Залишила дітей в монастирі, щоб стати шпигункою: як Одетті Галловс вдалося обдурити нацистів

Союзні війська висадилися в Нормандії 6 червня 1944 року. Перехід Атлантичного валу проклав початок до кінця нацизму. Коли мовиться про D-day, зазвичай уявляють чоловіків, масштабні баталії на узбережжі, висадки десантів і тисячі смертей. Однак, це лише загальновідома частина історії, що призвела до перемоги над Гітлерівською Німеччиною.

Зверніть увагу Агент "Соня": вражаючі факти про домогосподарку, яка допомогла СРСР у створенні атомної бомби

Інша частина залишалася довгий час засекреченою, адже в ній участь брали спецслужби. Британське МІ6, SOE, американське ЦРУ і багато інших. Коли документи про залаштункові баталії нормандського протистояння виринули на поверхню, з'ясувалося, що висадка союзників стала можливою, в тому числі і завдяки жінкам.

Дитинство Одетти Галловс

Галловс народилася наприкінці квітня 1912 року французькому Ам'єні. Батько був героєм Першої світової, а крім того працював менеджером банку. Тож грошей в сім'ї вистачало.

Біди почалися з 1918 року, коли голову родини вбили у Вердені, незадовго до перемир'я. Маленька Одетта захворіла на поліомієліт і частково була прикута до ліжка. На цьому страждання дитини не закінчилися.

Упродовж трьох з половиною років через недугу вона втратила зір. І як би це дивно не звучало, та саме ця подія допомогла їй пережити німецький полон. Особливих надій у дитинстві на Одетту ніхто не покладав. Та й ніхто не сподівався, що вона одужає.

В Одетти з чоловіком з'явилися три доньки / Фото PA

Однак ближче до підліткового віку Одетта повністю одужала, повернувши собі зір. Вже наприкінці 1920-х років вона познайомилася з англійцем Роєм Сенсоном, пара переїхала до Британії. Життя там було спокійним, все йшло як по маслу. У шлюбі в них з'явилися три доньки.

Невідомо, як би Одетта жила далі, якби на світ не насувалася Друга світова.

Як Одетта потрапила до лав британських спецслужб

Чоловік пішов в ряди військових, а вона залишилася з дітьми сама. До слова, вона теж хотіла долучитися до боротьби проти нацистів. Однак тоді жінкам в рядах військових було не просто. Максимум, що її очікувало – допомога на фронті в лавах медиків.

До лав британських спецслужб Одетта потрапила долею випадку. У 1942 році Адміралтейство корони по радіо звернулося до усіх громадян з проханням надіслати їм в офіс фотографії французьких узбереж. Отримані знімки планували використати для формування карт місцевості. Там знали, що гітлерівські сили заставлять все мінами та перешкодами.

В Одетти Галловс були родинні фотографії, тож вона не зволікаючи відправила їх в Адміралтейство. Точніше думала, що відправила. Вона випадково надіслала їх в офіс війни, орган, який керував британською армією.

Не пропустіть У Росії секс-бомба, а в США просто нездара: що відомо про російську шпигунку Анну Чапман

Там увагу на ці фото й лист, що їх супроводжував, звернули представники спецслужби SOE. У відомстві відмітили її патріотизм і бажання допомогти батьківщині. Водночас Галловс відмінно володіла французькою.

Тож коли їй запропонували стати частиною команди, вона не думала ні секунди – дітей залишила в монастирі, де вони жили й навчалися, а сама поїхала вчитися розвідувальній майстерності.

Одетта Галловс розповідала, що з дідусем вони часто були на могилі її батька. Дідусь казав, що коли їм з братом буде по 20 – 25 років – почнеться нова війна і тоді вони зрозуміють, що треба буде встати і піти захищати свою країну.

Так робив наш батько, і так зробили ми,
– сказала шпигунка Одетта Галловс.

Навчання і підготовка Галловс до роботи

Навчання і підготовка до роботи у Франції були нелегкими. Крім занять зі стрільби і десантування, майбутніх шпигунів перевіряли й психологи. Одетта одразу отримала не дуже позитивну характеристику.

З одного боку її називали патріотичною, рішучою та цілеспрямованою особою. З іншого ж – нестерпною жінкою. Попри те, що її навчили практично всього, що мали б вміти шпигуни, тобто специфіки і правил користування радіоприймачами, передачі інформації, спілкування з німецькими офіцерами та спецслужбами, в результаті її призначили до медичного крила.

Зверніть увагу Кульгава леді: Віржинії Холл з дерев'яним протезом вдалося стати найнебезпечнішою шпигункою

Одетта мала допомагати рятувати цінних для британської розвідки людей. Це не та робота, на яку очікувала жінка, але й сперечатися вона не стала. Вибір перед нею не стояв: або вона погоджується, або покидає лави спецслужб.

Тож пройшовши підготовку, на початку листопада 1942 року Одетта Галловс відправилася із першим завданням до окупованої Франції.

