Варіант один: холодна війна

Перший варіант – це введення військ Російської Федерації до так званих квазіреспублік. Їхнє місце дислокації залишатиметься там, вони будуть, безперечно, здійснювати провокації, продовжувати нагнітати паніку й працювати на внутрішнього російського споживача та окуповані території.

Зверніть увагу Путін втратив Україну остаточно

Варіант два: пекло на Донбасі

Другий варіант – у разі, якщо ухвалять рішення щодо визначення меж так званих псевдореспублік за адміністративними межами українських Донецької та Луганської областей. Тут уже розпочинаються для нас проблеми.

Тому що заяви різних депутатів російської Думи, заяви ватажків із цих угруповань бойовиків різняться. І дехто каже, що будуть нині ними сформовані межі, лінія фронту. Дехто каже, що це будуть цілі області.

У разі, якщо все ж таки ухвалять рішення щодо визначення (абсолютно нікчемне з юридичної точки зору) про адміністративні межі Донецької й Луганської областей, ось тоді варто розраховувати на активізацію військових дій з боку Росії.

І, вочевидь, вони намагатимуться відбити території Донецької та Луганської областей повністю. Тобто буде війна, будуть цілковито невиправдані втрати української армії, українських мирних мешканців.

Тому що там – багато міст. А, як свідчить практика, військові дії в містах практично ніколи не завершуються малими втратами. Й більшість втрат і смертей, які є, – це мирні мешканці, які ніяким чином не беруть участь в таких провокаціях, у війні. Цей варіант можливий. Тоді маємо зосереджувати зусилля на обороні наших територій і працювати.

Варіант три: велика війна

І третій варіант, це якщо в діда клєма зовсім злетіла вкрай, тоді – це повномасштабний наступ на Україну. Він також є імовірним, і я би не відкидав такої можливості.

Я впевнений, що всі дивилися виступ президента Росії Путіна вчора ввечері. Він був просочений ненавистю до України як держави. Це було повторення ось цієї мантри про відновлення Радянського Союзу, про бажання сформувати Російську імперію на чолі з Москвою і Путіним чи його наступниками.

Тобто з позиції Путіна Україна як країна не заслуговує на існування, і народу такого, як українці, також не існує. Є лише радянський народ, який був сформований і, на його думку, нечесно зник як певна інституція. Тому цей варіант також можливий і відкидати його не потрібно.


Путін може захотіти розширити межі псевдоутворень бойовиків на Донбасі / Фото Getty Images

Три шляхи українського наступу

У цих умовах єдине, що ми можемо робити, – це зосереджуватися на трьох напрямках діяльності.

Перший – це, безперечно, оборона. Ми знаємо, що російські війська зосереджені на багатьох напрямках: і з території Росії, і з території Білорусі, і в Придністров'ї. Ми повинні розуміти, що треба одночасно зберігати контроль над усією ділянкою українсько-російського і українсько-білоруського кордону.

Другий, звичайно, – це український головний законодавчий орган, Верховна Рада, має працювати зараз над тим, аби формальні усілякі процеси врегулювати. Тобто це, мабуть, скасування закону про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей, це і звернення до міжнародних урядів, парламентів.

Варто почитати Війна буде – просто іншою: одкровення з Луганська після кривавого визнання Путіним

І третій, звичайно, – це дипломатичні зусилля, перш за все, президента Зеленського та МЗС. Зараз Україна, попри величезну кризу та величезні проблеми, має вікно можливостей для того, аби посилити нашу присутність на світовій карті, аби отримати максимально вигідні умови співпраці з іншими державами і вимагати найжорсткіших санкцій проти РФ.

Зокрема маємо працювати зі США. Адже, як свідчать санкції, які вони ввели за результатами проголошення "незалежними" псевдореспубліками з боку президента Путіна, однозначно, що цього рішення і цих санкцій, якщо їх можна назвати так, недостатньо. І ми маємо тиснути на наших партнерів задля того, аби вони посилювали свою позицію.

Не відкидаємо роботу з Британією, хоча зараз вона найменше питань викликає як міжнародний союзник в України. Тому що дуже збалансована, дуже прямолінійна позиція, яка не ховається за дипломатичними кущами якимись і обтічними фразами. Говорять про все так, як це є.

Німеччина нас критично цікавить, Франція і ЄС в принципі як організація. Тому треба використовувати це вікно можливостей, продовжувати діалог із європейцями про умови вступу України до ЄС, до НАТО. Про всі ці процеси ми маємо говорити і бути гучнішими й активнішими в 10 разів, ніж це було раніше.

Радимо переглянути – Огризко припустив, що Путін захоче пробити новий коридор: дивіться відео