Про ситуацію з українським флотом та чому йому приділяють менше уваги. А також про кораблі – які найкращі та їх особливості. Крім того, про успіхи ВМС після повномасштабного вторгнення росії розповів 24 каналу керівник благодійного фонду "Повернись живим" Тарас Чмут.

Читайте також Мотивовані помстою: інтерв'ю з мером Мелітополя Іваном Федоровим про партизанів у тилу

– Частину кораблів у нас вкрали, частина – не обслуговувалася і вже заржавіла. Тож станом на сьогодні у нас є орієнтовно 2 десятки кораблів, це з відкритих джерел. Але питання в тому, як в державі, яка має або ж мала до 24 лютого виходи до двох морів, може бути така сумна ситуація з флотом?

Чому так трапилось? Тому що в керівництва держави континентальне мислення і немає розуміння ролі та місця військово-морських сил і моря як ресурсу. Як наслідок, флот, військово-морські сили і морська компонента сектору безпеки оборони фінансувалася за залишковим принципом – з того, що лишалося. Зазвичай це дуже мало.

При цьому не було усвідомлення, який флот нам потрібен, під які задачі, і де вже надлишкові потреби.

– Як вважаєте, зараз у нас є розуміння ролі флоту й усвідомлення того, що його потрібно розвивати?

Коли закрилася морська торгівля, і ми не змогли вивозити своє зерно, бо у нас більшість того, що ми вивозили, вивозилося морем. Коли ми серйозно втратили економічно, то дуже багато хто зрозумів, для чого флот потрібен. Але, на жаль, він не створюється так швидко, як втрачається. Маємо, що маємо.

– Проблеми із зерном – це був єдиний тригер, який змусив нас усвідомити, що флот – це дійсно потрібна штука?

Не тільки. Загроза морської десантної операції на Півдні. Можливість окупації Одеси з виходом до Придністров'я. В цілому дії російського флоту в акваторії Чорного моря, і неможливість дій України на Азовському морі. Оскільки там надводна компонента як ВМС, так і прикордонників фактично не чинила спротиву з ряду причин – як об'єктивних, так і не дуже. Все, що там було, або перейшло до рук росіян, або було знищено.

– Ряд причин, про який ви кажете, – це які? Корупція?

Що таке корупція?

– Можливість, скажімо так, була, але чомусь її не до кінця реалізували. Можливо, не відстріляли все, що мали відстріляти, або не виконали того, що мали б виконати через те, що не вистачало технологій, озброєння або навіть можливостей в плані розвідки.

Дивіться, та компонента сил і засобів, яка була сформована на Азові, її було недостатньо для створення повноцінного спротиву, як над водою, в повітряному просторі, так само і в сухопутній фазі.

Міста захоплювалися не з моря, міста захопили з суші. Відповідно ті сили й засоби, які були на морі, не могли допомогти суші якісно тримати бій і якісно тримати лінію фронту. При цьому ті сили і засоби, які були, не могли протистояти як надводній компоненті, так і повітряній компоненті.

Фактично з низки причини, зокрема:

  • через небоєздатність частини плавскладу,
  • через їх низьку якість виготовлення, – мова про малі броньовані артилерійські катери вже української побудови,
  • через недостатню кількість плавскладу як такого,
  • через недостатню кількість озброєнь, застарілість і так далі.

Ті сили могли виконувати якісь функції в мирний період, загрозливий період або особливий період, але не безпосередньо брати участь у бойових діях, тому що не було чим.

Дивіться відео з Тарасом Чмутом на ютубі 24 каналу:

– Якщо, до речі, зачепити тему нашого суднобудівництва. У нас уже були спроби налагодити власні проєкти, але вони були не дуже вдалими й ми домовилися зі США, з Туреччиною в цих питаннях. Вони нам допомагають в плані катерів, але це дуже довгий процес, й лік того, чим вони нам допомагають, йде на одиниці. Чому це настільки складний процес, процес надання нам плавзасобів?

Надання як міжнародної технічної допомоги чи на комерційних умовах?

– Давайте почнемо з комерційних умов, адже у нас є спільні проєкти з турками.

