У війні завжди перемагає підлий, хитрий і підступний. Мета України зараз – зберегти державність, а тому варто вдаватися до будь-яких методів, аби вистояти. Якщо треба буде діяти хитріше щодо ворога – доведеться так робити, а не сподіватись на "лицарську" перемогу.

Такою думкою в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу поділився засновник та командир Group 13 з позивним "Тринадцятий". Він закликав не вірити в ілюзії про те, що росіяни нічого не вміють. Росія швидко вчиться, це сильний ворог.

У День воєнної розвідки України "Тринадцятий" відверто зізнався, якою є його улюблена уражена російська ціль та розповів про найдовшу місію, яка запам'яталась – читайте усе далі.

Дивіться також Знищено катер і РЛС окупантів: у ГУР показали деталі нещодавньої операції у Чорному морі

Як вам служиться в розвідці під час повномасштабного вторгнення? Наскільки це зараз важко? Наскільки відчувається тиск, обов'язок тощо?

Я вам скажу чесно. За моїми відчуттями бувають різні моменти. Я не завжди був у дроновій сфері, взагалі нею не займався. Трохи на початках літали Mavic, Autel – тобто мінімум.

Однак загалом, у всіх людей є лінія виснаження, чутлива точка, коли ти думаєш, що всі свої ресурси вичерпані. З мого досвіду, мені на думку зразу приходять люди, які сидять в окопах. І ти розумієш, що треба заспокоїтись і працювати далі.

Тобто є певна специфіка, моменти, різні ситуації. Деталі розказати не можу.

Однак мені згадується досвід окопу, де влітку у спеку люди плавляться, взимку – холодно, весною і восени – мокро. Там немає комфортної ситуації.

І в ці моменти ти розумієш, що немає на що жалітись. Треба ставати "за плужок" і працювати.

Коли ви почали займатися морськими дронами, що було найважчим у цьому процесі? Бо для України це, по суті, унікальна річ.

Взагалі це для світу унікальна річ. Тобто у світі в різних країнах на цю тематику почали працювати давно. Перше зафіксоване застосування, хто б не розказував якісь легенди, було під час Першої світової війни – німці уразили британський корабель, але він не потонув.

Тоді був бек з двигуном Maybach і управлявся він через кабель. Тобто застосування було понад 100 років назад, а результат це почало давати сьогодні.

Найважче – це перехід на цю роботу, це був стрибок в невідомість. В тебе немає нічого – ні досвіду, ні з чим працювати, ні де почитати, ні в кого спитати. Ми просто методом помилок дійшли до цього результату. Я думаю, тут є крапля якогось таланту особового складу і також є велика жага до перемоги. Можна ще додати краплю везіння.

Інтерв'ю з командиром "Group 13" ГУР МО України: дивитись відео

Чи пам'ятаєте ви перше ураження? Яким воно було особисто для вас?

Усвідомлення прийшло трішки пізніше, і ти зараз це оцінюєш з іншої сторони. Вперше – я був саме тим пілотом, який уразив "Іван Хурс". Тоді в нас в цій місії було всього 3 дрони. У виробника не було можливостей щодо забезпечення нас і швидкості виробництва. Було багато технічних моментів, на які на той час не знали відповіді.

Перше ураження – таке змішане, тому що на атаку ми заходили тричі. Я два рази втрачав зв'язок. Тобто є я, є корабель і тут втрачається зв'язок. Зв'язок відновився, ти вже по правому борту атакуєш. Знов пропав. І потім з третього разу вже досягли якогось першого маленького успіху.

Емоції змішані, тому що я досить критично ставлюся до себе. Ти міг більше, а тут так "поцарапав", назвемо це так. Хотілося більшого. І я розумію, якщо переосмислити всі свої дії зараз, то ми могли це зробити набагато раніше. Однак ми не вміємо відмотувати час, його не повернеш. Тому є як є.

Коли Україна вперше почала використовувати дрони Magura, якою була реакція росіян? Наскільки це було несподівано для них і наскільки ефективними були їхні методи взаємодії тоді?

