"То є мої гори, і я тут ґазда", або що таке ідентичність і як її змінити
Значна кількість українців, зокрема і з нині окупованих територій, виросли в оточенні культурних наративів "русского міра". Війна проти України, а згодом і повномасштабне вторгнення, спричинили для таких українців величезну психологічну травму, так би мовити, конфлікт ідентичностей. Що з цим робити – читайте в авторській колонці для 24 Каналу.
"Ідентичність – мінлива сталість". Так зазначає видатний дослідник Поль Рікер, і з ним важко не погодитись. Говорячи сьогодні про ідентичність, ми керуватимемося одним із визначень національної ідентичності.
Читайте також Щоб зберегти Харків, потрібне політичне рішення союзників
Національна або культурна ідентичність – це стабільне сприйняття людиною себе як представника національного чи культурного простору, як особистості, що засвоїла принципи, цінності, інструменти комунікації, художню мову тощо означеної системи та перетворила/перетворює себе за заданим зразком.Ідентичність передбачає, що ви свідомо та підсвідомо, раціонально та ірраціонально належите до певного простору, володієте розмовною чи літературною мовою. Ви засвоїли художню та символічну мову цього суспільства, читаєте, пишете, слухаєте і чуєте, ви розумієте жарти, обмінюєтесь мемами, швидко перекидаєтесь фразами з віршів або фразами з кінофільмів.
Коли ти пишеш друзям у чаті: "То є мої гори, і я тут ґазда!", – а у відповідь отримуєш: "Хто прийде мені в хату і буде правити, як я маю жити, – вихаркує свої печінки, бігме, боже", – ви розумієте, про що мовиться, бо знаєте та відчуваєте контекст і не потребуєте додаткових пояснень.
У цьому визначенні національної ідентичності для нас найважливішою є її динамічність. Ідентичність – це тотожність, але це ще й можливість змінювати себе, перетворювати за заданим або обраним зразком.
Українці пишаються своїм громадянством
Метрики та дослідження роблять будь-яке теоретичне твердження більш обґрунтованим. Я часто наводжу як приклад зміни ідентичності "Світове дослідження цінностей" – одне з найавторитетніших міжнародних досліджень, яке охоплює майже 120 країн/суспільств (майже 95% світового населення). Україна продовжує брати в ньому участь, і ми можемо простежити цікаві зміни.
У 2011 році близько 60% українців в опитуванні сказали, що пишаються своїм громадянством. У 2020 році таких було близько 80%. Згадаймо, що на той час вже відбулася Революція Гідності, почалася війна, частину наших територій було окуповано.
Отже, ідентичність мінлива, ми можемо її формувати. Відповідно є інструменти, канали, способи впливати на формування колективної, національної та культурної ідентичності. Це дає нам відчуття того, що ми суб'єктні.
Обговорювали, як все це працює, під час моєї лекції "Чому важливо говорити про ідентичність в умовах війни" для дискусійної платформи "У пошуках ідентичності".
Зауважте Кринки та інші "сірі зони": як там справи в окупантів
Стратегії формування національної ідентичності
Іспанська дослідниця Монсеррат Гібернау вважає, що немає жодної єдиної стратегії, універсального рецепта – все залежить від міжнародних/внутрішньополітичних умов, конфліктів історичного розвитку громади. Водночас, пише професорка Гібернау, ми можемо спиратися на досвід успішних у сенсі формування національної ідентичності країн та виділити для себе ті стратегічні напрямки, які важливі для нашої країни.
Створення єдиного образу нації
У кожній країні світу існує регіональний патріотизм. Різні регіони демонструють різні традиції, мовні відмінності тощо. Попри це країна повинна сформувати національну ідентичність, а для цього надзвичайно важливе формування єдиного образу нації. Він формується на основі знання історії, власної культури та культури народів, що живуть поруч, все це допомагає усвідомлювати себе.
Україна – поліетнічна країна. Українська політична нація формувалася, формується і буде формуватися з представників різних національностей, і тому формування єдиного образу нації має охоплювати уявлення корінних народів України, національних меншин. Але, звичайно, на перший план виходить уявлення нації про себе як про домінантну культурну групу.
Запровадження низки ритуалів, символів, пам'ятних дат
Річний цикл свят, набір спільних цінностей, символів і традицій (прапори, монети, гімни, однострої, пам'ятники й церемонії) створюють спільне символічне поле, яке формує почуття колективної єдності, соціальні зв'язки між індивідами та громадами. Спільнота, зрештою, нація обертається на гурт "натхнених вірою", спроможних долати труднощі та перешкоди.