Так, ми будуємо в Туреччині два корвети для ВМС, перший з яких, "Іван Мазепа", має бути спущений на воду цього року. Тут немає проблем. Є угода, є закладка, є будівництво, є додаткове контрактування озброєння та інших систем, є доволі швидкі темпи будівництва.

Питання у тому, що корабель будується декілька років – може 2 – 3, може 5. Залежно від типу корабля і терміну, як вкладали там системи озброєння, їх виробництво, наскільки швидко контрактували, яке було анонсування і так далі. Тому те, що зараз ми будуємо, – це доволі швидкі темпи.

– А в питанні міжнародної допомоги?

Тут в кожній країні є своя бюрократична машина, з одного боку. З іншого боку, є якась українська бюрократична машина, яка ускладнює і сповільнює цей процес. Як наслідок отримання чогось може займати роки.

Так, як це було з першими двома патрульними катерами класу Island, які пропонували ще в кінці 2014, на початку 2015 року, а по факту ми отримали їх значно пізніше.

– У нас їх зараз, здається, два?

Ми отримали два плюс два. Тобто чотири, з яких один втратили в результаті бойових дій, і п'ятий корпус перебуває в США. Можливо, буде переданий нам, можливо, буде замінений на інший катер.


Тарас Чмут / Фото Фейсбук

– Продовжуючи тему нашого будівництва, в нас був проєкт 58-155 – малі броньовані катери. Але їх виготовляли в Україні, і зробили, здається, 7 або 8. Що в них пішло не так, чому не продовжили їх виготовляти і надалі?

Малі броньовані артилерійські катери проєкту 58-155, баки, які будувалися на "Кузня на Рибальському" – це складна історія. Де, скажімо так, виріб, який проєктувався під застосування на Дунаї, в кінці 2010-х років Миколаївським ДПЦК, державним підприємством з великим багаторічним досвідом. Там купа різних реалізованих контрактів, угод, проєктів, будувався приватним виробником, створювався приватним КБ для застосування на морі.

Як наслідок, швидкість та морехідність бажають кращого, конструкція вийшла перевантажена, озброєння вийшло сире, постійно клинило, з низькою точністю, з низькою якістю виготовлення. Як наслідок, обмежено придатне для застосування в бойових діях.

На сьогодні побудовано або спущено на воду 8 катерів, з яких 4 – або втрачені, або перебувають в руках російської федерації унаслідок бойових дій на Азовському морі. Решта перебувають в межах Чорного моря.


Малий броньований катер / Фото mil.gov.ua​

– А те, що вони вийшли такі нездалі, це – брак часу чи це некваліфіковані люди, які їх проєктували, будували, збирали, тестували врешті-решт?

Це сукупна характеристика, де є, з одного боку, низька якість виготовлення, тому що ці люди, це підприємство фактично не виробляло багато всього, а також можливості їх були вкрай обмежені. Проєкт сам не зовсім відповідав тим завданням, де його експлуатували. Вибір підрядників по озброєнню і ряду корабельних систем, низька якість виготовлення сукупно наклалися і вийшло те, що вийшло.

– До початку повномасштабного вторгнення і зараз США дають нам річкові катери. Постачання заплановане до 2026 року. Чому зараз такий великий акцент роблять на катерах?

Тому що флот будується від малого до великого. Наразі найбільша потреба саме в цьому класі. Хоча катер – це дуже умовне поняття. Катер на 3 тонни водотоннажності для перевезення 5 – 10 людей, а також бойовий катер Mark VI з двома дистанційно керованими автоматичними гарматами, з ПЗКР, з РЛС висвітлення водної обстановки, який під'єднаний до Starlink і може застосовувати Hellfire або ракети подібного клас, – це зовсім інша історія.


Бойовий катер Mark VI / Фото ВМС ЗС України​

– Це тільки Mark може мати таке озброєння? Чи таке можна встановити й на інші системи?

Теоретично можна. Наприклад, на "Айленд". Вони в три рази більші за Mark VI, у яких водотоннажність 60 – 70 тонн, а в "Айленда" 160 – 170 тонн. Габарити інші.