Так само як ми не знали, що робити з дронами, вони так само не знали, як боротися проти них. Вони теж вчились, дії росіян сьогодні і за понад два роки стали професійнішими. Ті ж пілоти – вони більш навчені. Видно, що в них досвіду вже набагато більше щодо боротьби з БЕК (безекіпажний катер – 24 Канал).

Це так само як у наших пілотів, які борються з "Шахедами", та сама історія. Тобто згадати 24 лютого, коли багато хлопців вилітало, і майже не мали нальоту. Ми ж знаємо, які були проблеми в той час в авіації. Пілоти надзвичайно мало літали. І зараз можна подивитися в їхній льотній книжці, скільки годин провели. Так само і в нас – тисячі годин, проведених на місії. Тисячі. Це без перебільшень. І росіяни вчаться, швидко вчаться. Це сильний ворог.

Можете детальніше розповісти про тисячі годин на місії? Як дрон виходить на полювання? Чи є цілі?

Ми не ходимо навмання. Тобто ми знаємо, куди ми йдемо і для чого ми йдемо. Ти завжди маєш розуміти. Є багато деталей, які ти маєш знати, щоб побудувати повну картину. Тобто це не якісь там "навдачі", наприклад, просто вийшли з надією, що хтось вийде.

Найдовша місія, мені здається, була 5 чи 6 днів. Вона пов'язана також з великим недосипанням особового складу. І, відповідно, теж це все відбивається на людях.

Однак тому я й кажу тисячі, тому що ваш глядач бачить 30 секунд, хвилину, дві хвилини якогось відео з гарною музичкою. Тут лейба ГУР, тут лейба Group 13, похлопали, все, пішли спати.

Однак кожна така робота – це титанічна праця людей з великим ризиком для життя, тому що росіяни дуже активно полюють за дронами, і вони навіть не шкодують свої "Іскандери". Тобто ви розумієте, коли "Іскандер" летить на якийсь військовий об'єкт, на якусь велику ціль, і коли він летить на групу людей. Вони не шкодують навіть декілька ракет, щоб випустити їх по особовому складу.

Тому ми змушені адаптуватися, робити зміни. Ми постійно в роботі. В мене постійно голова зайнята, як гарантувати максимальну безпеку особового складу в тих умовах, які склались. Звісно, 100% ти не зробиш, але ти постійно можеш придумати щось нове, десь приходиться креативити. Ти постійно над цим працюєш, вносиш ідеї.

Якщо це якось порівняти зі сніжним комом, ти почав з малого і постійно довертаєш якісь деталі в роботі людей. І це вже якийсь комплекс дій, а не просто "взяли, скинули і пішли".

Розкажіть трохи про свою команду, про Group 13. Хто ці люди?

Це контингент абсолютно з різних "світів". Хтось служив, хтось вже був звільнений, хтось з інших відомств, хтось воював в піхоті, хтось в інших відомствах. Чи просто цивільні, які ніколи не мали ніякого зв'язку з армією. Тобто немає якоїсь такої ідеальної формули, кого треба набрати, щоб отримати результат.

Я свою формулу насамперед будую першим пунктом – це мотивація. Якщо людина вмотивована – решта ми зможемо все додати. Ми навчимо всього. Якщо не навчимо, якщо він не тягне якийсь об'єкт, ми переставимо його на інший об'єкт, де він буде давати результат. Тобто мотивація – це перший ключ до ефективності.

Якщо ти будеш надзвичайно крутим генієм, знати більше, ніж вся команда, але ти не хочеш цього робити, в тебе немає мотиву, то ти нам не потрібен. Тому що ці люди не дають результати. Ми працюємо над тим, щоб не дати кількість дронів, не робити щось велике з нашої групи. Ми працюємо над тим, щоб це було досить закрите ком'юніті з дуже великою ефективністю.

Розкажіть, будь ласка, про модифікації Magura. Які зараз існують версії і що вони вміють робити?

