку його прокату, підприємці не хочуть ризикувати й купують лише блокбастери.

піратське кіно у Росії
Кінопіратство у Росії це злочин і ще один рупор пропаганди / Колаж автора

Піратський кінопрокат, як і раніше, становить значну частину виторгу кінотеатрів у Росії. Але збільшується і частка російського кіно. Влада, з одного боку, розуміє, що наявність у кінотеатрах американських фільмів негативно впливає на постулати про те, що США – ворог Росії, а, з іншого боку, російські студії нарощують кіновиробництво. Річ у тім, що його бюджетування стало однією з нечисленних статей, які не були скорочені на догоду нарощуванню витрат на війну.

Влада вирішує два завдання:

  • "підгодовує" креативний клас, щоб у ньому не почалося "розброду і хитання";
  • намагається максимально перевести кінотеатри на російський контент, у якому можна "зашивати" необхідні пропагандистські теми.

Окремо хочу звернути увагу на унікальність американського кіно. Цей продукт виявився єдиним, який Росія не змогла "імпортозамінити", єдиним без якого вона не могла існувати. Автомобілі, техніка, продукти – від чогось росіяни відмовилися, щось було заміщено сурогатами власного виробництва або підробками з азійських країн. Але саме американське кіно, за принципового рішення голлівудських студій піти з російського ринку, вирішили почати красти. З урахуванням цієї унікальності, дуже шкода, що американська влада так повільно розв'язує питання боротьби з цим явищем.

кінопіратство
У 2024 році російські кінотеатри вкрали близько 100 американських фільмів / Колаж автора

Зауважте Про еліти, пересічних громадян і рівність: що треба зрозуміти зі скандалу з Портниковим

Складне становище українських кінотеатрів

У той час, як сьогодні російські кінотеатри заробляють величезні гроші, показуючи вкрадені голлівудські картини і збільшуючи вибір вітчизняних фільмів завдяки державній підтримці російського кіновиробництва, українські кінотеатри перебувають на межі виживання.

Під час підготовки цього матеріалу я спробував зв'язатися з двома великими українськими кіно мережами – "Планета Кіно" і "Батерфляй". На мій лист відгукнулася СЕО "Планети Кіно" Наталія Байдан, за що я їй дуже вдячний. Наталія була настільки докладною в описі сьогоднішнього стану своєї кіномережі, що я вирішив зв'язатися з "Баттерфляй", вважаючи, що в інших кіномережах та окремих кінотеатрах мало чим відрізняється від описаного Наталією.

кінотеатр
Торговий центр "Порт Сіті" в Маріуполі / Фото Наталії Байдан

Я не хочу втомлювати читача великою кількістю цифр. Якщо сказати коротко – виторг українських кінотеатрів у воєнний час упав вдвічі (у когось набагато більше, хтось був змушений закритися). Те, що в цей непростий час кінотеатри в Україні відкриті, – це вже величезне диво і ще один подвиг українців. Повітряні тривоги, зриви кіносеансів, нестача персоналу, проблеми з поставками для кінобару і безліч інших проблем.

Можна сказати: "Так нехай не мучаться і закриються". Та я заперечу – це бізнес, який його власники створювали багато років, і що, можливо, набагато важливіше – це культура, яка не повинна зникнути навіть у такий складний для України час.

А час справді складний, адже я не згадав найголовніший дефіцит, який відчуває кожен український кінотеатр сьогодні – це дефіцит глядачів.

Хтось емігрував, хтось воює, комусь не до кіно. Кінотеатри побудовані для глядачів і їхня практично повна відсутність – це головна проблема, з якою зіткнулася українська кіноіндустрія сьогодні. Не зміниться ситуація і після завершення війни. Що ж буде тоді з українськими кінотеатрами?

Як американські кіностудії можуть допомогти Україні

Очевидно, що не варто чекати миттєвого повернення показників відвідуваності до довоєнних величин. І ось тут я хотів би закликати американські студії допомогти. Можливо, на кілька років варто скоротити розмір роялті, що стягується з українських кінотеатрів, з умовою того, що ті вкладуть частину зекономлених коштів у ремонт і редизайн. Можливо, цей розмір роялті має бути плаваючим залежно від того, яку програму запропонує той чи інший кінотеатр.

Наприклад, не 50%, а 45% роялті, за умови, що кінотеатр змінює кінокрісла. Не 45%, а 40%, за умови, що в кінотеатрах відбудеться заміна класичної цифрової кінопроєкції на світлодіодні екрани тощо.

Створення програми підтримки кінотеатрів і відновлення їхньої відвідуваності – це завдання, яким має опікуватися Міністерство культури України, і починати цю роботу потрібно вже сьогодні.

Читайте також Україна придумала, як нівелювати одну з переваг ворога

Я ж лише хочу сказати, що американські компанії й у випадку з кінотеатрами мають пам'ятати, хто обкрадав їх протягом війни, а хто старався виконувати міжнародні договори навіть в умовах зовнішньої агресії.

Під час підготовки цієї статті я також пробував зв'язатися зі студією імені Довженка та Одеською кіностудією. На жаль, вони мені не відповіли. Однак, смію припустити, що сьогодні українські студії, так само як і українські кінотеатри, аж ніяк не купаються в грошах. Причини ті самі – дефіцит персоналу, можливо руйнування внаслідок бомбардувань, та й навряд чи український бюджет сьогодні готовий підтримувати кіновиробництво, в тих масштабах, як це відбувається у Росії.

Після закінчення війни студіям також буде потрібна підтримка. Допомога може прийти від американських онлайн-кінотеатрів. Наприклад, для проєктів, що знімаються для американських кіностудій у Східній Європі, однією з умов може стати те, що знімальний процес або постпродакшн має відбуватися в одній з українських кіностудій.

Мені також хотілося б зачепити питання тематичних парків розваг. Це не зовсім "кіношне" питання, але річ у тім, що найуспішніші тематичні парки пов'язані з кіно і мультфільмами. Я, звісно, говорю про сімейство парків "Дісней" і "Юніверсал".

Американські парки не справляються з кількістю охочих їх відвідати. Єдиний європейський "Діснейленд" розташований у Парижі, клімат якого значно відрізняється і від каліфорнійського, і тим більше від флоридського.

Південь України чудово підходить для всесезонного парку "Дісней" або "Юніверсал". Наявність такого парку, за створення якого, я думаю, із задоволенням заплатять російські громадяни (вони ж не шкодували своїх грошей на війну), підніме економіку будь-якого українського регіону на нові висоти – розвиток аеропорту, готелі, сфера послуг.

Морок війни, в якому світ живе вже майже три роки, рано чи пізно піде в минуле. Тоді настане час "збирати каміння". Ось тут якраз потрібно буде брати до уваги поведінку діячів кіноринку в ці непрості роки. І допомогти тим, хто постраждав найбільше – українському народу. Росіяни ж нехай отримають те, на що заслужили – зняті, може, і якісно, але досить поверхневі за сюжетом, фільми різних жанрів, зокрема пропагандистські байопіки, і кінокартини так званих "дружніх держав".

Український кінобізнес так само як в епоху війни, не повинен залишитися сам на сам з проблемами виживання: без простягнутої йому руки допомоги з боку Заходу і, передусім, Голлівуду, йому, скоріш за все, буде не вижити. Але ця допомога допоможе йому відродитися, по суті, з попелу, а, можливо, і створити новий світовий кластер індустрії мрій.