– Тобто в такому випадку корвети чи фрегати нам зараз не потрібні? Чи ми просто їх не можемо отримати?

Отримання корветів чи фрегатів – це величезний процес, який складається від того, де їх можна базувати, обслуговувати. Це не так швидко, як може здаватися.

– Загалом в питаннях нашого флоту. Як він змінився з 24 лютого? Щодо кількості, то зрозуміло, але чи зміни в якості?

Однозначно ми отримали величезну кількість бойового досвіду. Моряки не дозволили отримати росіянам повне панування у північно-західній частині Чорного моря. Провели ряд мінувань, ряд морських боїв.

На жаль, ми втратили частину по складу в Азовському та Чорному морях. Проте флот збив не один російський літак, не одну ракету чи безпілотник. Фактично ВМС як структура не дозволила росіянам контролювати Чорне море.

Як наслідок це дозволило звільнити Зміїний, затопити "вишки Бойка" і відтіснити російську присутність з наших берегів до центральної частини Чорного моря. Або ж їх вибити за Кримський півострів так, щоб вони там були прикриті півостровом.


На Зміїному встановили український прапор / Фото Держприкордонслужба

– Про флот загалом дуже мало говорять. Всі розповідають про досягнення пілотів, танкістів, артилерії. Проте про флот дуже обмежено.

Тому що в нас континентальна країна з континентальним мисленням, яка не розуміє для чого потрібен флот, в чому його цінність і в чому його величезний потенціал. Тому ми міряємось танками, гарматами і в найкращому разі літаками, про які теж не дуже говоримо. Про флот мова взагалі не заходить. Так було в попередні роки й умовно є зараз.

– Сподіватимемось, що після 24 лютого й після певних факторів, які трапилися у зв'язку з цією війною, почнуть розуміти, навіщо потрібен флот, які функції він має в житті країни. Є ще одне важливе запитання – чим займався наш флот до 24 лютого? З таких потужних бойових кораблів на думку приходить "Юрій Олефіренко", покійний "Сагайдачний". Можливо, ще "Генічеськ". Все решта, як "Переяслав".

"Переяслав" – це малий розвідувальний корабель проєкту 1824Б. Подібний проєкт передбачав доозброєння. І в цій війні "Переяслав" мав бій з кількома російськими катерами. Наприклад, "Раптор" або БК-16, БК-18.

"Переяслав" пошкодив одне вороже судно, а інше потопив. Тобто навіть такі кораблі з мотивованим екіпажем, озброєнням здатні приймати бій.


Малий розвідувальний корабель "Переяслав" / Фото Мілітарний

Чому так сталося? Держава не приділяла увагу флоту. Тотально не приділяла у всіх поняттях, які тільки можна – від ремонту й обслуговування до модернізації. Як наслідок, ми вступили у війну з тими силами, які мали. Зараз намагаємось з них щось зліпити, дооснащувати. Проте варто віддати належне морякам. Вони з нереально старих плавзасобів робили неймовірні речі, про які після перемоги писатимуть в книжках.

Ми всі здивуємось тим операціям, які проводив той самий "Олефіренко" чи "Почаїв".

– За "Раптори" це взагалі прекрасна новина. Я завжди думав, що "Переяслав" – це мале розвідувальне судно, яке приречене втікати.

– Щодо систем виявлення інших кораблів. Для того, щоб ідентифікувати корабель, який іде назустріч, є спеціальна книжка. Там можна визначати кораблі за силуетом. Чи існують системи, які можуть робити це за секунди?

Це доволі складно, бо на великій відстані радіолокаційна станція може показати певні характеристики. Наприклад, швидкість, умовні габарити, але для гарантованої ідентифікації треба візуально оцінити. Наприклад, технічними засобами, з безпілотника. Це теж як варіант.

Або якщо є станція радіотехнічної розвідки і там за частотами робити РЛС кораблів, які потенційно можуть бути в цьому районі. Тобто це доволі складні історії. Тема з каталогом досі працює.