Перша – це V5. Візуально вона виглядає так само як було 2 роки назад, але всередині вона зазнала дуже багато змін. Сьогодні вона, мабуть, найефективніша. І навіть якщо зробити кращий дрон, в нього не буде шансів повторити ті результати, які в нас є. Беремо об'єктивно – море пусте.

Далі – це W6. Якщо V5 може нести на собі певне обладнання, але вона більше запам'яталася всім як "Камікадзе", то W6 – це платформа, яка створена на базі V5, але водночас вона більш стабільна на хвилях. Її використовують як носій якогось додаткового обладнання, такого як турелі, ракети.

З нею ми починали боротьбу проти авіації противника. І від збиття гелікоптерів 31 грудня до початку, коли ми почали з ракетами, як жартують мої хлопці, такий "період вагітності" – 9 місяців пройшло, щоб ми отримали результат.

Одночасно з цим розробляли V7. Вона абсолютно нова. Корпус новий, двигун новий, там надзвичайно багато елементів, мало чого залишилось від попереднього. На неї в мене великі надії, в неї набагато більший запас ходу, автономність, клас морехідності. Вона може на собі нести обладнання і залишатися все ж таки "Камікадзе". Тобто фантазія.

І є інші ще проєкти, які зараз в процесі розробки, ми не говоримо про них до результатів. Ми не говоримо до того, поки не зрозуміємо, що так воно працює.

Наприклад, коли було збито два гелікоптери і один пошкоджено, то там були і Р-73 ракети, і АІМ-9. Однак ми розуміли, що ми тільки на початку роботи з АІМ-9, нам треба точно розуміти, що ми з цим завданням справились. Тому озвучили це потім, вже коли був успіх з літаками. Є ще інші проєкти, але, знову ж таки – ми не робимо вкиди, щоб потім виправдовуватися, чому воно не працює.

Яку останню точку досягав дрон Magura, коли ми говоримо про простори і моря? Куди найдальше долітав?

Скажу так – куди б ви хотіли, щоб вона дісталась, вона туди діставалась.

Часто в розвідці, коли говорять про дрони Magura, говорять про те, що Чорноморський флот – це не єдиний флот, який має Росія, і це не єдине море, яке межує з території Росії. Ви вірите в розширення і той факт, що українські морські дрони зможуть полювати на росіян в інших частинах світу?

Я не вірю, я хочу. Однак ви розумієте, що такі рішення приймаються на надвисоких рівнях держави. Крім віри та бажання – можливості ми маємо, маємо чим працювати. Далі це вже робота трохи іншого рівня, інших людей, інших команд, щоб забезпечити це. Чи це можливо? В теорії так. Тут дуже-дуже багато тонких моментів, які залежать точно не від Group 13.

На вашу думку, якими є головні фактори того, крім ракет та дронів Magura, що Україна, яка, по суті, свого флоту немає, змогла відтіснити російський Чорноморський флот і буквально в деяких аспектах навіть перемогти його?

Чому так вийшло? Тому що ми круті. Українці дуже креативні. В нас надзвичайно багата історія. Згадайте козаків на чайках. Десь так масово, як ми використовували чайки, в такій концепції, умовно, БЕКи на той час. Тоді креативність була.

Згадайте просто, наскільки Україна була потужна колись в кораблебудуванні, літакобудуванні. Багато хто вважає, що у нас сільськогосподарська країна. Я вважаю, що наша країна надзвичайно багата на талановитих інженерів. Є талант. Це як, знаєте, навчання в школі: хтось більше схильний до гуманітарних наук, хтось – до точних.

Я думаю, Україна загалом, якщо брати світову мапу, крім аграрної складової, реально дуже багата на талановитих інженерів. І ключовим фактором є розуміння того, що в нас немає можливості закидати противника трупами. У нас є можливість використати наш інженерний потенціал для того, щоб на полі бою був не боєць, а робот. Ми до цього йдемо.

А які небезпеки в стратегічній перспективі ви бачите від Росії? Де важливо бути уважними?

