Не можна виступити проти ініціативи швидкого миру і припинення війни, але не як політичної самоцілі, а як надійного справедливого рішення з чіткими гарантіями безпеки для України, що унеможливлюватимуть нову ескалацію. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

Актуально Хроніка тижня звичайного міжнародного божевілля

Критика з боку Дональда Трампа

Ймовірно, американського президента розчарували дії Володимира Зеленського. Спочатку в Україні відмовились підписувати угоди про активи: приїзд міністра фінансів у Київ та зустрічі на майданчику Мюнхенської безпекової конференції не дали очікуваного для Трампа результату.

Надалі президент України дав чітке розуміння, що переговори і домовленості в обхід Києва недопустимі, попри активні контакти між представниками США і Росії.

Офіційний Київ зафіксував – припинення вогню потребує затвердження гарантій безпеки. Ця українська позиція не повною мірою відповідає американському підходу, який, з огляду на численні заяви, полягає в зупинці активної фази війни, що передуватиме політичними домовленостями.

Ймовірно, Трамп вирішив публічно натиснути на Зеленського, щоб спонукати його до більш гнучкої позиції в обох питаннях.

Чи є мирний план у США?

Дотепер складається враження, що чіткої дорожньої карти дій із забезпечення стабільного і надійного миру в американської адміністрації не має. Сформований певний набір цілей та інтересів, який набуває контурів в загальних пропозиціях. Вони прості за своєю суттю, але не до кінця враховують реальну ситуацію "на місцях" і майбутні ризики.

По-перше, Трамп прагне якнайшвидше домогтись зупинки вогню. Безсумнівно, вказана ціль має першочергове значення. Однак важливо, щоб його ініціатива не перетворилась на тимчасове замороження активної фази з перспективами швидкого відновлення наступальних дій російських військ.

Водночас американський президент розраховує отримати швидку політичну перемогу, не акцентуючи на усіх деталях.

По-друге, Зеленський намагався зацікавити Трампа пропозицією спільного освоєння українських активів. Однак американський президент сприйняв це по своєму та представив угоду, яка першочергово враховує американські інтереси, але не конкретизує гарантій безпеки.

Важливо Чому зближення Росії та США загрожує усьому міжнародному праву

Підписання такого документа також би виступило політичною перемогою американської адміністрації. В інформаційному просторі США це було б легко подати як тріумф під заголовками: "Поки Джо Байден витрачав американські кошти на війну, Дональд Трамп повернув їх у вигляді активів і уклав чудову угоду".

У розумінні американських партнерів: якщо США отримають активи в Україні – це буде найкращою гарантією безпеки, але в Україні розраховують отримати чіткі й зафіксовані в документі положення.

По-третє, в ідеальному для Трампа сценарії:

  • Україна підписує угоду щодо ресурсів,
  • Росія більше не йде на ескалацію,
  • Європа формує миротворчий контингент, беручи на себе зобов'язання з гарантій безпеки для України, а також захисту американських активів.

По-четверте, складається враження, що Трамп не має нічого проти того, щоб майбутня мирна угода, яка покликана забезпечити довготривалий мир, остаточно винесла за рамки перспективи інтеграції України в НАТО чи повернення тимчасово окупованих територій. Крім того, якщо угода супроводжуватиметься знаттям санкцій з Росії, Україна буде позбавлена навіть інструментів економічного і політичного тиску на російське керівництво. Важко уявити, що після цього росіяни виведуть свої війська з українських територій навіть у віддаленій перспективі.

На фоні всього складається враження, що в Києва є певні проблеми в ефективній комунікації з адміністрацією Трампа. В американського президента сформоване власне бачення, а Києву складно доводити свою позицію. Великі сподівання покладають на приїзд генерала Кіта Келлога. Проте навіть з урахування формату паралельних переговорних треків, який обраний у Вашингтоні, позиції спеціального представника помітно ослабли у порівнянні з іншими американськими високопосадовцями, залученими до переговорного процесу.

На що розраховують у Росії?

У Кремлі задоволені остаточним руйнуванням першої "червоної лінії": відсутності прямої комунікації із США з широкого кола питань. Відтепер російська сторона спробує використати ситуацію на максимум.

Першочергово для Росії важливо поставити Україну у рамки. Щоб виглядало так, наче саме Зеленський "зриває мирний процес". Такий сценарій призведе до подальшого загострення суперечностей на рівні перших осіб України і США, а значить ставитиме під сумнів перспективи відновлення американської військової допомоги. Безсумнівно, це значно посилюватиме позицію Росії не тільки на полі бою, але й на переговорному рівні.

Варто очікувати, що потенційний виборчий процес російська сторона також спробує використати для внутрішньополітичної дестабілізації України. Якщо в українському інформаційному просторі активізується внутрішнє протистояння, а вся увага буде зосереджена на вибори – це створить проблеми для мобілізації ресурсів на фронт та відвертатиме увагу від забезпечення обороноздатності. Без сумнівів, політична криза всередині України гратиме на користь російським інтересам.

До теми Пастка для України: чому вибори без миру – це гра за правилами диктатора

Таким чином, дотримання демократичних принципів та проведення виборів – важливий елемент, але їх організація має відбуватися без шкоди для внутрішньополітичної стабільності та із забезпеченням безпеки процедури волевиявлення.

Чого очікувати Україні?

Хоча організації без участі України проводити можливо, утвердити рішення щодо формату закінчення війни – ні. Саме тому, лише українська сторона має вирішувати параметри справедливого миру і гарантій безпеки.

Основні сподівання Києва покладатимуться на консолідовану позицію європейських партнерів. Європа і сама перебуває під впливом складно прогнозованих дій американської адміністрації, проте позиція Трампа стимулюватиме країни ЄС більше інвестувати в оборону та грати активнішу роль в питанні побудови нової архітектури європейської безпеки. В іншому випадку Європа може залишитись на другому плані ключових геополітичних процесів.

Саме тому Україна має всі підстави продовжувати виступати з суб'єктних позицій, заручившись підтримкою європейських партнерів. Мова про відмову США від військово-технічної підтримки українських потреб також не йде.

Без сумнівів, важливо досягнути якнайшвидшого миру, але в США мають усвідомлювати, що роль американської дипломатії не має зводитись виключно до ролі посередництва. США можуть сприяти стабільному миру через примус російського керівництва сідати за стіл переговорів, а не мотивацією Кремля поступками.

Росія продовжує бути суб'єктом, а не об'єктом агресії, а підтримка з боку США України це не забаганка чи інтерес попереднього президента, чи будь-якого іншого представника американського істеблішменту, це – стратегічна потреба для безпеки у Європі. Залишається сподіватись, що українська дипломатія зуміє переконати Трампа у цих постулатах, і тоді мир буде не тільки швидкий, але й тривалий.