Світ впевнено божеволіє?

Чому так багато людей підтримують "ХАМАС"

Справа не зводиться до того, що пристарілому маразматичному російському диктатору під час сидіння на таємній валізі почулися дивні звуки. На нього зійшло осяяння: він може увійти в історію, не побудувавши щось нове і привабливе, а зруйнувавши те, що вже існує, тобто загально прийнятий безпековий порядок.

До теми Які неприємності нас чекають без грошей Дядька Сема?

Воно все є, але це менша частина проблеми. Конкуренція між різними цивілізаціями, якими є США і Китай – теж не головне. Визначає світову кризу те, що проти цивілізованих країн підіймаються новітні варвари, у бік яких добровільно і стрімко деградувала російська недоімперія. І ті, хто як Китай або Туреччина, сподіваються щось виграти, підігруючи варварам, ризикують долею не тільки власної країни, але й світу.

Умовно можна визначити цивілізоване суспільство як таке, де в центрі – людина, її права, свободи та усвідомлені обов'язки. Відповідно, всі суспільні відносини регулюються писаними й неписаними правилами.

За порушення неписаних правил – традицій – очікує втрата репутації. За порушення писаних правил –  законів – настає втрата і репутації, і грошей, і, можливо, свободи. Після цього бути успішним і поважним у цивілізованому суспільстві неможливо.

Натомість у сучасних варварів людина та її житті вартує менше, ніж доза дурі або автоматний патрон. Примус замість вільного вибору, покірність замість відповідальності, віра замість розуміння. Принципи існування максимально спрощені:

• той, хто згори, той і правий;
• ті, хто з нами, праві завжди і в усьому;
• ті, хто не з нами, – вороги, яких треба фізично знищити.

Зрозуміло, чому на підтримку "ХАМАС" по світу виходять сотні тисяч, а за Ізраїль – значно менше. На примітивних варварських принципах об'єднатися легко. Водночас цивілізовані люди починають аналізувати, зважати на різні нюанси й грузнуть у складнощах рефлексії на неоднозначні події.

Можна констатувати, що якщо відкинути другорядне, то головне протистояння у світі – це тупі й нахабні проти тих, хто намагається думати й жити за правилами.

Головний результат зустрічі Байдена і Сі

Абсолютно природно, що у світових лідерів виникає потреба шукати нові контури безпекового порядку й умови взаємодії в цих кризових умовах. "Валізний фюрерок" мріяв, що з ним почнуть домовлятися про розподіл світу на зони впливу. Так, ця розмова почалася, але без Владіміра Путіна, бо понти Кремля вже не лякають, а дратують навіть умовних союзників.

Читайте також Росіяни готуються до третьої хвилі наступу на Авдіївку

Агресивна війна Росії проти України перебуває далеко не на першому місці, а десь біля дна діжки Пандори, помітно нижче загострення на Близькому Сході. Бо там може спалахнути на всю планету і призвести до загальної енергетичної та фінансової кризи, а в нас – у гіршому випадку велика пострадянська країна поглине схожу на неї, але меншу. Неприємно, але не трагічно.

Очевидно, що Байден бажав би домовитися з Сі Цзіньпіном приблизно так, як свого часу домовилися Рузвельт і Черчилль зі Сталіним. До речі, те, що президент США після доволі дружної зустрічі все одно назвав лідера Китаю диктатором – прозоре відсилання до часів Ялтинської конференції.

Важливо розуміти, що й англосаксонський світ на чолі з США, і Радянський Союз тоді були дійсно наддержавами. Вони пропонували людству власні – конкурентні – моделі розвитку. Або ж нав'язували їх іншим країнам – воєнною та економічною силою. Але й несли відповідальність та витрати, щоб там де нав'язати вдалося, все функціонувало стабільно, НАТО і Варшавський договір тому підтвердження.

А от Китай і моделі на експорт не має – його капіталістичний соціалізм з китайським обличчям навіть В'єтнам не приваблює, та й відповідальності нести не хоче. Прибуток отримувати від країн, які опинилися під впливом – з задоволенням, а от слідкувати, щоб витримувалися правила і домовленості – це зайвий клопіт.

Актуально Зустріч Сі і Байдена розпочала нову епоху, у якій є лише два центри

Лідери США і Китаю спілкувалися 4 години. Навіть, якщо не зважати, що контактували літні неквапливі люди, та відкинути час на переклад, це все одно дуже багато для зустрічі без результатів.

Тому головний результат – це те, що сторони визнали необхідність домовлятися. Протистояння з вірогідністю ядерного конфлікту є неприпустимим. Далі були позначені теми, де позиції сторін сталі, й поступатися ніхто не буде. Для Китаю – це проблема Тайваню, який раніше на міжнародному рівні вважався справжнім Китаєм, і без його поглинання материковий Китай історично залишається територією безглуздих комуністичних "національних стрибків і культурних революцій".

Час посилення через зміни

Для США одна з червоних ліній – це підтримка Ізраїлю. А чи входить туди на стільки ж тверда позиція щодо України – інформація відсутня. Тобто все залежить, наскільки подальша підтримка України буде видаватися перспективною і геостратегічно вигідною. Хоча красиві слова про демократичну солідарність і все таке будуть лунати до самого кінця.

Ще у сторін є різні бачення щодо обміну передовою науковою та технологічною інформацією. Однак Україна зараз надто далека від досягнень науково-технічного прогресу, ми намагаємося вийти на іранський рівень випуску воєнної продукції.

Рекомендуємо Шлях України до ЄС: як справи у боротьбі з корупцією?

Якщо виконувати формулу "Нічого про Україну – без України", яку, як чергову сумнівну фортецю, утримує наша влада, то про нас скоро взагалі не будуть згадувати. Окрім соловйових-скабєєвих, звісно. Це теж вкрай важливий результат переговорів Байдена і Сі.

Можна певний час тримати перші шпальти світової преси, особливо, якщо мова про щось трагічне і героїчне. Ще якийсь час можна переконливо і наполегливо прохати про допомогу. А далі – все: випадаєш з розкладів, не потрапляєш у порядок денний.

Сучасної України це стосується напряму. Світ – і цивілізований і, особливо, варварський – поважає силу. А сила, окрім іншого, і в здатності змінюватися, адаптуватися, відкидати все зайве, що заважає виживанню у критичний момент. Причому варвари чекати не будуть.

А от чи здатні ми на посилення через зміни, ні на яких високоповажних переговорах ніхто таки не домовиться. Час бути, а не здаватися.