Мені здається, в деяких моментах, на деяких ділянках лінії зіткнення, на певних посадах люди забувають те, що в нас людський ресурс не нескінченний. Однак ми тут сидимо в лабораторних умовах, в кімнатних умовах, і оцінювати чиюсь роботу, де ти не знаєш детально ці всі моменти теж, мабуть, неправильно.

Я думаю, що у нас, українців, є дуже погана, не тільки будемо говорити про хороше, а є ще погана риса характеру. Ми дуже добре знаємо, як хтось десь має зробити. Наприклад, я там знаю, як має зробити комбриг якоїсь піхотної бригади, я знаю, як краще суддя має зробити, хоча я не компетентний в цьому питанні зовсім. Я думаю, що це є проблема, коли ми, не маючи компетентності в якійсь зоні, оцінюємо дії когось.

Важливо Розвідники ГУР не дали окупантам прорватися до Дніпропетровщини

Дуже часто ви спілкуєтесь з міжнародною пресою і, підозрюю, не лише з нею. Чи відчувається інтерес міжнародної спільноти до Group 13 і до дрона Маgura?

Звичайно. Який би крутий дрон не зробили за кордоном, він крутий там. Дуже часто відбувається ситуація, я не кажу за себе, в мене такої не було, коли щось надзвичайно круте приїжджає з Заходу, ти його приносиш на поле бою, а воно не працює. Тому що його зробили в лабораторних умовах, штучних умовах.

Тут ситуація змінюється кардинально швидко, і ти можеш, маючи восьмигодинний робочий день, вихідний, відпустки, щось там за кордоном собі спокійно проєктувати. А у нас тут за 3 місяці це може стати неактуально. Ти його тільки ще на папері намалював, ще не почав робити, воно вже тут неактуальне.

Зацікавленість надзвичайно висока, тому що наші вироби показали своє право на існування, надзвичайно великий результат вони показали в реальних бойових діях. З країною, яка переважає нас у всьому, і не знає досі третій рік, як чітко побороти нас.

Тобто якісь маленькі точкові моменти, все-таки кроки вони роблять. Однак це не зупиняє повноцінно.

Відповідно Захід зацікавлений як і досвідом пілотів, командирів груп, так і самими технологіями, які дають нам такий успіх. Тому що переважно все, що розроблено за кордоном, коштує в рази дорожче, ніж те, чим ми користуємося. Вартість дрона для нашої держави реально суттєво нижча, ніж та, що у Вікіпедії.

Тому зацікавленість скрізь, не тільки від журналістів. Це не тільки нас стосується.

Я знаю піхотинців, які їздять на тренування за кордон. Їх саджають і кажуть, щоб вони розказали, як і до чого треба готуватись, щоб вони навчили. Тобто вони (українські піхотинці – 24 Канал) приїхали на тренування, а сторона, яка їх приймає, хоче навпаки отримати знання від нас.

Наведу вам приклад. Була ситуація, коли у 2022 році виїхали з певного району, вже повернулися назад. Була досить щільна робота по наших людях з артилерії. І коли виїхали, серед людей, хто там був, був американець із легіону.

І наш товариш підійшов до нього, так по плечі його плеснув і каже: "Що, це тобі не Ірак?". А той відповів, що так. Тобто вони (іноземці – 24 Канал) брали участь в інших конфліктах. І зазвичай це набагато слабший противник. Тут все навпаки. Вони на іншій стороні грають.

І тому я думаю, що дай нам Бог наснагу і розуму побороти це, і потім Україна буде великим скарбом для наших партнерів щодо отримання досвіду від нас.

Нещодавно росіяни заявили, що вони теж будуть розробляти свої морські дрони. Зважаючи на ваш досвід, на те, якими розробками ви користуєтесь, як ви формуєте команду, як Україні робити так, аби ми цю технологічну гонку все ж таки виграли?

Я думаю, що намагатись скопіювати. Вони теж застосовують щось нове, щось цікаве, і це буде дуже нерозумно не скористатись нам цим, якщо це покращить нашу роботу.

Колись дуже давно одна людина на тренуваннях сказала, що у війні перемагає підлий, хитрий і підступний. Тому я не вірю в можливість якоїсь "лицарської" перемоги. Зазвичай в житті завжди чесні люди страждають через хитрих людей, які можуть якісь моменти обійти.