– Яким повинно бути нормальне озброєння сучасного корабля? Чи це залежить від типу корабля

Звичайно, це залежить від типу, розміру, від завдань, плавзасобів або архітектури Військово-морських сил та в цілому сектору оборони на морі. На маленький катер ви не поставите велику гармату. Дуже великий корабель в тісному Чорному морі може бути пріоритетною ціллю для берегових ракетних комплексів і припинить своє існування. Це все постійне співвідношення чогось з чимось.

Тут складно дати якусь відповідь на доволі абстрактне запитання. Озброєння має бути таке, яке дозволить виконувати завдання, які ставлять перед конкретним виробом в конкретних умовах конкретної країни.


Тарас Чмут / Фото DOU

– Якщо говорити за покращення наших кораблів, їх модернізація. На цьому зараз треба акцентувати чи варто переключитися на розробку та побудову нових, співпрацювати з партнерами, щоб вони допомагали чи надавали їх в рамках міжнародної допомоги?

У короткостроковій перспективі це виключно отримання з Заходу, оскільки ви не будете будувати корабель, наприклад, в Миколаєві, який перебуває в зоні постійних обстрілів. А будівництво корабля займає роки, не кажучи про випробування та побудову на воді.

В середньостроковій перспективі треба переосмислювати підходи до ВМС, і їх фактично перестворювати, як вид Збройних Сил України, під ту реальність, яка буде на той час. Зокрема, чи буде знову наш Крим і яка буде загалом геополітична ситуація. Можливо, нам і не треба буде великої кількості водних компонентів, а достатньо буде мати потужні берегово-ракетні комплекси і катерну групу для прикриття прибережних вод.

– Зараз одні з останніх катерів, які США надають чи планують надати Україні в майбутньому, – Sea Ark Sherp. В обох варіантах на озброєнні стоять кулемети. Це стандартна комплектація, але чи можна їх оснастити тими видами зброї, які ми маємо, або які нам нададуть?

Це так і відбувається. Ми їх оснастимо західними кулеметами М2 чи Minigun тощо. Це штатно передбачено. Просто зброя йде по одній програмі, а катери – по іншій.

Ви говорили про американські катери типу “Айленд”. Що це за катери і чи можемо ми в середньостроковій перспективі отримати більше їх?

"Айленди" – це велика серія патрульних катерів, які будувалися для Берегової охорони США. Їх приблизно 160, залежно від оснащення та зброї.

Вони можуть:

  • додатково нести ще 2 –3 12,7-міліметрові кулемети,
  • мають радіаційну станцію та РЛС загального виявлення,
  • дизельні двигуни,
  • генератори тощо.

Зараз такі катери передають країнам-партнерам або союзникам США, таким як Україна, Грузія, Пакистан, Коста-Рика та інші. В перспективі можна отримати більшу їх кількість, якщо Україна буде мати запит і потреби.


Катер "Айленд" / Фото USCGC​

З точки зору економії "ціна – якісь – результат", – це доволі гарний виріб і в нас вони себе чудово показали. Я їх бачив, – цей катер дійсно якісний, незважаючи на те, що їм понад 30 років. Там хороші умови для екіпажу, він надзвичайно продуманий, хоч і маленький. Для своїх функції він доволі хороший.

– Ви загалом неодноразово казали, що ідеальний катер для сьогоднішньої війни – Mark VI. В нас є різні катери від США, зокрема і ті, які виготовлені в рамках партнерства. Але чому немає Mark VI?

Є певна затримка. Я сподіваюся, що до кінця цього року (2022 – 24 канал) всі питання будуть вирішені, якщо ні – то ми отримаємо ці катери вже наступного року.

В майбутньому хотілося б отримати ті, які США зараз виводить в себе, йдеться про 12 одиниць. А з них створити основу ВМС по кількості. Це дуже хороший воєнний катер, який може виконувати багато різних завдань – від протимінної оборони.

В тій війні, яку ми зараз ведемо і яка триває з 2014 року, такі катери були б найкращим з того, що в нас могло б бути. Зокрема і з точки зору живучості.