Для формування національної ідентичності також надзвичайно важлива політика пам'яті. Ми довго перебували в складі Радянського Союзу, де існувала скоріше політика забування, ніж політика пам'яті, і це був свідомий політичний вибір.
Сьогодні у громад та родин, які втратили своїх синів і дочок, є потужний запит на практику комеморації, на меморіалізацію пам'яті героїв. Тому одне з пріоритетних завдань – випрацювати коректні, адекватні й художньо гідні (не тільки ідеологічно) способи й методи спільного пам'ятання.
Формування громадянської політики й укріплення громадянської ідеології
Громадянська політика розуміється в цьому контексті як сукупність політико-юридичних і соціоекономічних прав і обов'язків, що сприяє формуванню почуття лояльності до держави, її політичних інститутів. Держава уповноважується проводити демаркаційну лінію між тими, хто належить/не належить до спільноти громадян.
Важливо Макрон позбавив Путіна його найбільшої переваги у війні
Громадяни країни мають бути рівними перед законом, мати рівні права та обов'язки та виконувати свої обов'язки щодо держави. Це дорога в обидва боки: громадянин має права та обов'язки перед державою, держава має права та обов'язки перед громадянином. Національна ідентичність точно залежить від того, наскільки потужно в суспільстві працює, живе і дихає верховенство права.
Спільні вороги
На жаль, Україна своїм трагічним, кривавим досвідом довела те, що наявність спільного ворога дуже сильно зміцнює усвідомлення самих себе, відчуття приналежності до української нації. Ми вже згадували, що сьогодні понад 90% українців пишаються своїм українським громадянством.
Зверніть увагу: тут мовиться про громадянство, а не про етнічну приналежність. Громадяни України є різними за етнічною приналежністю людьми.
Національна освіта
Це, як на мене, ключовий гравець на полі формування національної ідентичності. У межах національної освіти під час військового вторгнення ми можемо і повинні формувати те, що називається one voice policy – політика одного голосу.
Від дитячого садочку, іграшок, якими граються наші діти, й дитячих книжок, які вони читають, – до шкільної програми з історії, літератури та інших предметів, університетських програм, спеціальних курсів та програм післядипломної освіти. Зрештою, всі формати й усі форми освіти мають бути вибудовані відповідно до тих цінностей і принципів, за якими хоче розвиватися українська політична нація.
Наші цінності визначають наше майбутнє
"Цінності мастяться на хліб", – пише Ярослав Грицак. Прикро, але досить довгий час Україна не мала відпрацьованої й системної політики національної ідентичності.
Рекомендуємо Справжня причина, чому Польща не збила російську ракету
У грудні 2022 року в Україні був схвалений Закон "Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності". У грудні 2023-го – стратегія, яка відповідає за втілення закону. Ці документи структурують уявлення суспільства та державних органів про те, що таке національна і громадянська ідентичність і як її реалізувати. До повномасштабного вторгнення такого закону в Україні не було.
Попри всі їхні недосконалості та потребу доопрацювання, і закон, і стратегія вочевидь можуть і будуть вдосконалюватися, вони є важливою точкою зростання для України. Ми можемо розвивати далі наше розуміння національної й громадянської ідентичності та ставати активними учасниками процесу.
Крім того, закон визначає перелік національних цінностей, які важливі для формування української національної й громадянської ідентичності. Ці цінності у більшості збігаються з цінностями Європейського Союзу.
Право бути собою
Ми маємо стати потужною, об'єднаною нацією. Українці борються за свою унікальність, ідентичність та саме існування. Ідентичність – це право бути собою. Усі три слова в цій фразі важливі.
Я часто згадую текст Михайла Грушевського, написаний на початку XX століття, "Хто такі українці і чого вони хочуть". Грушевський дуже виразно пише про те, що ми самі владнаємо свої справи у своєму краї, нам не потрібне чуже втручання. Ми не будемо миритися з тим, що хтось хоче нам вказувати, що робити, як і навіщо. Ми справимося зі своїми завданнями тоді, коли будемо убезпечені від зовнішнього втручання.
Мало що, на жаль, змінилося з початку XX століття, ми все ще перебуваємо під загрозою. Тому усвідомлення самих себе, наповнення сенсами й змістами своєї історії, життя та боротьби сьогодні життєво необхідно. Національна культура – основа формування національної ідентичності. Національна ідентичність – основа національної безпеки.
Боремося, ми того варті.