Тому я думаю, що нам треба більше хитрості. Я не думаю, що щось соромне може бути щодо ворога, якщо це буде підлість. У нас є ціль одна – зберегти. Ми зараз навіть не говоримо про кордони 1991 року, ми говоримо взагалі про існування держави.

Нам треба зберегти державність. І в нас гинуть найкращі. Цвіт нації в нас згине. А нам треба його зберегти, тому що ті, хто лишиться, потім будуть далі будувати цю країну.

Вони (росіяни – 24 Канал) ж використовують в основній своїй масі, там де вони, скажімо так, працюють методом утилізації, не цвіт нації. Тому треба робити висновки і десь не прямо зі шпагою чи лицарським мечем йти, а шукати інші шляхи для збереження країни, держави.

Як вам вдалось знищити ворожі винищувачі?

Летів винищувач. Ми підняли ракети, він підлетів ближче, вилетіла ракета, винищувач впав.

Це якщо коротко. А якщо детальніше? Як це вдалось і чи очікував цього ворог?

В плані винищувача була використана, не таємниця, ракета АІМ-9. І в неї за певними параметрами кращі можливості, але це незвичайна ракета, вона доопрацьована. Це не просто взяти, закинути і піти.

Я впевнений, що росіяни обережно ставились, але не до кінця вірили у можливість збиття літака. Я хотів цього, але сказати, що в першу місію зіб'ю літак… Була більше надія і віра. Я не очікував 100% результату.

Я вважаю, що ми правильно скористались ситуацією в певний момент. Дуже важливо ухвалювати правильні рішення вчасно. А там, в нашій ситуації, важливість мали секунди.

За вашими спостереженнями, як зараз ворог поводиться у Чорному морі, наскільки це ускладнює процес полювання за наступними цілями?

Якщо вони бачать човен з ракетами, борт з ракетами, гелікоптерів з 31 грудня поруч немає, ні одного. Тобто, якщо вони ідентифікують, що є борти з ракетами, то гелікоптера там точно не буде.

Якщо ми кажемо про Су, то інколи тримаються просто на безпечній відстані, дуже рідко намагаються здійснити атаки, але зазвичай на 99% це не дає ніякого результату.

Набагато частіше почали використовувати безпілотники. Тобто вони постійно продовжують об'єктивний контроль, якщо виявляють групу. Однак серйозних наслідків для нас вони завдати не можуть. Також почали використовувати FPV, БпЛА "Ланцети", також пишуть, що використовують ракети.

Недавно вийшло відео, де вони (росіяни – 24 Канал) розказують про Х-31. По-перше, Х-31 – це одна з найдешевших їхніх ракет. Її вартість – пів мільйона доларів. Наш засіб коштує в рази дешевше. Тобто, мене, чесно, задовольнить, якщо я буду запускати дрон, вони будуть використовувати на це ракету. Я готовий це робити кожен день.

А якщо ми говоримо про FPV і БпЛА, їх застосовують одинично. Це розрахунок на везіння, воно не зупинить наш основний задум. Навіть якщо ми втратимо 1 – 2 борти, це не впливає на нашу основну роботу і ціль.

Яка ваша улюблена ціль і чому? Раніше ви говорили, що це російський корабель "Івановець".

Тут різні емоції з кожної цілі. Щодо "Івановця", в нас залишився дрон, який зняв це потоплення. Воно найбільш таке "вау". Тому саме ця ціль досить добре закарбувалася в моїй пам'яті. Я дуже сумую за тими операціями, бо сьогодні я розумію, що то були досить короткі і легкі операції.

Зараз все набагато складніше. Ми продовжуємо свою активність для того, щоб ворог відчував з нашої сторони тиск, щоб він продовжував бути закритий в своїх портах базування. І ми далі шукаємо нові ідеї, нові можливості до застосування. Як ми зробили колись із флотом, так само ми зараз відпрацьовуємо по авіації.