Оскільки катер такого розміру, який може розвивати швидкість до 45 вузлів, важко влучити навіть протикорабельною ракетою. З ним краще в бій не вступати.

– У червні з'явилася інформація про те, що ВМС створили річковий дивізіон на Дніпрі. Що це таке і які його функції?

Це одна з військовий частин, які призначені для дій на воді і з води. В результаті бойових дій в лютому – квітні на Півдні, з'явився запит, щоб сухопутні війська можна було посилювати з води.

Перший її дивізіон створили в Києві. Його завдання – це дії на воді з кордонів білорусі до південної частини Києва, умовно до Черкас. Йдеться про патрулювання, посилення сухопутних військ, евакуація та доставка річкового десанту, боротьба з повітряними цілями, які летять на низькій висоті.


Річковий дивізіон / Фото Кадр з відео Сухопутних військ України​

– А хто має керувати їхньою роботою, щоб вони ефективно координували свої дії з сухопутними військами?

Вони замикаються на угруповання сухопутних сил "Київ", тобто сухопутні війська, в інтересах яких вони діють.

Плутанини не буде, бо треба розділяти бойове застосування. Так, морська піхота входить до ВМС, але якщо вона, наприклад, воює під Харковом, то вона замикається на відповідні органи військового управління. Так само й тут.

– А наскільки важливо розвивати річкову флотилію, особливо в такій війні?

Якби вона в нас була в Києві 24 лютого, то нам було б комфортніше вести бойові дії. Багато задач перед ними стояло. І багато задач ми не могли виконувати, бо не було кому і чим. Як результат – створили дивізіон.

– Стосовно Дунаю – там поки що немає свого дивізіону, але якось говорили, що в прикордонників є три катери, які їм непотрібні.

В прикордонників не три катери, там свій загін морської охорони. Дійсно, в них було 4 артилерійські катери, в строю лишилося – три. Для Держприкордонслужби вони, в принципі, були надлишковими по озброєнню, і на мою думку, їх доцільніше було б передати ВМС ще раніше. Зараз ВМС планує розгорнути там свою присутність.

Загалом в нас є проблема з тим, що до кінця не зрозуміло зони відповідальності ВМС, морської охорони, прикордонників, морської пошуково-рятувальної служби, ДСНС, Надводної компоненти Нацполу тощо. І це породжує ситуацію, коли багато служб відповідає за одне і те ж завдання, а коли щось трапляється – то винних немає.

– Будемо сподіватися, що за це теж візьмуться, щоб не було ситуації, як ви кажете, коли винних не можна знайти, бо ніхто не знає. Чи є в нас ракетні катери, якщо ні, то чи є перспективи їх отримання?

Наразі немає корабельних ракет в класичному розумінні цього. У перспективі була угода з Британією на будівництво 6 – 8 ракетних катерів, ще до 24 лютого.

Але. на жаль, цю історію наразі, можна вважати, на паузі. Оскільки британська пропозиція нам не підійшла, а те, що ми озвучили, подекуди неможливо технічно реалізувати, і якогось консенсусного рішення знайдено не було.

– Але поки що Британія – єдина країна, яка нам запропонувала ракетні катери?

Якщо турки продають корвети, то їм продати ракетні катери – не є проблемою.

– Немає запиту?

Не було розуміння раніше, і грошей, і потреби. Була британська пропозиція, британські кредитні кошти на 10 років під тральщики-шукачі мін і під ракетні катери. Ми важко, повільно, але намагалися рухатися в цей бік.

– Питання доставки кораблів, наприклад, до України. Як воно відбувається? Їх доставляють тільки водою чи бувають інші способи?

Якщо це малі катери, їх можна літаками, сушею доставляти. Якщо ми говоримо про щось більше – водою.

– Просто була новина, ще в довоєнні часи, що Джеф Безос собі яхту купив, найбільшу у світі, і як її йому доставляли. Частина пішла водою, частина – вантажівками, її привезли до нього, склали і все, він її має. Тому я думав, що з бойовими кораблями можна зробити так само – розібрали, перевезли для того, щоб росіяни їх не обстрілювали, і потім вже на місці, умовно десь в Очакові, зібрали і поставили.

