Будівництво залізниці у Великобританії почалося в першій половині 19 століття.
На околицях Лондона побудували 6 вокзалів, однак, цього виявилося замало. Населення міста стрімко зростало. Крім того, промислова революція сприяла утворенню робочих місць, мешканці околиць ринулись у місто. Виникла складна транспортна ситуація, місто стояло в заторах.
Продовжити залізницю з околиць до центру Лондона британці не могли, адже це б спричинило пошкодження історичних будівель. Ідея підземного транспорту, хоч і видавалася казковою, та зовсім скоро вона втілилась в життя. В 1855 році парламент ініціював будівництво підземної залізниці, яку назвали "Метрополітен Рейлвей".
Однак, через брак коштів, будівництво ніяк не могло рушити з місця, проект ледь не згорнули. Та завдяки старанням юриста муніципальної адміністрації, гроші все ж знайшли. І хоч сам Чарльз Пірсон будівництвом не керував, його справедливо вважають одним із батьків-засновників Лондонського метро.
Після відкриття метрополітен нараховував всього 7 станцій. Його довжина становила 6 км. Спочатку потяги ходили на локомотивній тязі і тунелі були сильно задимлені. Згодом метро електрифікували.
Зараз Лондонський метрополітен нараховує 270 станцій. Підземка складається із 11 ліній, загальною протяжністю у 402 кілометри.