"Злочини, які глибоко вражають свідомість людства"
Злочини проти людяності – одні із чотирьох тяжких діянь, які, за версією авторів Римського статуту Міжнародного кримінального суду, викликають стурбованість всієї міжнародної спільноти.
Читайте також ФСБ сіє паніку: як ворожі спецслужби активізувалися серед українців
Це відкритий перелік звірств, які завдають сильних страждань, тяжких тілесних ушкоджень або серйозної шкоди психічному здоров'ю. Злочини проти людяності, на відміну від воєнних злочинів, можуть бути вчинені як у мирний час, так і в ході збройного конфлікту.
Попри те, що злочини проти людяності мали б викликати "глибоке занепокоєння", на практиці склалася ситуація, що вони досі не є предметом окремого міжнародного договору. Не відображені такі злочини і в Кримінальному кодексі України.
Це фактично унеможливлює переслідування окремих діянь Росії, зокрема, поширення російських освітніх стандартів на окуповані території. Прогалина також не дозволяє одночасно кваліфікувати діяння як відразу кілька міжнародних злочинів. Наприклад, ведення бойових дій та облогу Маріуполя, що має ознаки воєнних злочинів та злочинів проти людяності.
Така ситуація негативно впливає на забезпечення прав постраждалих, зокрема права на правду. Її причиною є зволікання з ратифікацією Римського статуту та відсутність політичної волі передбачити злочини проти людяності окремо.
Паралельна реальність
Доки на національному рівні злочини проти людяності, досі екзотика, на міжнародних майданчиках Україна входить до держав, які активно працюють над розробкою й адвокацією конвенції про них. Такий договір, безсумнівно, потрібний. Він допоможе гармонізувати чинні, але непослідовні національні закони, розширити визначення в порівнянні з Римським статутом, передбачити зобов'язання щодо запобігання злочинам, визначити критерії щодо розслідування, переслідування та екстрадиції.
Восени 2024 року шостий комітет Генеральної Асамблеї ООН має ухвалити рішення щодо рекомендації для ухвалення проєкту Конвенції про злочини проти людяності, розробленого Комісією з міжнародного права ще у 2019 році. Україна активно бере участь в процесі та поділяє спільну позицію держав-членів ЄС та кандидатів на вступ до об'єднання.
До теми Світ вчергове отримав ляпаса від росіян
Наприклад, 3 квітня у Шостому комітеті озвучили одну з таких узгоджених заяв щодо необхідності "захисту людства від настільки жахливих злочинів, що вони загрожують миру, безпеці та добробуту світу", а також "щодо абсолютного характеру заборони злочинів проти людяності, яка породжує зобов'язання перед міжнародною спільнотою в цілому".
У проєкті нової Конвенції визначення злочинів проти людяності відповідає чинному в Римському статуті. Тож, Україна вже сьогодні може продемонструвати рішучість покарати російських злочинців та захистити власне населення, внісши зміни до національного законодавства. Водночас важко оцінити, що відбудеться швидше: ухвалення та ратифікація Україною нової Конвенції або ж підписання Закону про ратифікацію Римського статуту. Перед державою з’являється цілих три варіанти дій, що, врешті, є вагомим аргументом проти зволікання появи нової статті в Кримінальному кодексі.
Цікаво, що активну участь в розробці Конвенції про злочини проти людяності бере й Росія. Наприклад, 2 квітня представник держави-агресора заявив, що злочином проти людяності також слід визнати санкції, зокрема, "коли населення позбавляється доступу до продуктів, ліків та запасних частин літаків".
Окрім того, що для Росії відразу після ліків для цивільного населення йдуть компоненти озброєнь, у такому формулюванні вражає можливість поширення положення також на зволікання в наданні військової допомоги Україні, адже це призводить і до сильних страждань, і до тілесних та психологічних травм.
Цікаво В України з Хорватією виявилося багато спільного
З-поміж інших новел, Росія пропонує визнати злочином проти людяності "неонацизм" та "антиконституційну зміну режиму в іноземній державі", що, вочевидь, є намаганням вкотре використати ООН для поширення російських пропагандистських наративів щодо України.
На часі
Широко вживаним аргументом для виправдання зволікань в ухваленні рішень є "не на часі". Проте у випадку злочинів проти людяності важко уявити щось більш нагальне в обставинах російського насильства, ніж це доповнення в національне кримінальне право. Тож, беручи активну участь у відповідних процесах на міжнародному рівні, було б доцільно та, врешті, логічно, продемонструвати зусилля щодо покарання злочинів, які жахають весь світ, саме в Україні.