Це не зовсім так працює.

– Питання теж, до речі, з розряду фантастики. Чи можна ставити на наші кораблі "Томагавки"?

"Томагавк" – це крилата ракета великої дальності у США, призначена для виконання стратегічних завдань. Це умовно аналог російського "Калібру". Тільки навпаки "Калібр" зробили на основі "Томагавка", і про передачу Україні, купівлю Україні подібного виду озброєнь мова взагалі ніколи не йшла.


"Томагавк" / Фото National Air and Space Museum​

– Так, про це в принципі ніде ніколи не згадувалося. Просто цікаво, бо ж завжди в американських військово-морських баталіях "Томагавки" – це невід'ємна річ, яка використовується завжди.

"Томагавк" використовується і для ударів по наземних цілях. Головною протикорабельною зброєю американських кораблів на сьогодні є ПКР Harpoon із зовсім іншими характеристиками, які є на озброєнні Військово-морських сил України в береговій версії.

– Про "Гарпуни", до речі. Ми прекрасно знаємо, що можна робити, як знищувати великі російські кораблі. "Гарпуни", "Нептуни", можливо, у нас є й інші системи. А що робити з катерами, якщо ракети такого класу їх не фіксують?

Інші катери, морська авіація, можна берегового базування безпілотники і легкі протикорабельні ракети.

– Якщо говорити про майбутнє Військово-морських сил України, яким воно має бути? Ми маємо брати все, що нам дають, і все, що ми можемо взяти, чи маємо сформувати певний список того, що має бути на балансі ВМС?

На цьому етапі ми вимушені і маємо брати все, що дають, а далі будемо розбиратися. У майбутньому однозначно треба виходити від задач і можливостей. Першою чергою – формуємо список задач, які має флот вирішувати, потім дивимося на наші можливості, і знаходимо консенсус.

– Що стосується російського флоту. Потоплення крейсера "москва" якось вплинуло на те, що росіяни зараз не підходять або намагаються не підходити до наших берегів?

І потоплення крейсера, і остаточно це питання зняло потоплення суднозабезпечення біля острова Зміїний.


Потоплення крейсера "москва" / Фото росЗМІ

– Але теоретично вони могли б підійти? Хіба у них немає там систем ППО? Я розумію, що там є постійна ракетна загроза з боку України для російських катерів, але в них мали б бути системи, які збивають ці ракети. Це ж питання тактики використання цих кораблів.

Є, але підходити до українського берега, щоб що? Для виконання яких завдань? Підійти можна, питання – для чого?

– Наприклад, для висадки.

Морська десантна операція – один із найскладніших і найважчих видів морських операцій. Він ніколи не відбувається силами виключно флоту, і завжди реалізує якусь вищу стратегічну, навіть не оперативно-тактичну, а стратегічну ціль.

У цій війні, якщо ви маєте стільки ресурсу, сил, засобів, і готові до таких страт, то реалізація тої стратегічної цілі, яку вам могла б в наших умовах забезпечити морська десантна операція, можна реалізувати сушею. Питання – для чого тоді вона?

– Просто в голові якось так складається, що в принципі висадка морського десанту – це щось таке як висадка союзників на Сицилію, де все стріляє, всі біжать, величезні втрати.

Теоретично це так і відбувається. З іншого боку, це ще залежить від того, які сили висаджуються, яким способом, і хто їм протидіє.

– Щодо російських кораблів. Дуже часто з'являється інформація, особливо в новинах, в ранкових зведеннях від ОК "Південь", що росіяни, то збільшують свою присутність в Чорному морі, то зменшують. І ось так маневрують по колу. Чому вони це роблять і навіщо потрібні такі маневри?

Вони зберігають певну присутність, вона завдають з моря ракетних ударів постійно. В якісь моменти є загроза з боку України, тому вони теж розосереджують, маневрують, переміщають для того, щоб не бути легкою ціллю для нас.

– Але вони ж можуть ракетних ударів і з Каспійського моря завдавати.

