Послідовники Орбана

У перші дні після нападу 24 лютого Росія почала погрожувати Україні та західному світу ядерним тероризмом.

До теми Справжня причина, чому Україна досі не отримала від США ATACMS

Мовилося не тільки про загрозу ракетних ядерних ударів, а й про злодіяння на захоплених окупантами двох атомних станціях: Запорізькій та законсервованій Чорнобильській.

Однак це не завадило Угорщині в серпні 2022 року підписати угоду з державною компанією "Росатом", згідно з якою росіяни побудують два нові реактори на АЕС біля міста Пакш.

Приклад угорського уряду з прем'єром Віктором Орбаном на чолі – найбільш яскравий у своїй абсурдності. Маючи спільний кордон з Україною, Будапешт мав би усвідомлювати ризики, про які чи не щодня говорять аналогічно розташовані поляки: вони були б наступними в черзі, якби Москві вдалося реалізувати план із захоплення України.

Однак Орбан має немало послідовників, які хоч і не поводяться настільки провокативно, але все ж створюють серйозні перешкоди для допомоги Україні. Нещодавно видання The Economist опублікувало матеріал з переліком недружніх нам європейських країн. До нього, крім Угорщини, увійшли такі держави:

  • Австрія: не бере активної участі в допомозі Україні, тому що, як аргументують віденські урядовці, не є членом НАТО. Австрійці не тільки відмовляються перевозити озброєння через свою територію, але й за попередні півтора року збільшили обсяг торгівлі з Росією.
  • Греція: не бажає посилювати санкції на перевезення російської нафти, оскільки транспортні операції приносять значні кошти грецьким компаніям.
  • Туреччина і Сербія: допомагають Росії обходити економічні санкції, вигідно продаючи московитам потрібні їм товари, зокрема і для потреб військово-промислового комплексу.
  • Швейцарія: продовжує знаходити способи для блокування передачі нам озброєння, зокрема 96 танків Leopard, що перебувають в Італії у власності швейцарської компанії.
  • Словаччина: хоча чинний уряд багато нам допомагає, зокрема передаючи літаки МіГ-29, до вересневих виборів лідером опитувань підходить ліва москвофільська партія на чолі з Робертом Фіко. Він заявляв, що російсько-українську війну розпалюють західні виробники зброї для отримання надприбутків.

Цікаво Чим росіянам так подобається жорстокий Пригожин

Крім того, у важливих для нас Франції та Німеччині є популярні партії, представники яких активно висловлюються проти допомоги Україні. Наприклад, популісти з "Національного об'єднання" Марін Ле Пен і "Альтернативи для Німеччини" демонструють відверто проросійську позицію, при цьому маючи чималу підтримку виборців.

З іншого боку, прем'єрка Італії Джорджа Мелоні показує, що справжні європейські націоналісти однозначно ототожнюють перемогу України з реалізацією власних безпекових інтересів їхніх держав.

Дволикість Вашингтона

Непростою є ситуація і в США. З одного боку, Білий дім та більшість складу Конгресу з обох партій продовжують послідовно підтримувати Україну. Однак і в демократів, і в республіканців існує опір щодо питання допомоги Україні з боку певних ідеологічних кіл.

Якщо в Демпартії проти виступають радикальні ліві кола, то в партії президента Лінкольна – популісти-ізоляціоністи, яких пов'язують з колишнім президентом Дональдом Трампом. Так чи інакше, їхні зусилля впливають на суспільну думку, на яку повинна зважати адміністрація Байдена.

Читайте також У Путіна залишилися лише 2 аргументи у війні

Проілюструймо підхід Білого дому словами журналіста американського видання National Review Джима Ґереті:

"Уже тривалий час я помічаю, що політика Байдена щодо України отримує незаслужено високі оцінки. Президент намагається говорити у стилі Вінстона Черчилля, але насправді надсилає допомогу у темпі черепахи. Українці змушені місяцями благати про потрібне їм озброєння, перш ніж Вашингтон почне думати про його передачу. Байден їде в Київ і розповідає про підтримку до самого кінця, але Україна не отримує необхідних для контрнаступу боєприпасів і артилерії".

Україні вдалося об'єднати Захід проти Росії, однак сила цього об'єднання підважується багатьма чинниками: політиками на зразок Орбана, зволіканнями Байдена, внутрішньополітичними чварами європейців тощо. Поки не пізно, західні лідери різних груп впливу мають усвідомити, що будь-яка допомога Кремлю зараз може обернутися катастрофічними проблемами в недалекому майбутньому.