Саме 19 січня на вулиці Грушевського запалали перші шини. Також протестувальники кидали каміння, "коктейлі Молотова" та підпалили автобус МВС. Натомість "беркутівці" відповіли застосуванням травматичної зброї, світло-шумовими гранатами та водометами, забороненими за мінусової температури.
До теми Протистояння на Грушевського: як усе відбувалося, перші жертви і непокарані злочини
Як усе починалося
Передувало цим подіям Народне віче, на який прийшли кількасот тисяч людей. Передумовою стало скандальне ручне голосування за пакет законів, які в народі назвали "диктаторськими". Ці документи суттєво обмежували права людей, передусім, на мирні зібрання. Отже, практично унеможливили б подальші протести на Майдані.
Що передбачали "диктаторські" закони:
- заборона руху в колоні більше ніж 5 авто,
- 15 діб арешту за встановлений намет,
- арешт за порушення організації мітингу,
- ув'язнення за маскування чи захисний шолом.
Штурм Урядового кварталу розпочався після того, як один із лідерів тодішньої опозиції Арсеній Яценюк на вимогу Майдану назвати єдиного лідера спротиву оголосив: "Тут є лідер. Це український народ". У підсумку частина людей пішла до Урядового кварталу, аби висловити протест. Зрештою основні протистояння відбулися біля будівель Кабінету Міністрів і Верховної Ради та трохи далі – біля стадіону "Динамо" імені Лобановського.
Про події Вогнехреща 24 каналу в рамках проєкту "Барикади Гідності" розповів координатор Сумської області в складі Другої сотні Майдану, а потім сотник Сумсько-Київської сотні Віктор Ломонос. Активіст наголосив, що рушійною силою тоді була молодь. Також відзначив медиків Майдану, які допомагали пораненим.
Вогнехреща: спогади про ті події – дивіться відео 24 каналу
Спека на Грушевського: хроніка подій від Віктора Ломоноса
Народне віче та дії лідерів опозиції
За словами колишнього активіста Майдану, на Народному вічі до людей вийшли лідери тодішньої опозиції – Віталій Кличко, Олег Тягнибок, Арсеній Яценюк. Оскільки вони так і не визначилися, хто буде лідером, активісти їх притиснули за сценою, і розмова відбулася на натягнутих тонах.
"Сонцестояння" вже всіх дістало тоді, тому що розпочалася певна деморалізація серед активістів. Річ у тім, що тоді ми тривалий проміжок часу були без родин, без тепла. Ще б трохи, і вже свої почали би бити,
– пригадує він.
Але за деякий час усе заспокоїлося. І зрештою люди хто-куди розійшлися. Натомість представники опозиції мали намір їхати на Дніпро, щоб відзначати Водохреще та "обмити гріхи".
Протестувальники в Урядовому кварталі під час подій Майдану / Фото з фейсбук-сторінки "Сумсько-київська сотня"
Бойові дії в Урядовому кварталі
Про активні події в Урядовому кварталі на Грушевського Віктор дізнався пізніше. До нього зателефонував десятник їхньої сотні та каже: "Брате, на Груші (Грушевського – 24 канал) розпочалася спека. Вже молодь закидає коктейлями, вже все палає. Одним словом, розпочалися бойові дії".
"Ми побігли в Урядовий квартал. Коли туди прибули, то побачили, що деякі сотні стояли під стіною та не реагували. Патріотично налаштована молодь, зокрема ультрас, шпурляла туди "коктейлі Молотова" та почала підпалювати шини. Відбувалося жваве протистояння", – зазначив учасник Революції Гідності.
Зрештою на Грушевського активісти спорудили справжні барикади / Фото Віктора Ломоноса
У відповідь на це "Беркут" розпочав наступ, тож у перші ряди протестувальників полетіли світло-шумові гранати, а потім і в тих людей, що стояли під стіною. Опісля останні теж почали відчайдушно протистояти силовикам.
Радимо ознайомитися "Беркут" методично бив усіх перед собою": історія майданівця, який став розвідником
Пошматовано багато молоді
Віктор Ломонос зауважив, що те протистояння було досить великим і жвавим. У ньому брала участь приблизно 1 тисяча людей з того та іншого боків.
Бачив на власні очі, як на вході до стадіону "Динамо" хлопців зачищали на арці та скидали їх. Бачив, що деяких дівчат витягували з натовпу після світло-шумових гранат, а у деяких хлопців вони розривалися під ногами. Бачив, як дріб потрапив одному з хлопців в око, і він дуже там кричав від болю,
– каже активіст.
За його словами, постраждали молоді активісти здебільшого від куль, якими стріляв "Беркут", і від так званих гирьок, що були у світло-шумових гранатах.
У підсумку всіх поранених поклали у фоє однієї з адміністративних будівель на Грушевського. Віктор наголошує, що ефективно тоді спрацювали медики Майдану. Вони ні на хвилину не припиняли свої дії.
"Ці хлопці та дівчата – справжні герої. Вони тоді врятували багатьох", – заявляє він.
Медики під час подій Вогнехреща активно допомагали пораненим активістам / Фото з фейсбук-сторінки "Сумсько-київська сотня"
"Була впевненість, що ми їх маємо переламати та перемогти"
Дух протистояння витав не перший день.
За словами Віктора, на 19 число нічого активісти не готували. Все відбулося спонтанно та завдяки саме молоді. Жодного натяку на паніку тоді не було, як це зазвичай буває на таких заходах. Натомість була впевненість, що "ми все одно переможемо їх".
Якби не молодь – можливо, воно б нічого не розпочалося. Хоча думаю, рано чи пізно нас усе ж намагалися б зачистити. Завдяки молоді, завдяки їхній прогресивній і радикальній позиції все розпочалося саме 19-го,
– пригадує чоловік.
Політикам активісти не вірили
У ті дні довіри до політиків в активістів не було. Віктор підкреслює, що вони поважали їхню позицію за те, що вони теж були там.
"Але стояння на сцені – це одне, а чергування у нічних змінах і протистояння – це зовсім інше. Там я нікого з політиків не бачив", – наголошує він.
"Не розчарований, що брав участь у Революції Гідності"
Віктор Ломонос вважає, якби тих подій тоді б не було, ми б уже давно були б губернією Росії. А, можливо, взагалі невідомо ким – "Новоросією", "Лугандонією", "ДНР" тощо. Але точно не Україною.
"Ми відстояли тоді Україну. Але те, що ми намагалися привести до влади патріотів-українців, це, на жаль, не відбулося", – підсумував активіст.
Віктор Ломонос на Майдані / Фото з особистої колекції Віктора Ломоноса
Додамо, що події Вогнехреща стали поштовхом до подальших подій на Майдані, точкою неповернення. Адже активізувалися мітингувальники саме 19 січня. Спершу тодішня влада намагалася придушити їхні настрої – зокрема, 20 лютого розстріляли Небесну Сотню. Проте згодом Янукович і компанія все ж капітулювали та Майдан переміг. Щоправда, ціна цієї перемоги – дуже висока.