Перше завдання шпигунки в окупованій Франції

У Франції на жінку чекала робота із членами руху опору. Вона мала стати тією, хто допоможе переховувати людей, за якими полювали німецькі спецслужби. Робота досить непроста та й зовсім відрізнялася від того, до чого готувалася Одетта.

Потрібно було організувати підпільні штаб-квартири, де за потреби люди могли ховатися, отримати воду, їжу і безпечно осісти, щоб придумати план дій. Паралельно Галловс працювала кур'єром, адже зі знанням французької легко обходила нацистські патрулі.

 Галловс працювала кур'єром / Фото Imperial War Museums

В рядах "Макі" її поважали і цінували, адже вона була тією, хто допомагав утекти іншим. До слова, вона була не єдиним агентом, що мала таке завдання.

Оскільки такі штаби були розкидані по всій країні, Одетта мала тримати зв'язок з іншими працівниками спецслужб, щоб за потреби легко перенаправляти людей у потрібні місця. Її відданість роботі призвела до того, що зі звичайної кур'єрки вона перетворилася ледь не в лідерку французького спротиву.

Під час роботи у Франції, керівником Одетти Галловс був офіцер SOE Пітер Черчилль. Крім своїх головних завдань, Одетта, чиє кодове ім'я було Ліса, працювала його особистим кур'єром.

У розвідувальному товаристві Пітера Черчилля не дуже то й любили. У світі спецслужб він був "плейбоєм", який покладався на інстинкти та імпровізацію, ніж на чіткий план та протоколи дій. Такими ж термінами можна й охарактеризувати всю спецслужбу SOE, яку створили для диверсійних операцій проти німців.

Зауважте Найгламурніша шпигунка Другої світової: як Крістін Скарбек потрапила у спецслужби

Та ж МІ6 – повна протилежність. Агенти працювали дуже таємно і зайвий раз не влаштовували провокативних чи гучних дестабілізаційних робіт. До слова, Пітер Черчилль не має абсолютно нічого спільного з британським прем'єром. Вони просто мали однакове прізвище.

Однак тільки завдяки спільному прізвищу з таким великим політиком і Пітеру, і Одетті вдалося вижити на війні. Якби не легенда про племінника прем'єр-міністра, з яким Галловс нібито була заручена – їх обох би закатували до смерті.

Цю легенду вигадала сама Галловс і заздалегідь попередила свого керівника, що дотримуватиметься цієї історії в разі захоплення. Креативне мислення та "нестандартний" характер – це перше, що спадає на думку, коли лунає ім'я Одетти Галловс.

Черчилль та Галловс потрапили на гачок шпигуна

Довго залишатися в тіні й переховувати британських агентів, чи французьких членів руху опору Одетті не судилося. Окупована Франція кишіла німецькими шпигунами. Один із них – Гюго Блейхер, офіцер німецького Абверу, відділ контррозвідки. Його головним завданням у Франції був пошук ворожих шпигунів.

Справлявся він зі цим завданням навіть краще, ніж від нього очікували. Блейхер був майстром перевтілення. Його образи та легенди не мали зачіпок, що дозволяло йому вільно гуляти навіть поміж рядів "Макі". У 1943 році на його гачок попалися Черчилль та Галловс.

Кодове ім'я Одетти – Ліса / Кадр з фільму "Одетта"

Блейзер вигадав історію, ніби він німецький полковник, який дуже хоче налагодити контакти, щоб покласти край війні. Він зміг випитати у французів, де саме ховаються Пітер та Одетта і коли йому видали потрібну інформацію – заявився до них у готель разом із гестапо.

Що цікаво, ще перед тим, як Блейхер вирушив на затримання британських агентів, Пітер Черчилль зв'язувався із SOE і доповідав про так званого полковника Анрі. У відомстві йому швидко відповіли, що Анрі насправді мисливець за шпигунами і якщо він дізнався, де живуть агенти, то звідти треба бігти.

Читайте також Шпигунська драма: за що стратили подружжя Розенбергів

Та пакувати валізи було пізно. Гюго Блейхер вже чекав на порозі із бійцями гестапо. Зовсім не дивно, що в руки Блейхера потрапила Одетта Галловс. Це логічно, вона не мала шпигунського досвіду, пройшла лише експрес-підготовку і навряд чи знала про всі нюанси роботи у розвідувальній сфері.

Але ж Пітер Черчилль був командиром, тож знав, як влаштований світ розвідників. Знав, що таке співпраця із нацистами. Вочевидь здогадувався, що гестапо веде на них полювання. І замість того, щоб утекти – вирішив залишитися, щоб потрапити в полон. Найбільше у всій цій ситуації постраждала сама Одетта.

Катування Одетти Галловс

Одетту утримували у в'язниці Фресн неподалік Парижу. Це друга за величиною тюрма в країні. Там на жінку чекали допити і тортури. Нацисти катували її розпеченим металом – припікали їй спину, аби вона видала інформацію про дислокацію членів руху опору.

Коли британка відмовилася говорити, їй по-одному вирвали всі нігті на пальцях ніг. І навіть після цього Одетта не зламалася. Після того, як нацисти зрозуміли, що Одетта не скаже ні слова – її хотіли стратити. Єдине, що допомогло вижити – легенда про Черчилля.