Але при цьому вони мають тримати присутність в Чорному морі, оскільки якщо вони вийдуть в умовний Новоросійськ, то зможемо з води проводити певні операції на більше глибину в Криму, наприклад.

– Вони забрали свої кораблі в Новоросійськ і тепер маневрують – так їхні кораблі в безпеці?

У більшій безпеці за рахунок більших відстаней і значно складніших можливостей для їхнього враження.

– Те, що росіяни мінують зараз нашу акваторію і міни загалом знаходять не лише біля нас. Розміновувати треба зараз чи вже після того, як все закінчиться.

Складне питання. По-перше, я не чув, щоб росіяни продовжували зараз мінувати, можливо, у вас є якась інформація про це. Але з точки зору розмінування тут, з одного боку, нам треба мати свої судноплавні шляхи для того, щоб возити з України і в Україну, – повернення острова Зміїний цьому серйозно сприяло.

З іншого боку, треба виходити, що розмінування, може зайняти до 10 років і це дуже складний процес. Наразі у нас немає достатньої кількості сил і засобів для цього.

Тобто ми чекаємо на 2 британські тральщики-шукачі мін. Можливо, цього року, можливо, наступного, які мали б розширити ці можливості. Але поки що у нас немає, чим розміновувати.


Тарас Чмут / Фото "Українська правда"

– Є пара питань від глядачів. Чи можемо ми вражати російські субмарини, коли вони виходять на поверхню?

Можемо. Питання, на якій відстані і чим? Якщо субмарина вийде на поверхню за 30 кілометрів від Одеси, то вона буде знищена. Якщо ми говоримо про субмарину, яка перебуває під Севастополем, то, на жаль, ні.

– Субмарина з чорного ринку – чи є в ній толк?

Питання – яка, з якими характеристиками, які завдання?

– Але те, що вона одна – це ні на що не впливає?

Знову ж питання – яка, з якими характеристиками, під які завдання?

– А якщо ми візьмемо, до прикладу, для розвідки чи просто для присутності, щоб моніторити ситуацію, яка відбувається, зокрема і з російськими субмаринами?

Такої немає, тому що, якщо вона може виконувати ці функції, вона може виконувати й інші функції безпосередньо з завдання вогневого ураження або по надводних цілях або по підводних цілях. Відповідно несе якісь торпеди.

Якщо вона менша, то вона може виконувати функції доставки диверсантів і відповідних мін для знищення надводних цілей або об'єктів інфраструктури.

Тут питання вже характеристик – дальності, автономності, малопомітності, скільки людей вона бере, як її доставляти до району, де її треба опустити в воду, тому що дальність ходу обмежена. Тут багато технічних питань.

– Ще одне питання. "Сагайдачний" – відпустити і забути чи намагатися реанімувати?

Там немає що реанімувати. Давайте забудемо його і поховаємо в історії.


"Сагайдачний" / Фото твіттер

– Є уточнення. Але це флагман, чи можемо ми в короткостроковій перспективі здобути щось нове?

У нас будується корвет "Гетьман Іван Мазепа", який буде майбутнім флагманом. Новий, великий, гарний корвет.

– Але тоді виникає питання з доставкою.

Між Туреччиною і Україною є Чорне море, яким можна доставити кораблі.

– Які перспективи використання в українському флоті дронів чи диверсійних шлюпок? Чи є в нас особисті розробки, чи, можливо, ми купуємо щось в третіх країн?

Гарне питання, але давайте я його лишу наразі без коментарів.

– Останнє питання. Є така думка, що після війни російський флот стане ще сильнішим. Чи може це хоча б теоретично бути правдою, зважаючи на антиросійські санкції та обмеження в технологіях?

Після війни країна, яка може нести назву "росія" навряд чи матиме вихід до моря. Тому й про російський, а тим паче якийсь чорноморський флот росії говорити не варто.

– І ще одне прилетіло. Можливо, річкова флотилія змогла б допомогти в обороні ЗАЕС?

Якби вона була у свій час, то можливо б так. Зараз там є інші сили і засоби, зокрема Військово-морських сил, які виконують завдання на низці ділянок Дніпра.