Одетту утримували у в'язниці Фресн / Фото Wikimedia Commons

Вона заявила, що стане корисною під час обміну. Нацисти й самі знали, що цю війну вони не виграють і коли прийде час здаватися в руки союзників, Одетта може стати у нагоді. Водночас можливо, посидівши у камері вона розколеться і видасть своїх. Тож її вирішили не убивати.

Пітеру Черчиллю в плані катувань пощастило більше. Звичайно, що йому теж перепало, але його мучили не так сильно і не так довго. Все ж таки легенда про племінника прем'єра спрацювала.

Не пропустіть Невловимі Бонні та Клайд: вся правда про легендарних грабіжників зі США

Вже після війни, коли Одетту Галловс запитували про те, як їй вдалося пережити усі нацистські знущання, жінка відповіла наступне: "Я була змушена терпіти. Мене гріла думка про те, що кожна хвилина, яку вони витратили на те, щоб мене зламати – дарує мені ще одну хвилину життя".

Переведення до концентраційного табору

Одетта не зламалась навіть у в'язниці, її вирішили перевести до концентраційного табору в Німеччині. Ревенсбрюк – більше відомий як "Жіноче пекло". Таку назву він отримав через те, що до 1941 року був виключно місцем утримання і катування жінок.

Ревенсбрюк відомий як "Жіноче пекло" / Фото German Federal Archives

За весь час війни через це місце пройшло понад 120 тисяч жінок, понад 90 тисяч – загинули. В'язням тижнями могли не давати їжу, тож процвітав канібалізм. Полонені їли тіла вже мертвих в'язнів. Все це супроводжувалося важкою працею та знущаннями з боку охоронців Ревенсбрюка.

Одетту кинули в камеру-одиночку, повністю замуровану, туди не проходило навіть найменшого променя світла. Місяці в суцільній темряві, наодинці. Але з таким методом катувань нацисти не вгадали. Життя підготувало Одетту Галловс навіть до такого випробування.

Мене залишили в темній кімнаті. Та я понад 3 роки жила без світла. В дитинстві була сліпою. Тож там у темноті я уявляла собі різне життя, картини і придумувала пісні. Лише раз на місяць до мене навідувалися, щоб перевірити чи я жива,
– розповідала Одетта Галловс.

Вийти з табору вдалося вже у 1944 році після того, як Францію звільнили з-під окупації. Післявоєнне життя було медом, припинилася постійна розвідка, зникли тортури.

Одетта повернулася до життя домогосподарки

У 1946 році Одетта розійшлася зі своїм чоловіком і вийшла за Пітера Черчилля. Та навіть він не зміг її втримати. І вже в середині 1950-х років у неї почалося нове життя і нові пригоди. Точніше їхня відсутність. Зі шпигунки Одетта повернулася до способу життя домогосподарки. Але вже популярної.

Галловс була звичайною жінкою у мирний час / Фото BBC

Вона ходила на інтерв'ю, зустрічалася із людьми, з якими колись служила. Стала звичайною жінкою у мирний час, але з дуже незвичайною історією. Вона довела усьому світу, що жінки можуть робити те, що раніше вважали виключно чоловічими завданнями.

Галловс стала людиною, про яку складають легенди і пісні, беруть приклад і намагаються наслідувати у всьому.

Одетта Галловс стала однією з небагатьох жінок, якій вдалося пройти війну в складі відомства SOE та ще й пережити нацистські тортури. В історії було немало видатних шпигунів, які перевернули хід подій, але не змогли вибратися із німецького полону.

Галловс стала винятком

Як відомо, з ворожими шпигунами німці переговорів не вели і навіть не намагалися обміняти. Одетта Галловс стала винятком. Навіть більше – вона стала першою жінкою, яку нагородили британським Георгієвським хрестом та французьким орденом Почесного легіону.

Деякі історики вважають, що Одетта Галловс не заслуговує на те визнання і нагороди, які вона отримала після війни. Вони наголошували, що всі її відзнаки дісталися лише тому, що їй вдалося вижити у полоні. Адже колеги Одетти таких почестей не отримали. Хоча на них теж полювали щонайменше 16 ворожих відомств.

Зверніть увагу Назвали "Білою мишею", бо не могли впіймати: історія шпигунки Ненсі Вейк, яка обдурила нацистів

Найбільше обурення в колег по службі виникло після того, як про Одетту Галловс почали знімати фільми та запрошувати її на інтерв'ю. Деякі члени британської розвідки та й представники руху опору стверджували, що жінка була всього лише кур'єром і не заслуговує на таку популярність та широке визнання.

Може й так, але їй треба віддати належне. Навіть як кур'єр – Одетта знала занадто багато. І могла з легкістю припинити всі свої страждання просто видавши німцям імена членів руху спротиву та їхню дислокацію.

Вона могла б просто розповісти, які повідомлення передавала в SOE і як влаштована вся кухня зсередини. Та вона цього не зробила. Втримала секрет і хто знає скільки життів так врятувала.